Український навчально-науковий центр із стандарт­иза­ції, метрології та якості продукції

Рис. 10. Структурна схема Системи сертифікації УкрСЕПРО

Держстандарт України виконує такі основні функції:

• розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;

• організує, веде та координує роботи щодо забезпечення функціонування Системи;

• взаємодіє з національними органами із сертифікації інших держав та міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність із сертифікації;

• організує розроблення й удосконалення організаційно-методичних документів Системи;

• приймає рішення щодо приєднання до міжнародних Систем та угод із сертифікації;

• встановлює основні принципи, правила і структуру Системи, а також знак відповідності та правила його застосування;

• встановлює правові й економічні основи функціонування Системи;

• акредитує органи із сертифікації та випробувальні лабораторії (центри), атестує аудиторів, здійснює інспекційний контроль за діяльністю цих органів та осіб;

• веде реєстр Системи;

• затверджує перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації;

• розглядає апеляції щодо виконання правил Системи;

• організує інформаційне забезпечення діяльності із сертифікації в Системі;

• несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції, що встановлені в Системі.

Науково-технічна комісія з питань сертифікації утворюється й затверджується Держстандартом України для розгляду перспективних напрямів розвитку і розроблення пропозицій з проблем сертифікації продукції з метою реалізації Законів України “Про захист прав споживачів” та “Про охорону праці”.

Органи із сертифікації продукції акредитуються Держстандартом України (органом з акредитації).

Орган із сертифікації продукції виконує такі основні функції:

• здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції та несе відповідальність за дотримання правил Системи;

• розробляє організаційно-методичні документи із сертифікації закріпленої продукції;

• організує і проводить обстеження та атестацію виробництв;

• здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією й атестованим виробництвом;

• видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв.

Органи із сертифікації систем якості акредитуються Держстандартом України.

Орган із сертифікації систем якості виконує такі основні функції:

• розробляє організаційно-методичні документи із сертифікації систем якості;

• організує та проводить сертифікацію систем якості;

• організує і проводить за пропозицією органу із сертифікації продукції атестацію виробництв;

• здійснює технічний нагляд за сертифікованими системами якості та атестованими виробництвами;

• видає сертифікати на системи якості.

Випробувальні лабораторії (центри) акредитуються Держстандартом України і виконують такі основні функції;

• проводять випробування продукції, що сертифікується, відповідно до галузі акредитації та видають протоколи випробувань;

• беруть участь за пропозицією органу із сертифікації в проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції та за дорученням національного органу із сертифікації – в проведенні інспекційного контролю;

• беруть участь за дорученням органу із сертифікації в атестації виробництва продукції, що сертифікується.

Аудитори, які атестовані в Системі та занесені до Реєстру Системи, за дорученням Держстандарту України або органу з сертифікації, виконують роботу, пов’язану із сертифікацією продукції.

Науково-методичний та інформаційний центр виконує такі основні функції:

• здійснює розроблення й удосконалення організаційно-методичних документів Системи;

• готує та подає до Держстандарту України пропозиції і проекти законодавчих актів у галузі сертифікації;

• проводить аналіз можливостей підприємств та організацій щодо акредитації їх органами із сертифікації, виконання функцій випробувальних лабораторій (центрів), здійснює експертизу їх вихідних документів і готує пропозиції Держстандарту України щодо їх акредитації в Системі;

• готує пропозиції з номенклатури продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації;

• бере участь на договірній основі в підготовці органів із сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів) до акредитації, а також підготовці підприємств до сертифікації продукції і систем якості;

• здійснює інформаційне забезпечення та надає інформаційні послуги в галузі сертифікації.

Територіальні центри стандартизації, метрології і сертифікації Держстандарту України виконують такі функції:

• проводять за дорученням органу із сертифікації продукції технічний нагляд за стабільністю показників сертифікованої продукції під час її виробництва;

• надають інформацію у сфері сертифікації й акредитації;

• надають на договірній основі методичну допомогу підприємствам у підготовці до акредитації їх випробувальних лабораторій, сертифікації продукції, систем якості та атестації виробництв.

Український навчально-науковий центр зі стандартизації, метрології та якості продукції проводить навчання і підвищення кваліфікації фахівців у галузі сертифікації, здійснює підготовку аудиторів.

Перед тим, як розглянути Порядок проведення сертифікації будівельної продукції, що базується на досвіді робіт із сертифікації високо розвинутих країн із використанням міжнародних стандартів, доцільно подати довідку про міжнародну організацію зі стандартизації ISO.

14 жовтня 1946 року в Лондоні 64 делегати з 25 країн розглянули питання створення нової міжнародної організації з метою координації та уніфікації промислових стандартів на міжнародному рівні.

Це засідання завершилося рішенням про створення ISO – Міжнародної організації зі стандартизації.

Перше засідання Генеральної асамблеї ISO, на якому одноголосно були затверджені Статут та Правила процедури ISO, відбулося в Лондоні 24 жовтня 1946 року.

На цьому ж засіданні було прийнято рішення про те, що ISO почне офіційно існувати від дати остаточного затвердження її Статуту всіма національними організаціями зі стандартизації.

Остаточне затвердження Статуту ISO національними організаціями зі стандартизації країн – учасників ISO відбулося 23 лютого 1947 року – Міжнародна організація зі стандартизації ISO почала відлік своєї історії існування.

ISO – не абревіатура, походить від грецького “ISOS” – рівний. Незалежно від назви організації на мовах країн-членів організації скорочена назва залишається незмінною.

На час створення ISO вже існувало близько 150000 чинних національних стандартів. На початку своєї історії треба було провести програму довгострокових досліджень і випробувань та на її засадах розробити нову вдосконалену практику, на якій базувалися б міжнародні стандарти для того, щоб продемонструвати переваги тих змін, які пропонувалися ввести в тій чи іншій країні. Ця діяльність принесла значні успіхи ISO у наступному десятиріччі, а коли організація почала займатися такими новими технічними галузями, як пластмаси, хімічні процеси, атомна енергетика тощо, значення ISO зросло і її рекомендації швидко приймалися та впроваджувалися у промисловість різних країн.

Основна мета міжнародної організації зі стандартизації – забезпечення розвитку стандартизації та суміжної з нею діяльності в усьому світі для полегшення міжнародного обміну товарами і послугами, а також розвитку співробітництва у сфері інтелектуальної, науково-технічної й економічної діяльності.

Для досягнення цієї загальної мети ISO веде свою діяльність у таких напрямах:

• розроблення і публікація міжнародних стандартів у всіх галузях технічної та економічної діяльності, за винятком електротехніки та електроніки, що належать до сфери компетенції міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС);

• розроблення та розповсюдження документів щодо методів, правил і процедур, орієнтованих на сприяння й полегшення гармонізації стандартів різних національних систем стандартизації;

• організація обміну інформацією про роботу своїх центральних та технічних органів, а також членів ISO;

• співробітництво з іншими міжнародними органами й організаціями у суміжних сферах діяльності.

Основні проблеми, яким приділяється велика увага:

• розроблення системи міжнародних стандартів із безпеки та діяльності, з уніфікації методів установлення вимог безпеки в стандартах ISO на продукцію, процеси і послуги;

• вирішення проблем, пов’язаних із забезпеченням безпеки людини засобами індивідуального захисту, безпеки будівельних споруд та конструкцій промислового й цивільного призначення, безпеки дорожнього руху та захисту навколишнього середовища від забруднень;

• розроблення міжнародних стандартів у галузі охорони праці;

• уніфікація, сумісність, взаємозамінність.