4. Данні по електричному обладнанню

Найменування, тип і основні данні	Кількість виробів	Місто установки
Електродвигун типу ДПК – 32; 110 В; фланцевий; без лап, замкнутий, паралельного збудження, 29 кВт; 750 об/хв; ПВ = 25%; напруга збудження 220 В, з пристроєним гальмом ТДП – 5, у режимі 30 хв напруга 110 В	4	Привод нахилу конвертора
Тахогенератор типу ПТ – 22, 0,046 кВт; 230 В, напруга збудження 55 В; 800 об/хв; виконання з одним кінцем валу	2	Привод нахилу конвертора
Командоапарат типу КА – 4054 Т, регульований кулачковий, на 6 кіл, без редуктора, захищений з одним кінцем валу	2	Привод нахилу конвертора
Сельсин – датчик типу 5Д – 501 – АТВ; 110 В, 50 Гц, напруга вторинної обмотки 0 ÷55 В	1	Привод нахилу конвертора

Примітка : Кількість електрообладнання вказана буз урахування запасних частин.

Кінематична схема привода повороту конвертора

5

4

3

2

1

1 – електродвигун (4·29 кВт);

2 – гальмо;

3 – зубчата муфта;

4 – швидкохідний навісний редуктор (4);

5 – тихохідний редуктор (спеціальний) (1).

3. Опис роботи електричної схеми

7.3.1 Керування електроприводом

У найпростіших випадках пуск, регулювання швидкості й гальмування виконуються за допомогою апаратів ручного керування. До них ставляться рубильники, пакетні вимикачі, пускові й регулювальні реостати, контролери. Застосування цих апаратів пов'язане з додатковою витратою часу на керування й, отже, знижує продуктивність механізму, особливо в тих випадках, коли його робота пов'язана із частими пусками або регулюванням швидкості. У потужних електроприводах ручне керування важке або навіть практично не можливо внаслідок більших зусиль, що вимагаються від людини для здійснення перемикань апаратури. Прагнення усунути зазначені недоліки ручного керування привело до створення апаратів напівавтоматичного й автоматичного керування. Автоматичне керування електроприводами є однією з основних умов підвищення продуктивності механізму.

Для керування електроприводами можуть бути використані:

1) релейно-контакторна апаратура, де основними елементами є різного роду реле й контактори;

2) електромашинна автоматика в сполученні з релейно-контакторною апаратурою. Ця автоматика включає електромашинні підсилювачі й регулятори, які заміняють собою в ряді випадків апарати керування й дозволяють здійснити безперервне керування приводом;

3) безконтактні апарати, що містять у собі логічні елементи в схемах керування й напівпровідники (тиристори) у силових ланцюгах.

Автоматизація спрощує обслуговування механізмів, дає можливість здійснити дистанційне керування електроприводами. Останнє особливо там, де не можна управляти двигунами в безпосередній близькості за умовами територіальної розташування машин або у зв'язку з особливостями технологічного процесу.