2. Флоренс Найтингейл і розвиток медсестринства в країнах Заходу.

Слід нагадати, що в країнах Західної Європи офіційна сестринська допомога була введено порівняно рано, а першу навчальну програму для підготовки сестер милосердя створила ще в І половині ХVІІ ст. у Франції Луїза де Грас, відома також, як свята Луїза де Маріллак.

ХІХ сторіччя ознаменувалося в історії медицини подальшим розвитком сестринської справи. Однією з найважливіших подій в історії медсестринства стало створення у жовтні 1836 р. Рейнсько-Вестфальської Общини д’якониць у Кайзерсверті на Рейні пастором Теодором Фліндером. Община мала свою лікарню та школу для навчання догляду за хворими.

Розвиток медсестринства в ХІХ ст.. неможливо уявити, не згадавши ім’я англійської сестри милосердя Флоренс Найтингейл (1820 – 1910). Вона народилась у Флоренції, в багатій аристократичній родині, виросла вродливою, надзвичайно обдарованою дівчиною і отримала прекрасну освіту – знала багато іноземних мов, музику, живопис, літературу.

Здавалося, що доля готує їй блискуче й безтурботне життя у вищому світі, та не так сталось, як гадалось. Їй ще не було 17 років, коли в її щоденнику з’явився запис: «Сьогодні Бог призвав мене на свою службу». Але шлях служіння Богу відкрився дівчині, коли їй було 24 роки. Ідея працювати в госпіталі пришла несподівано після відвідування лікарні для бідних. Та Флоренс розуміла, що здійсненню її задумів буде заважати сім’я. Прагнення дівчини з вищого суспільства стати лікарняною сиділкою могли вважати тільки божевіллям. Біограф Ф. Найтингейл писав, що «в ті часи робота медсестри була справою неповажною. Це був останній притулок жінок, що опустилися, пиячили, які не затримувались на інших роботах. У них не було ніякої підготовки, ніякої школи. Жінки лише просиджували біля ліжка хворого або помираючого, якщо не ділили з ним постелю, або не падали вщент п’яні на підлогу». Категорична відмова батьків не змінила поглядів дівчини, вона продовжувала відвідувати навколишні села, допомагаючи доглядати хворих. Протягом 7 років Флоренс створювала свою систему догляду за хворими. Вона знайшла однодумця в особі сімейного лікаря і погодилася стати його дружиною. Родина була у захваті, сподіваючись, що нарешті непокірна донька залишить своє «непристойне заняття». Та коли після заручення жених заявив, що він не проти реформ у справі догляду за хворими, але без ходіння його жінки по лазаретах, поклик серця примусив її відмовитися від особистого життя, любові, материнства і присвятити себе служінню людям.

«Мені вже 30 років, в цьому віці почалося служіння Христа. Нема більше місця для легковажності і марнославства, ніякого кохання, ніякого шлюбу. Тепер є тільки Бог, і я хочу думати тільки про його волю», - писала вона у своєму щоденнику.

Обурені батьки вигнали з дому дочку, «яка втратила останні залишки розуму», і позбавили її спадку.

Отже, Ф. Найтингейл у 1851 р. вирушила в Кайзерсверт і пройшла в Рейнсько - Вестфальській общині повний курс сестринської підготовки, після чого у 1853 р. поїхала до Парижу, де ознайомилася з монастирськими лікарнями і навчалася у сестер-монашок.

Після повернення до Англії вона керувала однією з установ з догляду за хворими жінками з вищих верств суспільства, де пройшла свою першу школу управлінської роботи. Більшість її ідей для того часу були революційними. Вона проектувала постачання гарячою водою кожного поверху, організувала роздачу хворим гарячої їжі, установку біля ліжок хворих дзвоників для зв’язку з медсестрою. На власні гроші вона відправляла найбідніших пацієнток на одноденний відпочинок до моря і просила в своїх листах робити так само родичів заможних пацієнтів.

На той час Англія брала участь у Східній (Кримській) війні. Англійські війська несли тяжкі втрати через жахливий стан медичної служби.

15 жовтня 1854 р. Ф. Найтингейл отримала лист від військового міністра, де той благав прогресивну леді допомогти організувати допомогу пораненим воякам у Криму.

Через 20 днів Флоренс на чолі загону сестер прибула на театр бойових дій Кримської війни. Здобутий досвід керівної роботи допоміг їй організувати роботу госпіталів недалеко від містечка Скутарі у Туреччині, а пізніше в Балаклаві. До цього у бараках, де перебували 2300 пораненених, панувала жахлива антисанітарія, а смертність становила майже 40 %. Ф. Найтингейл та її сестри взялися за титанічний труд. Вони чистили бараки, організовували гаряче харчування, мили і перев’язували поранених, доглядали хворих. «Я працюю тут кухаркою, економкою, асенізатором, прачкою, комірницею», - писала вона в своїх листах. Її робочий день тривав 20 годин.

Медсестри чергували у шпиталі цілодобово, сама Флоренс з лампадою в руках кожної ночі проходила неабияку відстань своїми володіннями, заглядаючи в обличчя тяжкопоранених і зберігаючи їх від смерті. За це вона отримала прізвисько «Леді з лампадою»

Завдяки цим заходом, смертність у шпиталі знизилася до 2%. Вояки називали Флоренс янголом-охоронцем Криму. Після закінчення війни Ф. Найтингейл ще деякий час залишалася у шпиталі. На свої кошти вона побудувала пам’ятник солдатам і військовим медикам, що загинули у боях за Севастополь. Цей монумент – білий мармуровий хрест, на жаль, не зберігся у Криму біля Балаклави до нашого часу. Вона стверджувала, що «всі народи повинні зробити все, щоб зменшити загрозу такого тяжкого прокляття, як війна».

До Великої Британії вона повернулася національною героїнею – її зображували на марках, медалях, вазах, про неї складали вірші і співали пісні. У 1856 р. королева Вікторія подарувала їй діамантову брошку з надписом «Благословенне милосердя Криму». Статуя Флоренс стала частиною грандіозного меморіального комплексу, присвяченого подіям Кримської війни.

Неабиякою популярністю користувалися порцелянові статуетки, які зображували юну красуню Флоренс.

Якими непохожими були ці яскраві фігурки на змарнілу, виснажену, тяжко хвору жінку! Різні джерела подають суперечливі відомості про її хворобу. Є версії, що це були кримська лихоманка, істерія, наслідки інсульту, тяжка форма бруцельозу. Безперечне тільки те, що після повернення з Балаклави вона не залишала свою спальню. Тепер її родичі пишались тим, що носили славну фамілію Найтингейл і до кінця життя піклувалися про неї.

Та дух Флоренс залишався незламним, і вона продовжувала свою роботу.

У 1859 р. вона написала «блакитну книжку» військової санітарії, де зробила глибокий аналіз медичних втрат у Кримській війні та вказала на шляхи їх попередження.

За ініціативою Флоренс Найтингейл у 1860 р. при лондонській лікарні святого Томаса була відкрита школа сестер милосердя. Гроші на її організацію дала сама медична сестра, яка отримала 50 тис. фунтів стерлінгів від своїх шанувальників, серед них був і видатний американський поет Генрі Лонгфелло, який присвятив їй вірш «Свята Філомена». До школи приймали жінок, як з вищого світу, так і з робітничого середовища. При цьому перші мали платити за навчання, в той час, як другі отримували невеличку стипендію. Підготовка медсестер тривала 3-4 роки – 1 рік теоретичного навчання і 2-3 роки клінічної практики. При підготовці сестер використовувалася, якщо можна так сказати, кваліфікаційна характеристика, розроблена Флоренс Найтингейл. Медсестра мала відрізнятися глибокими теоретичними знаннями, технічною підготовкою, спостережливістю, терплячістю, невтомністю, любов’ю до порядку. Сестри, що відповідали всім вимогам, отримували рекомендації на керівні посади у шпиталі і сестринські школи. Випускниці школи проголошували клятву, яку склала сама Флоренс. Ця клятва і зараз є основою етики медичної сестри:

Перед богом і перед обличчям зібрання урочисто обіцяю вести життя, сповнене чистотою, і чесно виконувати свої професійні обов’язки.

Я буду утримуватися від усього отруйного і шкідливого і ніколи свідомо не використаю і не призначу ліків, які можуть завдати шкоди.

Я зроблю все, що в моїх силах, щоб підтримувати і підвищувати рівень моєї професії. Я буду зберігати у таємниці всю особисту інформацію, яка опиниться у моєму розпорядженні під час роботи з пацієнтами та їх родичами. Я буду всіма силами намагатися допомагати лікарю та присвячу себе забезпеченню здоров’я тих, хто звернувся до мене за допомогою.

Школа Ф. Найтингейл стала моделлю підготовки управлінської і педагогічної ланки сестринського персоналу. Вперше були застосовані наукові методи у вирішенні проблем сестринської справи.

Ф. Найтингейл надрукувала 147 наукових робіт, серед них славнозвісні «Записки про догляд», де вона вперше дала своє визначення сестринської справи, як «дії з використання оточуючого пацієнта середовища з метою сприяння його одужанню». На її думку, сестринська справа є незалежною, самостійною професією, що суттєво відрізняється від лікарняної справи.

У 1873 р. у США були створені три перші школи медсестер на зразок шкіл Флоренс Найтингейл у Лондоні. У1886 р. в США було засновано перше професійне товариство медичних сестер, через рік з’явилася національна асоціація медичних сестер у Великобританії.

У 1899 році зусиллями медсестер США, Великобританії і Канади організована Міжнародна Рада медичних сестер, яка зараз є найвпливовішою організацією у світі.

Ф. Найтингейл завершила свій життєвий шлях вже у ХХ ст. За власним бажанням вона була похована у Хемпширі поруч з близькими родичами, які за життя чинили такий відчайдушний опір здійсненню її завітних мрій і прагнень. Через рік після її смерті у Лондоні відкритий пам’ятник Флоренс Найтингейл, на урочистій церемонії його відкриття мер міста назвав її найвидатнішою англійкою всіх часів.

День народження Флоренс 12 травня відзначають в багатьох країнах світу як Міжнародний день медичної сестри. В цей день кращих медичних сестер світу нагороджують медаллю Флоренс Найтингейл. На медалі з однієї сторони зображена жінка з лампадою, з іншої –напис латиною «Pro Vera Misericorda et cara Humanitate Perennis décor universalis» –«За справжнє милосердя і опікування людьми, яке викликає захоплення усього людства». Ця медаль заснована Міжнародним комітетом Червоного Хреста у 1912 р.

Рис. Медаль Ф. Найтингейл

У 1934 р. Міжнародна Рада медичних сестер заснувала грошовий фонд її імені з метою удосконалення підготовки медичних сестер.

У Флоренції, де народилась Флоренс, у Храмі св. Хреста поруч з гробницею великого Мікеланджело стоїть її статуя, з написом на п’єдесталі: «Вона була прикладом служіння людям і Символом міжнародного милосердя». В усьому світі Флоренс Найтингейл визнана одним з великих реформаторів нового часу.