Юлія єфанова діалог із душею долі
КАЗКОВА СУМНО-ВЕСЕЛА П'ЄСА
для юнацтва
на одну дію
ДІЙОВІ ОСОБИ:
*Автор, він же – Голос за лаштунками
* Біла Вовчиця, молода шаманка острова Оніс
* Тік-Тік і * Тук-Тук, молоді охоронці кордонів племені Приозер'я
* астроном Верхим,
* колодоносець Нізим
* інші місцеві жителі (вони ж – Тубільці),
в тому числі Житель №1, Жителька №2 і тубільці:
-- Чекай Біди,
-- Шкода Усіх,
-- Куди-б-Піти,
-- Що-за-Діла
-- бабуня на ім'я Нема Зубів
-- Правдун
* Земні Ангели – невипадкові гості на Святі Життя: двоє молодих чоловіків та дві молоді жінки, одягнені в просторі довгі балахони пастельних кольорів; неймовірно красиві, приємні, добродушні, спокійні, стримані, піднесені і трохи загадкові
Події мають місце на острові Оніс, ландшафтом, кліматом та одягом тубільців досить схожому на Гавайі.
Протягом спектаклю всі жителі племені залишаються на сцені і є свідками усього, що відбувається
СЦЕНА 1
Розпал Свята Життя на острові Оніс. Мешканці Приозер'я радісно та безтурботно танцюють під енергійну місцеву музику. Серед них – кумедні на вигляд Тік-Тік та Тук-Тук.
Голос за лаштунками, замість прологу: Той день, такий же сонячно-яскравий, як більшість днів на острові, що зветься Оніс, мав стати особливим для усіх. Не думаючи зовсім ні про що сумнеє, там плем'я Приозер'я відмічало одну з щорічних урочистостей своїх. Ні, не Любові Свято – Свято Життя. Вождь їхній у від'їзді був. Отож на Онісі свобода через край тоді лилась, і кожен відчував себе сповна самим собою. Дорослі й діти, молодь і старі співали, танцювали, їли та пили, влаштовували традиційні ігри та вистави про минуле – героїчне і прекрасне, своїх земель, своїх великих предків...
(Тік-Тік та Тук-Тук, втомившись веселитися, відходять убік, аби трохи віддихатись)
Тік-Тік: Як я люблю свята!
Тук-Тук: Та хто ж не любить їх! Гуляй, танцюй, співай! Про мозолі забудь! Не треба рано-вранці прокидатись на роботу! Їж скільки хочеш, скільки хочеш пий! Балакай про жінок, начальству промивай кістки!.. І всі тебе простять за довгий гострий твій язик. Бо свято – то є свято!.. Усе – не так, як завжди, у святковий день!.. І навіть сонце нині яскравіше сяє...
Тік-Тік: Це свято я люблю найбільше за усі! Його енергія – якась... їй-Богу, – особлива!
Тук-Тук: О, брате, ти такі слова у свій “вокабуляр” запхав! ЕНЕРВІЯ... – а що це означає?.. Це щось таке, що... як з'їси його чи вип'єш, так зразу буть нервовим перестаєш і почуваєш, як в Раю?..
Тік-Тік: Ага, десь так... Я чув це слово з вуст прекрасних Білої Вовчиці. І ось як я його, мій друже, зрозумів: енергія – це щось таке, що аж... хапа тебе за душу!
(Тук-Тук двічі хапає Тік-Тіка за сорочку, біля шиї)
Тук-Тук: Ось так хапає? Ну а може так?
Тік-Тік: Та ні, не зовсім!.. (відпихується від Тук-Тука і радісно усміхається, помічаючи Білу Вовчицю, що йде до них) Глянь! Сюди іде Вовчиця Біла!.. Це – найчарівніший момент на кожнім святі! Я так люблю, коли вона співає! (маше Білій Вовчиці)
Тук-Тук: Ти – романтичний, як твоя старенька прабабуся! Ні, як теща у мого сусіда!.. Та добре, на честь свята я тебе прощаю!..
(З'являється Біла Вовчиця, одягнена у довге червоне плаття. Вклоняється людям, ті вклоняються їй у відповідь)
Біла Вовчиця: Вітаю вас зі святом, люди добрі! Життя – ось найцінніший скарб! Життю присвячуєм ми наше свято. Тож бережіть життя!.. Хай буде кожен день, як неповторний дивний дар!
Жителі: Вітаємо й тебе, Вовчиця Біла! Ти подаруєш всім нам нову пісню?
Біла Вовчиця: Звичайно, друзі! Слухайте її.