Висновки

1. Період, що вивчається багатий на відкриття, які мали неабияке значення для подальшого розвитку медицини. Такими відкриттями були вчення У. Гарвея про кровообіг, а також винахід мікроскопа, завдяки чому на кінець ХVІІІ ст. анатомами докладно було вивчено будову людського тіла з початковими відомостями про мікроскопічну будову тканин і органів.

2. Завдяки спостереженням геніального вченого-самоука А. Левенгука був закладений початок мікробіології, гістології.

3. Бурхливий розвиток природознавства породив багато медичних шкіл, які намагалися звести усі наукові досягнення до єдиної узагальнюючої системи, – ятрохіміків, ятрофізиків та ін Всупереч усім цим теоріям, відроджувався інтерес до вчення Гіппократа, який вважав, що медицину треба пізнавати біля ліжка хворого.

4. Викладання медицини в університетах Європи здебільшого було схоластичним. Велика заслуга у розвитку клінічного викладання належить видатному голландському лікарю Г. Бурхааве – ректору і професору славнозвісного Лейденського університету.

5. У ХVІІІ ст. були розроблені методи діагностики – перкусія Леопольдом Ауенбруггером і аускультація Рене Лаеннеком. Ці методи мали важливе значення для розвитку діагностики і зберегли це значення дотепер.

6. Протягом двох сторіч розгорталася боротьба хірургів за визнання своєї професії. Ця боротьба завершилася перемогою, переломним моментом стало заснування у 1731 р. Хірургічної Академії в Парижі, потім хірургічні академії з правами університетів і медико-хірургічні товариства виникли в багатьох країнах Європи.

7. Наприкінці ХVІІІ англійський лікар Е. Дженнер зробив першу в історії вакцинацію. Ця подія знаменувала початок перемоги медицини над натуральною віспою і відкривала шляхи для боротьби з іншими інфекційними хворобами.

8. Відбулося зародження патологічної анатомії – її батьком став видатний італійський вчений Джованні Батиста Морганьї, автор книги «Про причини і місцезнаходження хвороб, виявлених анатомом».

9. Лікарська допомога міському населенню в країнах Європи надавалася приватними лікарями. Міські і двірські лікарі отримували постійну заробітну плату.

В сільської місцевості лікарів було дуже мало, і населення здебільшого користувалося послугами знахарів.

10. З другої половини ХVІІІ ст. починає формуватися інститут сімейних лікарів. Надання акушерської допомоги було майже цілком в руках бабок-повитух і вторгнення чоловіків у цю сферу діяльності відбувалося з великими труднощами.

11. Викладання на медичних факультетах університетів покращувалося, при багатьох університетах організовувалися клініки, що давало можливість практичного вивчення медицини.

12. Прогрес медичної науки і навчання гальмував жахливий стан тогочасних лікарень. Реорганізація роботи лікарень розпочалася після Великої Французької революції 1879р. Керував цією роботою видатний лікар-політик П. Кабаніс .З цього ж часу почалися реформи в організації надання медичної допомоги психічнохворим

13. Наприкінці ХVІІІ ст. Прусія володіла найбільш досконалими системами організації суспільної санітарної служби і медико-військової справи.

14. Видатними лікарями цього часу були Б. Рамацціні, Т. Сиденгам, А. Галлер, Г. Ван Світен, Ж. Ламерті та багато інших.