Тренінг асертивності

Це один з методів, що примикають до поведінкової психології. Тренінг сприяє підвищенню почуття упевненості в собі.

Мета тренінгу. Підвищення обізнаності про права особистості; формування уміння розрізняти невпевненість, упевненість і агресивність; навчання вербальним і невербальним навикам поведінки.

Останній пункт включає уміння сказати «ні», попросити про позику або звернутися з проханням, виразити позитивні або негативні почуття, вступити в розмову, підтримати і закінчити його. Тренінг починається з визначення тих специфічних ситуацій, в яких пацієнт поводиться неадаптивно, тобто невпевнено або агресивно. Немає доказів існування узагальненої особової межі «упевненості», але є велика кількість опитувальників, що допомагають оцінити реакції клієнтів в різних ситуаціях.

Якщо потрібно оцінити поведінку клієнтів у важкій ситуації, то йому пред'являють аудио- або відеозапис такої ситуації і оцінюють його реакцію на неї. Можна провести рольову гру неконструктивної поведінки і взаємодії.

Якщо клієнт відчуває себе невпевнено або поводиться агресивно за будь-яких обставин, то тренінг поєднують з іншими, більш загальними видами корекції. Якщо ж клієнту необхідно підвищити почуття упевненості лише в деяких специфічних ситуаціях, то цей метод застосовується ізольовано.

Часто клієнти чинять опір тренінгу із-за культурних, сімейних або релігійних заборон на упевнену поведінку. Це вимагає уважного ставлення, і для більшої ефективності тренінгу необхідно використовувати різні існуючі його модифікації. Не існує єдиної програми даної форми тренінгу. Курс занять визначається, як правило, особистими перевагами тренера. Проте для підвищення упевненості звичайно використовують наступні п'ять процедур:

1. Надбання відповіді, навчання реагуванню збільшує упевненість за допомогою моделювання (як відкритого, так і прихованого) і інструктажу. Увага приділяється як вербальним, так і невербальним компонентам упевненої поведінки.

2. Відтворення відповіді викликає нову у відповідь реакцію за допомогою рольової гри, репетицію поведінки і тренування. (С413)

3. Вдосконалення відповіді відточує і закріплює нові форми поведінки за допомогою відповідного зворотного зв'язку, критики і керівництва.

4. Когнітивне переструктурування кидає виклик ірраціональним переконанням, які заважають прояву більшої упевненості в собі, пропонуючи нову інформацію, що підвищує упевненість.

5. Генералізація досвіду — спроба запровадити нові форми поведінки в реальне життя і застосувати їх в різноманітних ситуаціях. Цей метод, частіше в груповій формі, використовують до тих пір, поки клієнт не досягне необхідного рівня упевненості.

Тренінг самоствердження

Один з методів поведінкової психокоррекції, близький до тренінгу упевненості в собі. Метод виник на базі умовно-рефлекторної терапії Селтера, який припустив, що у невпевнених в собі індивідів загальмованість виникає в процесі навчення, коли їх карають за небажану неадаптивну поведінку.

Оцінка сильних і слабких сторін навиків упевненості в собі звичайно проводиться на ранніх стадіях розвитку групи. Бути упевненим в собі — значить уміти визначати і висловлювати свої бажання, потреби, любов, роздратування, критику.

Клієнту пропонується:

1. Скласти докладний список соціальних ситуацій, при яких він відчуває страх або виявляє недостатню упевненість в собі.

2. Розробити програму, в якій вправи розділялися б по ступеню трудності. Добре б скласти картотеку, щоб ситуації були записані на окремих картках. Надалі намітити декілька варіантів можливого вирішення ситуації.

3. У кожній ситуації визначити одну або декілька альтернативних поведінкових реакцій, які відображають обдуману упевненість в собі і за допомогою яких можна подолати страх. Обговорити пропозицію з тренером.

4. Вправлятися в нових способах поведінки, яких раніше не було в поведінковому репертуарі і які опрацьовуються в думках.

5. Повторювати заплановані починання в зміні поведінки по ступеню трудності. Поділити роль з одним (С414) партнером або тренуватися перед дзеркалом. Реакції, які не виникали дотепер, необхідно закріпити, відчути, а потім перенести в критичну ситуацію.

6. Не застрявати на певній поведінці. Існує можливість прореагувати агресивно в критичній ситуації, дещо відмінній від ситуації моделювання.

7. Справлятися з епізодами страху або тривоги при соціальних контактах: навчання релаксації, самоінструкції. Попросити партнерів розповісти про враження, особливу увагу звертати на невербальну поведінку.

8. Свідомо розглядати окремі ситуації з плану, постійно вправлятися на практиці, не приступати до іншої ситуації, доки не набутий навик у вирішенні попередньої.

9. Постійно закріплювати успіх через повторення.

Тренінг самоствердження розділяється на два ступені:

1. Робота в середовищі (прохання, вимога, відмова при зіткненні із складними ситуаціями на вулиці, в магазині і т.ін.);

2. Захист себе (упевнене «так», «ні» авторитетній особі, відстоювання власної точки зору, критика свого начальника).

Завершальний етап тренінгу — навчання захисту від агресії інших. Упевнена поведінка веде до підвищення самооцінки. Упевнені відповіді складають один з варіантів комунікацій, які допомагають учасникам в досягненні дорослої поведінки і самоактуалізації. Тренінг самоствердження використовується для підлітків з різними порушеннями поведінки, для людей з емоційними порушеннями.