3. Особливості реалізації деяких прав нарядів міліції під час охорони громадського порядку.

Обставини при яких нарядам міліції дозволяється безперешкодний вхід на земельні ділянки, в жилі приміщення громадян, а також на територію і в приміщення і в приміщення підприємств, установ, організацій (пункт 15 ст. 11).

Ефективність роботи нарядів міліції значно залежить від оперативності своєчасно прийнятих заходів, особливо тоді, коли виникла ситуація, пов’язана з переслідуванням осіб, які підозрюються у скоєні злочинів, надання допомоги громадянам, ліквідації джерел небезпеки, які виникли для життя і здоровя громадян в службових та житлових приміщеннях та інших об’єктах.

Законом надається право нарядам міліції безперешкодно і в будь – який час доби входити:

1. До службових об’єктів при слідуючи обставинах:

а) з метою припинення злочинів;

б) при переслідуванні осіб, які підозрюються в скоєні злочину;

в) при стихійних та інших надзвичайних обставинах; при цих обставинах наряди міліції мають право заходити на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, у тому числі митниць, та оглядати їх.

2. На земельні ділянки, житлові та інші приміщення громадян:

а) у разі переслідування злочинця;

б) для припинення злочину, що загрожує життю громадян;

в) при стихійних лихах та інших надзвичайних обставинах.

3. В житлові приміщення осіб, що знаходяться під адміністративним наглядом з метою перевірки.

Працівники міліції у разі, коли їм чинять опір або протидію, можуть вжити заходи до їх подолання, які передбачені Законом України “Про міліцію”.

Працівник міліції приймає рішення про наявність чи відсутність ознак злочину у конкретному випадку на безперешкодний вхід у відповідне приміщення. Державні органи, громадські організації, службові особи, трудові колективи і громадяни зобов’язані сприяти міліції в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю і надавати можливість здійснювати вхід у відповідне приміщення. Працівники митних органів України при проведенні оперативно – розшукових заходів у зоні митного контролю проводять перевірку дій організацій і громадян, пов’язаних з переміщенням предметів і речовин через митний контроль, за дорученням спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю, забезпечують контрольні поставки наркотичних і психотропних заходів, а також зброї та інших предметів, що можуть використовуватись організованими злочинними групами і угрупуваннями з метою контрабанди. Разом з представниками міліції вони входять в склади, що знаходяться під контролем митниці, в інші приміщення.

Міліція має право входити в приміщення підприємств, установ і організацій при виникненні стихійного лиха та інших надзвичайних обставинах. Зонами екологічної катастрофи оголошуються території, де внаслідок діяльності людини чи руйнівного впливу стихійних сил природи виникли стійки або необоротні негативні зміни в навколишньому середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності. Зонами підвищеної екологічної небезпеки оголошуються території де внаслідок діяльності людини або руйнівного впливу стихійних сил природи в навколишньому середовищі на тривалий час виникли негативні зміни, що ставлять під загрозу здоровя людини, збереження природних об’єктів і обмежують ведення господарської діяльності, завдаючи великої шкоди громадянам. Щоб цьому запобігати і надати допомогу постраждалим, працівник міліції має право входити в службові та житлові приміщення.

Права нарядів міліції та порядок використання транспортних

засобів при виконанні службових обов’язків (пункт 26 ст. 11).

В інтересах охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю нарядам міліції надається право безперешкодно використовувати транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам в слідуючи випадках:

• Для проїзду до місця чи стихійного лиха;

• Для доставляння в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної допомоги;

• Для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію.

Використання з цією метою транспортних засобів, що належать підприємствам, установам, організаціям здійснюється безкоштовно.

Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту громадян здійснюється відповідно до вимог ст. 25 Закону України “Про міліцію” та інших актів чинного законодавства.

Заборонено використовувати при виконанні службових обов’язків транспорт:

• який належить дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних, міжнародним організаціям;

• спеціального призначення.

Належність транспортних засобів до дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і міжнародних організацій визначається працівником міліції за реєстраційними документами транспортного засобу і номерним знаком, серії яких свідчать про таку належність.

До транспортних засобів спеціального призначення слід віднести оперативні автомашини спецслужб (швидка медична допомога, пожежна охорона, міліція тощо), інкасаторські автомобілі, автомобілі фельд’єгерського та спеціального зв’язку, а також автомобілі, що здійснюють рух згідно з п.3.1 Правил дорожнього руху України.

Використання таких транспортних засобів відповідно до даної норми можливе лише при узгодженні з їхніми водіями або відповідальними посадовими особами.

Співробітник міліції, який використовував транспортний засіб, повинен видати довідку або зробити запис у шляховому листі, де вказати: пройдену відстань, час поїздки, своє прізвище, посаду, номер службового посвідчення.

У довідці, яка видана громадянину, водію транспортного засобу, ще повинна бути інформація, яка має значення для відшкодування йому збитків, завданих використанням транспортного засобу працівником міліції.

Використання транспортних засобів, що належать підприємствам, установам, організаціям здійснюється безкоштовно.

Відшкодування збитків, які завдані громадянину використанням транспортного засобу, здійснюється на підставі довідки відповідних ОВС.

Безперешкодне надання транспортного засобу працівникам міліції є обов’язком для водія, що зафіксовано у ст. 13 Закону України “Про дорожній рух” та п.2.6 Правил дорожнього руху України.

При використанні транспортного засобу необхідно зважувати на пристосованість його до тих чи інших потреб. Так, для доставляння в міліцію правопорушників необхідні транспортні засоби, що забезпечують можливість їх надійної охорони на шляху слідування. Для доставляння в лікувальні заклади осіб, потребуючих невідкладної медичної допомоги, в залежності від характеру пошкодження або травми, необхідно використати тільки, пристосований для цієї мети транспорт, в протилежному випадку транспортування хворого звичайним транспортом може привести до погіршення його стану.

Права нарядів міліції при відмові (опору) порушника громадського порядку або особи, яка підозрюється у скоєні злочину, прямувати до міліції.

Виконуючи покладені на наряди міліції обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю, останні мають право тимчасового обмежувати особисту свободу правопорушника і доставляти його до ОВС для розбору, зв’язаного з правопорушенням.

Мета таких дій у тому, щоб запобігти правопорушенню, тимчасово ізолювати правопорушника від оточуючих, задокументувати протиправні дії, щоб надалі об’єктивно розібратися по суті.

Реалізуючи право доставляння правопорушника до ОВС, наряд міліції повинен знати, що це крайній і вимушений захід, якщо доставляння прямо не вказане в законі. Перед тим, як скористатися цим заходом, необхідно на місці старанно розібратися в обставинах правопорушення і обмежитись, якщо є можливість, іншими заходами (попередження, штраф на місці і т.д.).

Дії працівників міліції по доставлянню й затриманню правопорушників – складний та відповідальний момент. Як правило, вони трапляються на очах присутніх громадян, серед яких можуть знаходитись різні категорії осіб (родичі, сусіди, знайомі). Найбільше сприятливі обставини для доставляння осіб, скоївши правопорушення, складаються, коли присутні громадяни відкрито обурюються поведінкою порушника і вимагають прийняття заходів впливу. І в цьому, і в іншому випадку наряду міліції слід швидко припинити правопорушення і доставити порушника до міліції.

Доставляння до ОВС може бути пов’язане з правопорушенням для розбирання і документування, якщо на місці це зробити неможливо, крім випадків, коли правопорушення незначне і є можливість прийняти рішення на місці.

Основна категорія осіб, доставляння яких в ОВС обов’язково, названа в законі, це:

а) особи, що скоїли адміністративне правопорушення;

б) особи, що підозрюються у скоєні злочину;

в) особи, що виявили непокору законній вимозі працівника міліції;

г) особи в стані сп’яніння, ображаючи людську гідність та громадську мораль;

д) особи, що ухиляються від примусового лікування від алкоголізму або наркоманії;

е) військовослужбовці, які скоїли діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення;

є) особи, які мають ознаки вираженого психічного розладу;

ж) неповнолітні, що скоїли правопорушення.

Виконуючи законні функції по охороні громадського порядку і боротьби зі злочинністю, працівник міліції, як представник влади, наділений спеціальними повноваженнями. Його права і гідність охороняються Законом особливо.

У відношенні осіб, протидіючих законній діяльності працівника міліції законодавством встановлена підвищена відповідальність.

В ст..13 Закону України “Про міліцію” відмічено, що працівники міліції мають право застосувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою не тільки для припинення правопорушення, а й для подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші засоби не забезпечили виконання покладених на них обов’язків.

Працівник міліції має право застосувати усі заходи передбачені Законом до правопорушника, щоб останній за свої протиправні дії відповів у відповідності з діючим законодавством, у тому числі заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, і як крайній захід, застосувати вогнепальну зброю.

Нам необхідно розглянути ряд питань, пов’язаних з протидіями працівнику міліції при виконанні ним функцій по охороні громадського порядку зі сторони правопорушника, котрі можуть проявлятися як в активній, так і в пасивній формі поведінки.

Кодексом України про адміністративні правопорушення в ст. 185 передбачена відповідальність осіб за злісну непокору законним розпорядженням працівника міліції.

Злісною непокорою слід вважати відмову від виконання наполегливих, які багаторазово повторюються, розпоряджень або вимог працівника міліції, або непокора в нахабній формі, що свідчить про неприховану неповагу до органів, які охороняють громадський порядок.

Отже, склад цього правопорушення буде проявлятися в таких формах поведінки, як:

а) відмова особи повинна бути категоричною та зваженою (мається на увазі, що правопорушник добре почув і зрозумів, що вимагає від нього працівник міліції);

б) відмова повинна бути злонамірною, у відкритій формі прилюдно ставити під сумнів вимогу працівника міліції, його фізичні можливості, навіть якщо це прикрито доброзичливістю;

в) відмова може виявитись в грубій, нахабній формі, що свідчить про неприховану неповагу до працівника міліції і, насамперед до ОВС взагалі.

При злісній непокорі дії правопорушника являються пасивними. Тут немає загрози життю і здоровю працівника міліції, не наноситься матеріальна шкода, немає фізичного опору працівникові міліції, хоча правопорушник може розпочинати після словесних виразів і мязові зусилля, які виявляються в хватанні руками за двері, кузов при посадці в автомобіль, утримуванні за одежу працівника міліції. Дуже часто працівники міліції змушені прикладати немало зусиль, щоб відірвати руки від будь – яких об’єктів, а в деяких випадках застосовувати прийоми самбо.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності за злісну непокору необхідно:

• щоб протиправна дія відбулася на очах очевидців;

• щоб вимоги працівника міліції були неодноразово та наполегливо повторені;

• щоб розпорядження та вимоги працівника міліції були законними у відповідності з виконанням обов’язків по охороні громадського порядку;

• щоб правопорушник знав, що вимоги або розпорядження йдуть саме від працівника міліції.

Як же документується злісна непокора ?

Діло в тому, що склад правопорушення самостійний. Він документується паралельно з правопорушенням, скоєним особою у громадському місці. Наприклад, працівник міліції виявив на посту або маршруті факт розпивання спиртних напоїв в громадському місці. Розібратися на місці не було можливості, так як у правопорушника не було необхідних документів, засвідчуючи особу, а при вимозі до правопорушника пройти в ОВС для розбирання останній вчинив злісну непокору. У цьому випадку складаються два окремих протоколи про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 178 та ст. 185 КУпАП і два рапорти. Також відбираються пояснення від свідків або очевидців по факту вчинення злісної непокори працівникові міліції.

Особливу громадську небезпеку становить опір працівникові міліції при виконанні ним обов’язків по охороні громадського порядку. Це вже злочин, відповідальність за який наступає за ст. 188¹ КК України. Більш докладніше про склад цього злочину ви дізнаєтесь на заняттях “Основах правових знань”, а сьогодні ви повинні знати що опір – це активна фізична протидія працівникові міліції, пов’язана з насильством, яке може проявлятися у наміряному нанесенню ударів, побоїв, тілесних пошкоджень, крім того, ознаками опору може бути і примушення шляхом фізичного або психічного насильства над працівником міліції виконувати їм явно незаконні дії. Таким чином, є істотна різниця між злісною непокорою та опором працівникові міліції.

Працівник міліції при несенні служби на посту чи маршруті зобов’язаний виявляти та приймати необхідні заходи для припинення правопорушень, затримання і доставки осіб, що скоїли правопорушення, в ОВС з метою документації факту правопорушення.

На практиці дуже багато правопорушників в тій чи іншій мірі своїми діями перешкоджають чіткому виконанню своїх обов’язків по охороні громадського порядку працівникові міліції. Це може виражатися в небажанні пред’явити документи, що засвідчують особу, або прихованні таких аж до виявлення в черговій частині ОВС. Працівник міліції міг і має право розібратися на місці, але був вимушений залишити свій пост і відволікатися для затримання і доставки особи в ОВС.

Правопорушник може відмовитись піти для розбирання, посилаючись на причини особистого характеру, може вступати в непотрібні прирікання, примушуючи працівника міліції попереджати про застосування заходів фізичного впливу до особи, інколи демонстративно сідати на землю, рвучи на собі одежу, призиваючи сторонніх громадян до того, щоб вони не дали можливості патрульному виконати свої функції.

Таким чином, можна скласти загальну схему дій нарядів міліції:

а) при злісній непокорі;

• затримати і доставити до ОВС;

• провести поверховий огляд одягу і речей особи;

• перевірити документи, що затверджують особу;

• застосувати заходи фізичного впливу;

• використати допомогу громадян, двірників, членів ДНД, позаштатних працівників міліції тощо;

б) при вчиненні опору:

• всі ті ж дії, що і при злісній непокорі;

• застосувати спеціальні засоби;

• як крайній захід, застосувати табельну зброю.

Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї ми дізнаємось у наступній темі.

3. Заключна частина - 10 хв.

3.1. Відповісти на запитання курсантів.

3.2. Підвести підсумки заняття та зробити необхідні записи в журналі.

3.3. Дати завдання на самопідготовку. Вивчити матеріал з навчальних питань заняття № 2:

3.3.1. Поняття громадського порядку.

3.3.2. Особливості реалізації деяких прав нарядів міліції під час охорони громадського порядку.