3.3. Метрологічна атестація та державні випробування засобів вимірювання

Метрологічна атестація засобів вимірювань – це визнання їх придатним для використання. В ході атестації досліджуються метрологічні властивості засобу вимірювань і видається свідоцтво про метрологічну атестацію, де визнається законним його використання та подаються метрологічні характеристики засобу вимірювань.

Метрологічна атестація виконується органами державної метрологічної служби або відповідними відомчими службами.

На основі метрологічної атестації законними можуть визнаватися й унікальні засоби вимірювань: зразкові або робочі. Деякі робочі засоби вимірювань індивідуально можуть бути використані як зразкові. Метрологічній атестації підлягають також вимірювальні установки, вимірювальні системи та їх різновиди.

Метрологічній атестації підлягає тип або окремі зразки засобів вимірювань. Метрологічна атестація типу засобу вимірювань значною мірою є теоретичним дослідженням, що супроводжується експериментальними доказами або спростуваннями окремих висновків, поданих при розробленні. Програма метрологічної атестації включає вивчення декількох зразків засобу вимірювань або їх функціональних вузлів. Метрологічна атестація нового типу засобу вимірювань є завершальним етапом його розроблення.

Результати метрологічної атестації нового типу засобу вимірювань, а також конструкторські дані розглядаються та оцінюються при державних випробуваннях засобів вимірювань.

Державним випробуванням підлягають засоби вимірювань, що підготовлені для серійного виробництва, виготовляються серійно або імпортуються. Основне завдання державних випробувань засобів вимірювань – дати пропозиції Держстандарту про можливість та доцільність серійного випуску або імпортування засобів вимірювань.

Основні вимоги до організації та порядку проведення атестації засобів вимірювань установлює ДСТУ 3215–95 "Метрологія. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення".

Лекція №4.

Похибки вимірювань

4.1. Способи досягнення потрібної точності.

4.2. Методичні засоби забезпечення єдності вимірювань.

Література: [1], С.37-39; [2], С.226, 431-433.

Похибка вимірювання – це різниця між отриманим при вимірюванні та істинним значенням величини, що вимірюється.

Результати всіх вимірювань включають у себе похибки (помилки), які можуть бути значними або дуже малими. Похибки зумовлюються недосконалістю приладів і методів вимірювань, непостійними умовами спостережень, недостатнім досвідом спостерігача або особливостями його органів відчуттів.

Похибки вимірювань можна класифікувати за такими ознаками:

— за характером прояву – систематичні, випадкові, грубі;

— за способом вираження – абсолютні, відносні;

— за способом обробки ряду вимірювань – середні арифметичні, середні квадратичні;

— за умовами вимірювання величини, що вимірюється, – статичні, динамічні;

— за повнотою охоплення вимірювальної задачі – часткові, повні.

Можна також виділити такі складові похибки вимірювань, як інструментальна, суб'єктивна, похибки методу тощо.

Абсолютна похибка виражається в одиницях вимірюваної величини, а відносна – в частинах або процентах від її значення. Похибка мір та приладів визначається при перевірці.