Ускладнення
Кровохаркання і легеневі кровотечі є результатом порушення цілісності судин легень або бронхів. Збільшення проникності судинної стінки може зумовити кровохаркання. Провокуючими чинниками бувають холод, значні коливання атмосферного тиску, гіперінсоляція, гостре і хронічне алкогольне отруєння. Легеневі кровотечі і кровохаркання починаються з кашлю, після чого виділяється змішана з мокротинням або чиста яскраво-червона, іноді піниста кров. Хворий потребує невідкладної медичної допомоги. Слід заспокоїти хворого, переляканого виділенням крові, надати йому напівсидяче положення. Можливість і швидкість припинення кровотечі залежить від багатьох чинників, на які повинен вплинути медичний працівник, допомагаючи хворому. Зокрема, підвищення тиску в легеневих судинах, що часто спостерігається при хронічних легеневих захворюваннях, сприяє виникненню кровотечі і кровохаркання, тому необхідно вжити заходів, спрямованих на його зниження. Найпростішим методом є накладання джгутів на нижні кінцівки, щоб викликати венозний застій і розвантажити мале коло кровообігу. Джгути потрібно накладати так, щоб стиснути лише вени, зберігаючи пульсацію артерій, наявність якої контролюють на стопі і в підколінній ямці.
З метою зупинки кровотечі вводять препарати, які посилюють зсідання крові і зменшують швидкість розчинення кров’яного згустку (фібриноліз). Для цього використовують вікасол (1 мл 1 % розчину) внутрішньом’язово, гемофобін (по 1 столовій ложці 3 % розчину) перорально, дицинон (1-2 мл 12,5 % розчину) підшкірно або його аналог етамзилат по 0,25 г 3 рази на день всередину, рідкий екстракт кропиви по 25-30 крапель перорально або екстракт роздрібнених листків (8 г на 200 мл). Гемостатично діє внутрішньовенне введення 10 мл 10 % розчину натрію хлориду, який сприяє надходженню із тканин у кров’яне русло факторів зсідання крові. В домашніх умовах з цією ж метою можна дати випити хворому 1 чайну ложку кухонної солі, розчинену в 1/3 склянки води. Ефективним засобом, який сповільнює фібриноліз, є епсилон-амінокапронова кислота, яку призначають по 1 г всередину 4 рази на день або 100 мл 5 % розчину внутрішньовенно краплинно.
Для зменшення підвищеної проникності судинної стінки вводять 10 мл 10 % розчину кальцію глюконату або кальцію хлориду внутрішньовенно, 5 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Крім того, призначають аскорбінову кислоту перорально (по 0,1 г), аскорутин (по 1 таблетці), галаскорбін (по 0,5 г) 3 рази на день всередину.
Щоб уникнути затікання крові в легені, хворий повинен її відкашлювати, тому протикашльові засоби (кодтерпін, лібексин) дають лише при надсадному кашлі, який може сприяти посиленню кровотечі.
На початку кровохаркання або кровотечі тяжко передбачити їх тривалість, а після їх припинення немає впевненості в тому, що вони не відновляться. Тому хворих навіть з незначним кровохарканням необхідно негайно госпіталізувати в спеціалізований стаціонар.
Оцінка стану пацієнта
Медична сестра повинна пам’ятати про ознаки, які спонукають її запідозрити захворювання на туберкульоз у пацієнта.
Розпізнають легеневі і загальні симптоми захворювання.
До легеневих ознак належать:
- кашель протягом одного місяця;
- виділення мокротиння, кровохаркання;
- біль в грудній клітці, що підсилюється при диханні;
- задишка;
- часті застуди.
Загальні симптоми:
- тривала лихоманка (3 тижні і більше);
- виражена пітливість (особливо вночі);
- зниження працездатності, швидка втомлюваність;
- втрата апетиту та схуднення.
Такі симптоми можуть бути при інших захворюваннях, але при їх наявності, особливо, якщо має місце контакт з хворим на туберкульоз, пацієнта слід направити до лікаря, або організувати консультацію спеціаліста.
Основними об’єктивними методами, що дозволяють підтвердити діагноз туберкульозу є:
- мікробіологічне дослідження (виявлення мікобактерії туберкульозу);
- рентгенологічне обстеження;
- для дітей – туберкулінодіагностика.