3. Розвиток гігієни та медична допомога в середньовічній Україні

У ХV ст. зруйнований внаслідок постійних нападів Золотої Орди Київ втратив провідну роль у культурному житті українських земель, і його місце зайняв Львів.

В ХІІІ ст. в Західних землях були відкриті перші світські лікарні. Лицарський орден Тамплієрів заснував шпиталь поблизу Ужгорода.

В міських актах Львова від 1337 р. є відомості про створення в місті шпиталю для хворих і бідних. Населення міста на той час становило близько 4 тисяч людей і складалося з українців, вірменів, поляків, греків, євреїв.

У 1451 р. в Ужгороді був заснований шпиталь-притулок для хворих і немічних, дещо пізніше були відкриті шпиталі в Перемишлі і Мукачеві. Для надання медичної допомоги феодалами запрошувалися дипломовані лікарі, здебільшого іноземці.

У 1407 р. у Львові був побудований водогін з мідними, дерев’яними або глиняними трубами, через 70 років була проведена каналізація. Воду в окремі будинки заможних осіб почали подавати в 1614 р. Головні вулиці міста були бруковані каменем, по околицях вистелені дошками. В обов’язки міського ката входило вивезення з вулиць сміття. Також у місті була лазня, «за звичаєм і правом» звільнена від усіх податків, і вчителі та школярі мали право раз на два тижні користуватися нею безкоштовно. Для порівняння можна сказати, що в Середньовічній Європі нечисленні лазні водночас були і борделями, тому добропорядні городяни віддавали перевагу миттю вдома один раз у кілька років. Отже, можна зробити висновок, що рівень суспільної гігієни в Україні на той час був досить високим.

Перший запис про аптеку датований 1445 р. На початку ХVІ ст. в аптеках українських міст разом з виготовленням ліків зі рецептами лікарів продавали лікувальні засоби рослинного, мінерального, тваринного походження, різні ароматичні речовини зі Сходу, прянощі для кулінарії.

В 1447 р. з’являються перші згадки про запрошення для задоволення громадських потреб лікаря з платнею 10 кіп грошей. У 1550 р. міським лікарем працював доктор медицини з Іспанії. За тих часів у Львові було три міських шпиталі і два при монастирях.

Одним з найпоширеніших методів лікування було кровопускання. Поміщики навесні перед початком польових робіт наказували робити кровопускання своїм кріпакам, щоб звільнити їх від зимової «спрацьованої» крові.

В сільській місцевості медичну допомогу населенню надавали знахарі та ворожки. Серед знахарів було багато справжніх знавців народної фітотерапії, а заговори та заклинання створювали потужний психотерапевтичний ефект. Вино цінувалося як засіб, що зміцнює, воно було складовою частиною багатьох ліків. Використовували наші предки і чай – для того, щоб полегшити неприємні наслідки п’янства.. Акушерки («баби-повитухи», «пупорізки», «бражки») не тільки приймали пологи, але і надавали допомогу при жіночих та дитячих хворобах. Серед них були справжні майстрині своєї справи. Щодо хірургії, вона була представлена костоправами, рудометами (кровопускачами). Дуже добре кровопускання робили сільські ковалі, вони ж рвали плоскогубцями хворі зуби.