Склад білків плазми крові

Білки плазми крові поділяють на декілька фракцій:

1. Альбуміни (35-50 г/л). Є переважно невеликими білками, молекулярна маса яких не перевищує 70 000 Да. У руслі крові циркулюють достатньо тривалий час : період напіввиведення складає близько 10-15 діб. Основними функціями альбумінів є транспортна і трофічна. Завдяки високій гідрофільності, невеликим розмірам і високій концентрації у плазмі крові альбуміни відіграють провідне значення у створенні онкотичного тиску. Зменшення концентрації альбумінів до 30 г/л і нижче призводить до суттєвого зниження онкотичного тиску і розвитку набряків.

2. Глобуліни (20-40 г/л): α1, α₂, β, γ. Молекулярна маса складає 44 000-130 000 Да. Термін циркуляції глобулінів менший, ніж альбумінів : період напіввиведення - до 5 діб. Основними функціями глобулінів є транспортна і захисна.

3. Фібриноген (2-4 г/л). Є найбільшим білком плазми крові. Має провідне значення в процесах зсідання крові та утворенні тромбу.

Співвідношення між альбумінами і глобулінами називається альбумін-глобуліновим коефіцієнтом. У нормі він дорівнює 1,5 - 2,3.

Значення електролітів

Основним значенням електролітів плазми крові є створення осмотичного тиску. Росм=7,5 атм (0,3 осмоля, 745 кПа, 5600 мм рт. ст.). Величина осмотичного тиску визначається кількістю розчинених частинок, а не їх розмірами. На 96% осмотичний тиск зумовлений іонами Na⁺ і СІ^-, тому що молекулярна маса NaCl мала і на одну одиницю маси цієї речовини припадає багато молекул.

Розчини, осмотичний тиск яких такий самий, як і у плазмі крові, називаються ізотонічними (наприклад, 0,9% розчин NaCl, розчин Рінгера, Рінгера-Лока, Тіроде, 5% розчин глюкози, гемодез). Розчини з більшим, ніж у плазмі, осмотичним тиском називаються гіпертонічними, а з меншим - гіпотонічними.

У гіпертонічному розчині вода виходить з клітин, клітини ущільнюються, порушується їх нормальний тургор. Це явище називається плазмолізом. У клініці його використовують при підрахунку еритроцитів: кров розводять 4% розчином NaCl, еритроцити ущільнюються і їх легше рахувати.

У гіпотонічному розчині вода заходить у клітини, клітини набухають, виникає клітинний набряк і … руйнування клітин, яке називається гемолізом. В обох випадках життєдіяльність клітин порушується або навіть унеможливлюється (рис.3).

Рисунок 3

Вимоги до кровозамінників:

1. Ізотонічність. Осмотичний тиск кровозамінників має дорівнювати р _осм плазми. 0,9% розчин NaCl є найпростішим кровозамінником.

2. Збалансований вміст неорганічних солей.

3. Ізоонкотичність. Великі молекули повільно виводяться із русла крові, сприяють більш тривалому відновленню ОЦК. Це - реополіглюкін, гемодез, полідез.

4. рН має дорівнювати рН плазми.

5. Стерильність.

6. Нетоксичність.

Класифікація кровозамінників:

1-ша група — протишокові (гемодинамічні):

низькомолекулярні декстрани — реополіглюкін;

середньомолекулярні декстрани — поліглюкін;

препарати желатини — желатиноль.

2-га група — дезінтоксикаційні:

низькомолекулярний полівінілпіролідон — гемодез;

низькомолекулярний полівініловий спирт — полідез.

3-тя група — препарати для парентерального харчування:

білкові гідролізати — гідролізат казеїну,

амінопептид,амінокровін, амінозол, гідролізин;

розчини амінокислот — поліамін, маріамін, фріамін тощо;

жирові емульсії — інтраліпід, ліпофундин;

цукри і багатоатомні спирти — глюкоза, сорбітол, фруктоза.

4-та група — регулятори водно-сольового і кислотно-основного стану: сольові розчини — ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера, лактосол, розчин натрію гідрокарбонату, розчин трисаміну тощо.