5.Діяльність Міжнародного комітету Червоного Хреста.

Протягом цієї лекції ми кілька разів згадували про Червоний Хрест, цей символ кожний з нас бачив багато разів. Зараз ми ознайомимося зі славною історію цієї організації.

Зближення національних медичних систем, що відбувалося протягом ХІХ ст. привело медиків усіх країн до ідеї об’єднання. Створення міжнародних організацій стало необхідністю перед лицем загрози нескінченних війн, епідемій, стихійних лих. Зараз серед лідерів міжнаціонального співробітництва в галузі медицини є Міжнародний Комітет Червоного Хреста і Ліга товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Ідея організації міжнародної добровільної допомоги пораненим виникла у другій половині ХІХ ст. Вона належала швейцарському бізнесмену і журналісту Анрі Дюнану (1828-1910)

У 1859 р. він вирушив до Італії, для зустрічі з імператором Наполеоном ІІІ. Дюнан бажав подарувати йому свою книгу, а також отримати якийсь черговий дозвіл, необхідний для подальшого ведення справ.

Випадково він опинився у невеличкому італійському містечку Сольферино. На той час тривала франко-італо-австрійська війна, і А. Дюнану довелося стати свідком такої жахливої картини, що він навіть забув, навіщо їхав. На полі бою стояли калюжі крові. Біля церкви на возах і на землі просто неба лежали поранені, яких залишили без медичної допомоги, і один з поранених сказав йому: «Ми мужньо билися, чому ж нас кинули напризволяще?» Глибоко вражений муками вояків, що помирали через безпорадність військово-медичної служби, А. Дюнан протягом 3-х днів і ночей займався організацією допомоги, сам перев’язував поранених, носив їм воду, готував їжу. Із закликом про допомогу він звернувся до мешканців сусіднього села, мандрівників, священиків, журналістів. Добровольці обладнали перев’язувальний пункт, вдалося знайти 4-х лікарів серед військовополонених. Дюнан витратив усе, що в нього було, і просив у листах своїх ділових партнерів негайно прислати гроші. Пізніше він провів таку ж роботу на полях битви в Брещині і Милані, де став відомим на ім’я «Людини в білому». Його шанували мало як не янгола. В ці страшні часи і народилась ідея створення добровільних медичних товариств, які могли би надавати допомогу пораненим під час війни.

Книга Дюнана «Спогади про Сольферино» привернула до себе увагу всього прогресивного людства. У книзі автор, між усім, звертав увагу на позитивний медичний досвід, що мав місце у Кримській (Східній) війні.

У 1863 р. Дюнан очолив Постійний міжнародний комітет, до складу якого увійшли 5 громадян Швейцарії. В основу діяльності цієї невеличкої організації лягли рекомендації Флоренс Найтингейл, що розповіла про свою роботу під час Східної кампанії у «Записках про шпиталі».

Першим результатом діяльності комітету було підписання 22 серпня 1864 р. Женевської конвенції про поліпшення долі поранених, незалежно від того, до якої з воюючих сторін вони належать. За медичним персоналом, лікувальними закладами і оснащенням закріплювалося право недоторканності. Офіційним знаком захисту стала емблема Міжнародного комітету. Оскільки на прапорі Швейцарії був зображений білий хрест на червоному фоні, то символом нової організації вирішили зробити червоний хрест на білому. У 1876 р. емблема з урахуванням мусульманських традицій доповнилася знаком червоного півмісяця, а Іран і Арабські країни додали свої символи - червоного лева і червоного сонця. Тоді ж швейцарський комітет отримав назву Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Прикро, що багато країн порушували цю конвенцію, а під час другої світової війни Червоний Хрест був для фашистів улюбленою мішенню.

Женевська конвенція стала першим документом міжнародного гуманітарного права. Протягом кількох років до неї приєдналися більше 50 держав, серед них і Росія.

Результатом ініціативи російських лікарів було затвердження декларації про неприпустимість використання розривних куль у 1868 р.

На засіданнях у Брюсселі і Гаазі (відповідно 1874 і 1899 рр.) відбулося підписання угод про захист військовополонених і поранених у морських боях, розглядалися пропозиції про заборону зброї і речовин, що спричиняють найтяжчі страждання.

За свою діяльність Міжнародний Комітет Червоного Хреста був удостоєний чотирьох Нобелівських премій, а Анрі Дюнан був першим лауреатом Нобелівської премії миру.

В травні 1867 р. в Російській Імперії було створено товариство піклування про поранених і хворих воїнів, яке пізніше було перейменоване в Російське Товариство Червоного Хреста. Однією з найважливіших задач Товариства була підготовка сестер милосердя.

Загони сестер Червоного Хреста поруч з сестрами, підготовленими у громадах монастирського типу, брали участь в організації медичної допомоги на фронтах російсько-турецької війни 1877-1878 рр. і російсько-японської війни 1904-1905 рр. З 1897 р. термін навчання сестер милосердя в товаристві Червоного Хреста становив 2 роки, а під час першої світової війни почали діяти прискорені 6-тижневі курси. До 1917 р. в лікарнях і санаторіях Червоного Хреста працювали 2500 лікарів та 20000 медичних сестер. Національні товариства Червоного Хреста поєдналися в 1919 р. в Лігу товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, яка проголосила своєю ціллю «надихати, підтримувати, розвивати гуманітарну діяльність національних товариств з метою попередження і полегшення людських страждань, укріпляти мир в усьому світі».

Протягом століття Міжнародний Комітет Червоного Хреста перетворився на незалежний орган зі штаб-квартирою у Женеві. Він, як нейтральний посередник, надає гуманітарну допомогу потерпілим під час війн, епідемій або природних катаклізмів.

Зараз Міжнародний Комітет Червоного Хреста впроваджує новий символ – Червоний Кристал. Вважається, що цей нейтральний знак буде більш доречним в сучасному світі, де надзвичайно загострюються релігійні протиріччя.