Техніка занять груп тренінгу умінь

Техніка тренінгу умінь різноманітна і складна так само, як різноманітні і складні методи виховання і навчання. Вибір конкретних методик визначається поставленою метою: корекція поведінки, тренінг упевненості в собі, купірування емоційних афектів і т.ін. — і тими методами, за допомогою яких ця мета досягається.

Серед різних груп тренінгу умінь в даний час найбільш поширені групи тренінгу упевненості в собі або тренінгу ассертивної поведінки. Тому розглянемо основні елементи техніки тренінгу умінь на моделі цієї групи. До них відносяться: оцінка упевненості в собі, репетиція поведінки, релаксаційний тренінг, перебудова переконань, домашня робота. (С408)

1. Оцінка упевненості в собі. Оцінка сильних і слабких сторін навиків упевненості в собі здійснюється за допомогою різних опитувальників. Найбільш поширеним серед них є опитувальник Рейзасса, що складається з 30 питань. Бути упевненим в собі — значить уміти визначати і висловити своє бажання і потребу. Упевнена поведінка виражається в умінні поводитися з проханням до іншого так, щоб не образити його і не принизити себе або тактовно відповісти відмовою на його прохання. Таким проханням, наприклад, може бути прохання про побачення або, навпаки, відмова на пропозицію зустрітися.

Компонентами упевненого прохання або відмови можуть бути не тільки слова, але і жести, міміка, поза. Упевненість в собі не означає нахабство, агресивність. Агресивність є спробою задовольнити свої потреби за рахунок іншого і несумісна з почуттям самоповаги. Упевненість в собі заохочується спілкуванням, агресивність- ні. Упевненість у собі веде до зростання самоповаги. Невпевненість супроводжується почуттям тривоги і власної провини.

Для того, щоб бути упевненим в собі, потрібно знати свої права, бути упевненим, що в боротьбі за свої права суспільство тебе підтримає: право бути одному, право бути незалежним, право на успіх, право бути вислуханим і прийнятим серйозно, право отримувати те, за що платиш, право мати права (наприклад, право поводитися в манері упевненої в собі людини), право відповідати відмовою на прохання, не відчуваючи себе при цьому безпричинно винуватим або егоїстичним, право просити те, чого хочеш, право робити помилки і бути відповідальним за них, право бути наполегливим.

Виділяють шість типів тверджень, що виражають упевненість в собі: просте або базове, емпатичне, зростаюче, конфронтуюче, монологічне, переконливе. У свою чергу, існують методики вправ, що навчають різним типам тверджень, що виражають упевненість в собі.

2. Репетиція поведінки. Методика є рольовим програванням життєвих ситуацій. Звичайно воно починається з нескладних ситуацій, актуальних для більшості учасників групи. Наприклад, розмова з грубим продавцем, з офіціантом, з бюрократом і т.ін. Поступово група підходить до програвання складніших ситуацій. Рольові ігри чимось нагадують психодраму, проте відрізняються від неї кінцевою метою. Кінцевою метою психодрами є інсайт і катарсис. Мета рольової гри в групі тренінгу умінь — це вироблення оптимального (С409), заснованого на упевненості в собі поведінки в тій або іншій складній ситуації. Ключовими компонентами методики репетиції поведінки є: моделювання, інструктаж і підкріплення.

Моделювання — формування кращого способу поведінки кожного учасника групи в конкретно розіграній їм ситуації.

Інструктаж— втручання керівника групи, який допомагає учасникам групи за допомогою порад, зворотного зв'язку, підтримки знайти оптимальний вихід з важкої ситуації.

Підкріплення— заохочення або покарання, стимулююче правильну поведінку учасників групи в розігруваній ситуації. Кращою формою заохочення і покарання є сміналення або несміналення тієї або іншої форми поведінки, активного учасника всією групою або її керівником.

Методика репетицій поведінки може бути умовна розділена на наступні етапи:

• постановка завдання, тобто визначення поведінки, яка потребує корекції і тренажу;

• інструктаж і навчання учасників виконанню сцени запланованої ситуації;

• розігрування ситуації;

• моделювання бажаної поведінки;

• відпрацювання оптимальної поведінки протягом всього заняття;

• отримання зворотного зв'язку — поведінку активних учасників розігруваної сцени після заняття обговорює решта учасників групи.

3. Релаксаційний тренінг. Перебудова переконань. Учасників тренінгу навчають методу релаксації. Метод може застосовуватися самостійно для зняття емоційної напруги, тривоги, що виникає в складній ситуації. Але в групі тренінгу упевненості в собі він частіше застосовується в поєднанні з методом систематичної десенсибілізації. Учасникам пропонують закрити очі і в думках уявити собі ситуацію, що викликає у них страх і тривогу. Як тільки емоційна напруга, викликана уявою, досягне високої межі, учасникам пропонують припинити уявляти і розслабитися. Розслаблення приносить заспокоєння. Тренування починають з представлення сцен, що викликають легке мінилювання, і закінчують сценами, які супроводжуються вираженим (С410) психічним дискомфортом, тривогою, страхом. Вправа вважається відпрацьованою лише в тому випадку, якщо учасник при уявному представленні всієї ієрархії психотравмуючих сцен не відчуває тривоги і мінилювання.

Систематична десенсибілізація в поєднанні з прогресуючою релаксацією широко використовується для тренінгу упевненості в собі при самих різних ситуаціях. Наприклад, при мінилюванні на прилюдному виступі або іспиті, при утрудненні міжособистісних контактів, при сексуальних девіаціях і т.ін.

Важливим етапом релаксаційного тренінгу є перенесення його з лабораторних умов групи в повсякденне життя. Почуття тривоги, мінилювання і їх зменшення при тренуванні об’єктивуються такими фізіологічними показниками, як частота пульсу, дихання і т.ін. Перебудова переконань починається з атак на ортодоксальні установки і переконання, якими клієнт керується в своєму житті, але які є для нього ірраціональними і ведуть до психологічного дискомфорту. Багато хто упевнений, що справжня людина повинна бути завжди удачливою, діловою, а тому престижною в очах близьких їй людей.

4. Домашня робота. Однією з проблем поведінкової терапії є проблема перенесення отриманих в групі нових поведінкових навиків в повсякденне життя. Клієнту пропонують вести щоденник, де б він записував ситуації, при вирішенні яких він відчуває утруднення. Надалі ці ситуації можуть програватися в групі.

Крім того, учасник отримує домашнє завдання виконати яке він може лише беручи участь в якійсь конкретній ситуації, що викликає у нього страх або невпевненість в собі. Наприклад, необхідно активно перешкодити комусь, хто намагається купити в магазині продукти без черги, і залишатися самому в цій ситуації спокійним, адекватним, та наполегливим. На наступному занятті цей учасник повинен розповісти групі про свою поведінку при виконанні домашнього завдання. Якщо завдання, на думку керівника, виконане неправильно, його потрібно ще раз програти в групі, змоделювавши при цьому оптимальний варіант ситуації.

Групи тренінгу умінь не обмежуються тренінгом упевненості в собі. Він використовуються для тренінгу правильних взаємостосунків в сім'ї, особливо з метою нормалізації взаємостосунків батьків з дітьми, для контролю (С411) за емоціями, за нормалізацією інтимних стосунків. Група тренінгу сприяє усвідомленню, нормалізації поведінки і адекватнішої самооцінки особистості.

Вправи

«Уміння вести розмову». Група ділиться на пари. На першому етапі заняття одному з учасників пари дозволяється ставити лише «відкриті» питання, що дозволяють партнеру давати на них «відкриті», розгорнені відповіді. Наприклад: «Ви живете в будівлі біля інституту?» — закрите питання, «Де ви живете?» — відкрите питання; «Я живу в будівлі біля інституту» — закрита відповідь, «Я живу майже в центрі міста, недалеко від інституту. Я знімаю кімнату з подругою, з якою приїхала вчитися» — відкрита відповідь. Така відповідь несе в собі більше інформації, ніж закрита і дає підставу для подальшого розвитку розмови. Партнери виконують свої ролі запитуючого і відповідаючого протягом 5—10 мін, а потім міняються ролями.

На другому етапі заняття один з учасників групи починає вільно розповідати про себе або про ситуацію, пов'язану з його особистим досвідом. Другий учасник підтримує розмову, демонструючи свою зацікавленість в тому, про що розповідає співрозмовник. Через 10 мін учасники міняються ролями. Наприкінці занять потрібно дати можливість парам поділитися своїми труднощами при веденні розмови.

«Репетиція поведінки». Уявіть собі і стисло запишіть на аркуші паперу ситуацію, в якій ви граєте активну роль. Ситуація повинна включати прохання і відмови, критику і реакції на неї і т.ін. Прикладом може послужити ситуація запрошення відвідати захід, на якому потрібно багато їсти і пити (день народження, весілля, ювілей і т.ін.), в той час, коли вам не хочеться або не можна їсти певну їжу, пити певні напої.

Виберіть собі партнера або партнерів по розігруванню ситуації. Поясніть йому сценарій, його роль і спробуйте сконструювати саму ситуацію у такому вигляді, який вважаєте оптимальним. Тепер програйте ситуацію. Спочатку висловіть партнеру свої прохання, претензії, критику і т.ін., потім вислухайте його. Отримайте зворотний зв'язок з групою. Постарайтеся після цього поліпшити конструкцію ситуації, зробивши свою поведінку правильнішою. Поміняйте партнера або поміняйтеся з партнером ролями. Поведінка учасників гри обговорюється зі всією групою. (С412)