Додатки

Для уникнення у дипломній роботі великої кількості одноманітних документів їх доцільно подавати у вигляді додатків. До додатків включають первинні документи, облікові регістри, статистичну і бухгалтерську звітність, допоміжні й розроблені таблиці, статути підприємств, фотографії, схеми та інші матеріали, на які роблять посилання у тексті.

Додатки оформляють як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дипломної роботи.

Кожний додаток починається з нової сторінки. При цьому він повинен мати заголовок, написаний угорі аркуша рядковими літерами з першої прописної симетрично тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком рядковими літерами з першої прописної має бути написане слово “Додаток" і прописна буква, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ь, наприклад, додаток А; додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 –другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1. додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

Список літератури охоплює перелік літературних джерел (книг, статей, брошур і т.д.), на які зроблено посилання в тексті, а також інших матеріалів, що використані при підготовці дипломної роботи.

Усі джерела подаються у відповідній послідовності й нумеруються арабськими цифрами.

При складанні списку літературні джерела необхідно розмістити у такій послідовності:

1. Закони України.

2. Постанови Верховної Ради України.

3. Укази Президента України.

4. Постанови Кабінету Міністрів України.

5. Міжнародні регламентуючі документи.

6. Нормативні документи (правила, положення, інструкції) з інформацією, коли і ким затверджені й де опубліковані.

7. Книги, статті та інші видання (в алфавітному порядку).

Бібліографічний опис книги (підручника, посібника, монографії, брошури і т.д.) повинен містити прізвище та ініціали авторів, назву книги, місце видання, видавництво, рік видання і кількість сторінок.

Бібліографічний опис джерел має відповідати вимогам ГОСТ 7.1 – 84. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. – Введ. 01.01.86 г.

Прізвище автора слід указати в називному відмінку, а заголовок книги – у тому вигляді, в якому він наведений на титульній сторінці.

Місце (місто) видання необхідно писати повністю в називному відмінку, скорочуючи назви таких міст – Москва (М.), Санкт-Петербург (С.Пб.), Мінськ (Мн.), Київ (К.). Назва видавництва наводиться в називному відмінку, а рік видання – цифрами без слова “рік”. Кількість сторінок вказують із скороченням слова “сторінка” /с./.

Наприклад:

1. Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет. – К.: Скарби, 1998. – 384 с.

Якщо книга написана двома або трьома авторами, то їх прізвища та ініціали вказують у тій послідовності, в якій вони наведені у книзі, а перед прізвищем наступного автора ставлять кому.

Наприклад:

1. Чабанова Н.В., Котенко Л.Н. Бухгалтерский учет (учебно-практическое пособие). – К.: ИМСО МО Украины, НВД «Студцентр», 1997. – 240 с.

При наведенні чотирьох і більше авторів твір описують за заголовком або вказують прізвища й ініціали перших трьох авторів і слова “та ін.”

Наприклад:

1. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. та ін. Фінансова діяльність підприємства. – К.: Либідь, 1998. – 318 с.