Поняття конституційного контролю і нагляду.

Функція захисту прав і свобод здійснюється органами конституційної юрисдикції шляхом використання трьох основних форм їхньої діяльності: за допомогою абстрактного, конкретного й індивідуального контролю відповідності конституції й закріпленим у ній правам і свободам людини та громадянина законів та інших нормативних актів, а також судових і адміністративних рішень.

Контроль – система відносин між органами публічної влади, за якої контролюючий орган може скасовувати акти підконтрольного органу.

Нагляд – система відносин, за якої наглядовий орган може лише звернути увагу піднаглядного органу на його помилку і принаймні призупинити дію його акта, але скасовувати або виправляти повинен сам піднаглядний орган.

Конституційний контроль – будь-яка форма перевірки на відповідність (несуперечність) конституції актів і дій органів публічної влади, а також громадських об'єднань, що здійснюють публічні функції або створені для участі в здійсненні публічної влади.

Конституційний контроль можливий лише там, де діє писане право, у тому числі писані конституції, положення яких мають вищу юридичну силу порівняно з будь-якими іншими національними та місцевими правоположеннями.

Контролю щодо несуперечності конституційним (органічним) законам, підлягають звичайні закони, прийняті на референдумі, внутрішньодержавні договори, акти виконавчої влади, акти самоврядування. Проводиться також перевірка відповідності національних законів міжнародним договорам. Крім того, здійснюється контроль актів і дій громадських об'єднань, на які держава поклала певні владні функції (палата виробників певних товарів може видавати сертифікати і допускати при цьому дискримінацію). Межі конституційного контролю охоплюють також створення та діяльність політичних громадських об'єднань, політичних партій.

Отже, контроль - це перевірка на відповідність конституції дій посадових осіб - президента, членів уряду, верховних суддів.

Конституційний контроль здійснюється и у формі індивідуальної або колективної скарги, що передбачає наділення індивіда – суб'єкта прав і свобод людини, а також різних об'єднань громадян, юридичних осіб правом подавати в конституційний суд скарги про порушення своїх прав і свобод законами, нормативними актами, судовими рішеннями. Конституційна скарга виступає як важливий правовий засіб захисту індивіда від сваволі держави.

Органи конституційного контролю.

Залежно від конституційних рішень такими органами можуть бути: а) глава держави, парламент, уряд, суди загальної юрисдикції, адміністративні суди; б) спеціалізовані органи конституційного контролю, до яких входять або судові (наприклад, конституційна юстиція в багатьох європейських країнах), або квазісудові органи (наприклад, Конституційна рада у Франції та інших країнах).

Конституційний контроль, здійснюваний президентом, парламентом, урядом і подібними до них органами, називається іноді політичним, тому що зазначені органи здійснюють політичну діяльність.

Спеціалізовані судові органи конституційного контролю часто мають також інші повноваження – реалізують конституційну відповідальність вищих посадових осіб держави, виступають як виборчі суди, дають офіційне тлумачення конституції тощо.

У деяких мусульманських державах органи конституційного контролю складаються зі звичайних мусульманських юристів, усе законодавство перевіряється в таких країнах на предмет відповідності його критеріям ісламу.

26 ВОПРОС Правова основа, принципи діяльності, склад Конституційного Суду України та порядок його формування Згідно зі ст.147 Конституції України та ст.1 Закону “Про Конституційний Суд України” Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Спеціальні Конституційні Суди існують у таких країнах, як Австрія, Болгарія, Італія, Федеративна Республіка Німеччина, Російська Федерація, Туреччина, Кіпр. Вони створені для виконання функцій охорони Конституції держави і не входять до системи загальних судів. Правовою основою діяльності Конституційного Суду України є Конституція України, Закон “Про Конституційний Суд України” та інші закони. Конституційний Суд України будує свою діяльність на таких принципах, як верховенство права, рівноправність суддів, незалежність, колегіальність, гласність, змагальність, повнота та всебічність розгляду справ, обґрунтованість прийнятих рішень. Головним завданням Конституційного Суду є забезпечення гарантування верховенства Конституції на всій території нашої держави. Підставами для визнання правових актів повністю (чи їх окремих частин) неконституційними є: · невідповідність Конституції України; · порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; · перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.  Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо: · конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента, Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; · відповідності Конституції чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди щодо їх обов’язковості; · дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; · офіційного тлумачення Конституції та законів України. До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності: · актів органів державної влади; · актів органів влади Автономної Республіки Крим; · актів органів місцевого самоврядування; · питання, що віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.  До складу Конституційного Суду України входить 18 суддів, які в рівній кількості (по 6 осіб) призначаються Верховною Радою України, Президентом України та з’їздом суддів строком на 9 років без права бути призначеними повторно. У Верховній Раді пропозиції щодо кандидатів на посади суддів Конституційного Суду мають право вносити Голова Верховної Ради та народні депутати України, яких повинно бути не менше ніж 1/4 від конституційного складу Верховної Ради. Потім відповідний Комітет подає Верховній Раді свої висновки щодо конкретних кандидатур на посади суддів Конституційного Суду. Кандидати вважаються призначеними на посади суддів Конституційного Суду, якщо за них таємно проголосувало більше половини депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Перед тим, як відбувається призначення суддів Конституційного Суду Президентом України, він обов’язково консультується щодо кандидатур у судді з Прем’єр-міністром та міністром юстиції України. Особи вважаються призначеними на посади суддів Конституційного Суду Президентом, якщо відносно них видано Указ Президента України, який скріплений підписами Прем’єр-міністра та міністра юстиції України. Кандидатури на посади суддів Конституційного Суду від з’їзду суддів, за пропозицією делегатів, визначаються більшістю голосів присутніх. Особи вважаються призначеними на посаду суддів Конституційного Суду, якщо шляхом таємного голосування отримано більшість голосів від числа делегатів з’їзду. Рішення з‘їзду суддів за результатами голосування про призначення суддів Конституційного Суду підписуються головуючим і секретарем. У разі припинення повноважень суддів Конституційного Суду, які призначаються Верховною Радою і Президентом України, надається місячний, а для з’їзду суддів – тримісячний термін для призначення на ці посади при дотриманні встановленої процедури інших осіб. Суддею Конституційного Суду України може бути особа, яка є громадянином України, досягла на момент призначення не менше сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом (наукова, практична, педагогічна діяльність) не менше десяти років, володіє державною мовою та проживає в Україні протягом останніх двадцяти років. Разом з тим, особам, призначеним на посади суддів Конституційного Суду України, забороняється брати участь у будь-якій політичній діяльності країни. Вони не можуть належати до політичних партій, профспілок, мати представницький мандат, займати будь-які посади та виконувати роботу, що оплачується. Але судді Конституційного Суду мають право займатися творчою, науковою та викладацькою діяльністю. Судді Конституційного Суду України можуть брати участь у симпозіумах, конференціях, бути у складі делегацій Конституційного Суду України. При необхідності службових відряджень суддів Конституційного Суду рішення приймає Голова Конституційного Суду, а коли він відсутній – його заступник.  Претенденти на посади суддів Конституційного Суду України обов’язково виконують процедуру складання присяги, яка визначена ст.17 Закону “Про Конституційний Суд України” і має такий текст: “Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високі обов’язки судді Конституційного Суду України, захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина”. Присяга приймається на засіданні Верховної Ради України за участю Президента, Голови Верховного Суду, Прем’єр-міністра України, але не пізніше ніж через місяць після призначення суддів Конституційного Суду України.  Для реалізації визначених законом завдань кожний суддя Конституційного Суду України має помічника та наукового консультанта, які виконують доручення судді у справах, що знаходяться в провадженні. Вони належать до категорії державних службовців. Суддя має право витребувати від Верховної Ради України, Президента, Прем’єр-міністра, Генерального прокурора, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій різних форм власності, політичних партій, об’єднань громадян, посадових осіб, окремих громадян документи, необхідні матеріали та іншу інформацію з тих питань, що готуються до розгляду Конституційним Судом. Ніхто не має права відмовляти в наданні документів, матеріалів, інформації чи ухилятися від дачі пояснень судді Конституційного Суду. За наявності таких порушень настає відповідальність винних осіб згідно з законодавством України. Суддя Конституційного Суду не має права публічно (в засобах масової інформації – пресі, радіо, на телебаченні) висловлювати свою думку з будь-яких питань у справах, за якими Конституційним Судом не було прийнято рішення або не дано висновку. При виконанні своїх обов’язків судді Конституційного Суду повинні бути одягненими у відповідну форму одягу – мантію. Вони мають нагрудний знак, опис і форма якого затверджується Верховною Радою України. Судді Конституційного Суду є недоторканими особами. Вони не можуть бути затримані чи заарештовані, якщо відсутня згода Верховної Ради України, до винесення обвинувального вироку судом. Вони не несуть юридичної відповідальності за результати голосування чи висловлювання своїх думок у Конституційному Суді. Повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у таких випадках:  · закінчення строку призначення; · припинення громадянства України; · досягнення 65-річного віку; · неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров‘я; · набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; · звільнення за власним бажанням; · порушення суддею присяги; · визнання судді безвісти зниклим; · оголошення судді померлим; · у разі смерті судді; · порушення вимог (вступ до політичної партії, руху, зайняття діяльністю, що суперечить роботі судді Конституційного Суду). В усіх перерахованих випадках рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду України приймаються на засіданні Конституційного Суду України, за винятком випадків, коли суддею порушується присяга та вимога щодо участі у політичному житті держави. У такому разі рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду приймається Верховною Радою України.