Лекція 25 Напрями і методи регулювання та зниження ступеня ризику.

1. Уникнення та компенсація ризику.

2. Збереження та передавання ризику.

3. Хеджування та страхування ризиків.

4. Методи зниження ступеня ризику. Характеристика диверсифікації діяльності підприємства.

5. Модуль «імовірність виникнення втрат / рівень збитків» для пошуку рішення щодо оптимізації ступеня ризику.

1. Уникнення та компенсація ризику.

Вибір методів та інструментів регулювання ступеню підприємницького ризику є важливим етапом процесу управління. Систематизуючи наведені в економічній літературі підходи, визначимо основні напрями та методи регулювання ступеню ризику [18] (табл.8.1).

Таблиця 8.1

Напрями та методи впливу на ступінь ризику господарювання

Напрями впливу	Методи регулювання ступеню ризику
Уникнення ризику	відмова від ненадійних партнерів, постачальників; відмова від прийняття ризикованих проектів, рішень.
Компенсація ризику	стратегічне планування діяльності; прогнозування зовнішньої економічної ситуації; моніторинг соціально-економічного та правового середовища; активний цілеспрямований маркетинг;
Збереження ризику	відмова від будь-яких дій, спрямованих на компенсацію збитку (без фінансування); створення спеціальних резервних фондів в натуральній або грошовій формі (фондів самострахування або фондів ризику); залучення зовнішніх джерел (отримання кредитів та позик, державних дотацій для компенсації збитків та відновлення виробництва);
Передача ризику	страхування; передача ризиків через укладання договорів факторингу, поручительства; передача ризику шляхом укладання біржових угод (хеджування).
Зниження ризику	диверсифікація; здобуття додаткової інформації; лімітування.

Коротко охарактеризуємо наведені в табл.8.1 інструменти регулювання ризиків. Уникнення ризику є одним з найпоширеніших напрямів, який полягає в простому ухиленні від прийняття проектів, рішень, обтяжених надмірним ризиком, у відмові співпрацювати з ненадійними партнерами, постачальниками. Ухилення від ризику вважається найбільш радикальним та простим напрямом, але він не дозволяє отримати прибутку, пов’язаного з ризикованістю діяльності підприємства. Дотримання політики ухилення від ризику є доцільним, якщо:

• ризики є значними та небезпечними;

• ухилення від одного виду ризику не тягне за собою виникнення інших ризиків, що характеризуються високим рівнем;

• рівень ризику набагато вищий рівня можливої дохідності господарської операції;

• втрати від прояву ризику надвисокі, й підприємство не в змозі їх відшкодувати.

Але навіть в умовах відмови від розширення бізнесу (втримання прибутку без додаткових зусиль на досягнутому рівні) така стратегія не є оптимальною в довгостроковому та середньостроковому періоді, оскільки завжди можливий непередбачений вплив екзогенних факторів.

Превентивний – застережливий, запобіжний, випереджаючий дії осоружної сторони (противної)

Компенсація ризику – це ще один напрям, який відноситься до превентивних засобів управління та характеризується трудомісткістю й численними аналітичними дослідженнями. До найбільш ефективних методів цієї групи відноситься використання в діяльності підприємства

стратегічного планування, яке дозволяє ліквідувати певну частину невизначеності, передбачити появу вузьких місць у виробничому циклі та завчасно ідентифікувати види ризиків, специфічних для даного підприємства.

Прогнозування зовнішньої економічної ситуації охоплює: періодичну розробку сценаріїв розвитку та оцінку майбутнього стану середовища господарювання для підприємства; прогнозування поведінки можливих партнерів та дій конкурентів; зміни в секторах та сегментах ринку; прогнозування в межах регіону та всієї країни.

Моніторинг соціально-економічного та правового середовища дає можливість отримати дані для визначення основних тенденцій у взаємовідносинах господарюючих суб’єктів, виробити заходи для компенсації втрат від зміни правил ведення господарської діяльності, скоригувати тактичні та стратегічні рішення. Але застосування даного методу є можливим тільки за наявності комп’ютерних систем, нормативно-довідкової інформації; підключення до мереж комерційної інформації; проведення власних прогнозно-аналітичних досліджень.

Активний цілеспрямований маркетинг дозволяє сформувати попит на продукцію підприємства, використовуючи різноманітні маркетингові методи та прийоми, а саме: сегментація ринку, оцінка його ємності; організація рекламної кампанії; аналіз поведінки конкурентів і визначення напрямів конкурентної боротьби; розробка політики управління витратами.