8.4. Контроль якості

Розроблення норм, методів і правил контролю якості виробів є одним із важливих напрямів стандартизації. Сюди належать: правила й норми контролю матеріалів; правила та методи операційного технологічного контролю; правила приймання готових виробів; методи вимірювання параметрів виробів; методи випробування виробів на стійкість до зовнішнього впливу і надійність; вимоги до випробувального та контрольно-вимірювального обладнання.

Створення науково обґрунтованих методів контролю пов’язане з проведенням дослідницьких робіт, що включають порівняльні натурні й лабораторні випробування, розроблення методів неруйнівного контролю і прогнозування якості виробів, використання методів математичної статистики. Для ефективної реалізації методів контролю кожному підприємству необхідно узагальнити їх у технологічних картах, з урахуванням конкретних особливостей виробництва. Таким чином, у технологічних картах відображають: правила ведення технологічних операцій, параметри процесу і продукції, які необхідно контролювати, а також термін перевірки та заміни засобів вимірювань.

Системи контролю якості класифікують: за рівнем проведення, залежно від об'єкта контролю, за етапами виробничого процесу, за повнотою охоплення, за характером впливу на виробничий процес, за впливом на об'єкт та за іншими ознаками.

Залежно від рівня проведення розрізняють державний, відомчий і виробничий контроль. Державний нагляд за якістю продукції являє собою комплекс технічних та організа­ційних заходів для контролю діяльності підприємств, що здійснюється спеціальними державними органами: Держстандарту України, Держбуду України, органами Державного архітектурно-будівельного контролю.

Об'єктами державного контролю є якість продукції, організація технологічного процесу, стан обладнання та нормативно–технічної документації. В результаті такого контролю виявляється ступінь відповідності продукції заданому технічному рівню для атестації продукції і подальшого планування якості.

Відомчий контроль здійснюється відомчими службами стандартизації. Він дає можливість порівняти діяльність підприємств даного відомства й уживати заходи до підвищення якості продукції, що випускається.

Виробничий (технічний) контроль здійснюється контрольними органами (ВТК) підприємств.

Залежно від об'єкта, який контролюється, технічний контроль буває: контроль праці, контроль якості продукції та контроль технологічного процесу.

Контроль праці полягає в перевірці відповідності результатів роботи робітників, зайнятих на виробництві, встановленим вимогам.

Контроль якості продукції – це перевірка відповідності показників якості продукції діючим стандартам і технічним умовам.

При контролі технологічного процесу визначають відповідність технологічних режимів та інших показників технологічного процесу (стабільності, міцності) вимогам нормативно–технічної документації.

Залежно від етапу виробничого процесу технічний контроль ділять на вхідний, операційний та приймальний.

Вхідний контроль полягає у визначенні якості сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, які поставляються підприємствами–поставниками.

Операційний контроль здійснюється після завершення окремих технологічних операцій.

Приймальний контроль проводять із метою визначення якості готової продукції встановленим вимогам.

За повнотою охоплення контроль може бути суцільним, вибірковим, безперервним, періодичним та летючим.

При суцільному контролі визначають якість усіх виробів, що випускаються. Суцільний контроль використовують у таких випадках: при високих вимогах до рівня якості, коли абсолютно недопустимо пропускати вироби в подальше виробництво та експлуатацію; кількість об'єктів контролю недостатня для отримання вибірок або проб з установленим ризиком для виробництва чи споживача; якість виконання не може бути перевірена на наступних стадіях виготовлення і випробування продукції; технологічний процес не забезпечує необхідну стабільність якості продукції.

Вибірковий контроль полягає в оцінюванні якості за результатами перевірки однієї або декількох проб із партії продукції. Обсяг партії регламентується стандартами, обсяг та кількість вибірок – правилами контролю. При вибірковому контролі користуються, як правило, статистичними методами. Вибірковий контроль застосовується у випадках, коли кількість виробів достатня для отримання вибірок з установленим ризиком виготовлювача та споживача, а також при великій трудомісткості контролю. Доцільно використовувати вибірковий контроль у тому випадку, коли перевірка якості пов'язана з руйнуванням виробів.

Безперервний контроль проводять із метою перевірки стабільності технологічних процесів. Для цього, як правило, використовують автоматизовані засоби контролю. У випадку, якщо технологічний процес і якість продукції стабільні, достатньо використання періодичного контролю.

У спеціальних випадках, що визначаються стандартами, може проводитися летючий контроль, термін якого не регламентується.

Таблиця 3

Ознаки, що підлягають контролю

Об'єкт контролю	Склад ознак, що підлягають контролю
Матеріал	Марка матеріалу, геометричні параметри, фізико-хімічні властивості, зовнішні та внутрішні дефекти
Напівфабрикат, заготовка	Марка матеріалу, геометричні параметри, фізико-хімічні властивості, зовнішні й внутрішні дефекти, тавра
Деталь	Геометричні параметри, фізико-хімічні властивості, зовнішні і внутрішні дефекти, тавра
Складальна одиниця, комплекс, комплект	Геометричні параметри, фізико-хімічні властивості, зовнішні та внутрішні дефекти, тавра
Технологічний процес	Якісні й кількісні характеристики технологічного процесу

За характером впливу на виробничий процес розрізняють активний і пасивний контроль.

Активний контроль здійснюється вимірювальними приладами, вмонтованими в технологічне обладнання та безпосередньо контролюючими зміну властивостей продукції; його результати використовуються для управління виробничим процесом.

Пасивний контроль здійснюється після завершення технологічної операції або процесу, тобто коли дефект не можна усунути.

За впливом на об'єкт розрізняють традиційні та неруйнівні методи контролю. При традиційному контролі інформацію про якість отримують лабораторними методами, до яких належать головним чином руйнівні випробування. Такі методи завжди є вибірковими, оскільки руйнуються окремі зразки продукції, а основна її частина використовується за призначенням. При неруйнівному контролі первинну інформацію про якість продукції отримують за допомогою неруйнівних випробувань.

Об'єктами технічного контролю є: матеріал, напівфабрикат, заготовка, деталь, складальна одиниця, комплекс, комплект, технологічний процес. Склад ознак, що підлягають контролю, для різних об'єктів контролю дається в таблиці 3.

Лекція №9.

Організація контролю якості в будівництві

9.1. Організація контролю якості на заводах будівельних матеріалів і будівельної індустрії.

9.2. Контроль якості будівельних і монтажних робіт.

Література: [1], С.66-72.

9.1. Організація контролю якості на заводах будівельних матеріалів і будівельної індустрії

Вимоги до якості продукції весь час підвищуються. Це зумовлює систематичний її контроль та цілеспрямоване коригування факторів, які можуть на неї впливати. Контроль повинен здійснюватися на всіх стадіях розроблення, виготовлення, транспортування й зберігання будівельних матеріалів та конструкцій, виконання будівельних і монтажних робіт.

На заводах збірних залізобетонних конструкцій та металевих конструкцій контроль якості продукції здійснюється відділами технічного контролю (ВТК), а також керівниками виробничих підрозділів. Схема використання вхідного, операційного та приймального контролю дається на рис.8. Такий контроль охоплює всі етапи виробничого процесу: контроль якості вхідних матеріалів; контроль праці або операційний контроль; контроль готової продукції. Контролю підлягають не тільки матеріали, деталі, конструкції, але й заводське обладнання, параметри технологічних процесів, організація складування та зберігання матеріалів і виробів.

Так, на підприємстві збірного залізобетону при вхідному контролі перевіряють якість матеріалів: заповнювачів та в'яжучих для бетону, арматурної сталі; закладних і комплектуючих деталей, облицювальних, опоряджувальних та інших матеріалів, які надходять від інших підприємств. У процесі вхідного контролю проводяться необхідні випробування матеріалів та напівфабрикатів і визначається відповідність показників їх якості вимогам стандартів.

При відсутності даних про фактичний рівень дефектності продукції, а також при підвищених вимогах до якості вхідний контроль повинен бути суцільним, в інших випадках – вибірковим. Виділена для вхідного контролю дільниця має бути обладнана контрольно-вимірювальною апаратурою і засобами оргтехніки. Параметри оточуючого середовища (температура, вологість), при яких здійснюється контроль, повинні відповідати вимогам, вказаним у нормативно-технічній документації. Результати вхідного контролю мають оформлятися у вигляді спеціальних карт. У виробництво приймається продукція, прийнята при вхідному контролі, з відповідною відміткою в документах про якість.

У ході операційного контролю на заводах залізобетонних виробів перевіряють режим приготування, укладення та ущільнення бетонної суміші, розміри та якість складання сталевих форм, положення арматури і закладних деталей, а також заданий режим теплової обробки бетону. На завершальній стадії технологічного процесу перевіряють якість облицювання розпалублених виробів. Виконання операційного контролю дає можливість виявити причини виникнення браку виробів та визначити шляхи значного підвищення якості продукції. Методика такого контролю розробляється стосовно конкретної технології і типу виробів на основі загальних принципів. Для технолога дуже важливим є визначення суті фізичних явищ, що відбуваються на окремих стадіях переробки матеріалу та які можуть впливати на якість виробів.

Приймальний контроль полягає в перевірці відповідності готових виробів вимогам стандартів або технічних умов. Лабораторія й ВТК перевіряють фізико-механічні властивості матеріалів та виробів, оцінюють зовнішній вигляд та геометричні параметри продукції.

Відпускна міцність бетону в залізобетонних виробах призначається з урахуванням умов транспортування, монтажу і терміну завантаження виробу, а також з урахуванням технології їх виготовлення. Необхідно також брати до уваги можливість подальшого зростання міцності бетону у виробах залежно від кліматичних умов та пори року. Відпускна міцність бетону повинна бути у відсотках від проектного класу: не менше ніж 50% – у виробах із важкого та легкого бетонів класу В10 та вище; 70% – у виробах із важкого бетону класу В7,5 і нижче; 80% – у виробах із бетонів усіх класів, що піддаються автоклавній обробці.

Точність виготовлення виробів перевіряють у ході приймального контролю шляхом вимірювання лінійних розмірів за допомогою вимірювальних інструментів або калібрів. У процесі контролю залізобетонних виробів перевіряють розміщення арматури й закладних деталей. Важливим елементом контролю є перевірка товщини захисного шару бетону.

Зовнішній вигляд та якість поверхні виробів контролюється за наявністю раковин, місцевих напливів і вм’ятин, жирових й іржавих плям на лицьових поверхнях; тріщин у виробах; відколів ребер. Перевіряється також відповідність якості опорядження якості еталона.

Міцність, жорсткість та тріщиностійкість оцінюється шляхом вибіркових випробувань збірних залізобетонних виробів.