Види архівних досліджень

Досить поширеним емпіричним методом психологічного дослідження є бесіда, інтерв’ю та анкетування. Ним користуються і для введення досліджуваних у завдання дослідження, виконанню яких вони допомагають, і для діагностичних цілей (клінічне інтерв’ю), і для так званого «дебрифінгу» (debriefing) – постдослідницького роз’яснення учасникам дослідження, що виступали у ролі досліджуваних, їх внеску у вирішення наукової проблеми, з яким було пов’язане так зване «сліпе випробування» (коли досліджуваного не повідомляли про істинні цілі дослідження).

Бесіда – вільне, відносно нерегламентоване спілкування між психологом та учасником дослідження (терапії). Бесіда є одним з найпоширеніших методів.

Інтерв’ю – це бесіда організована у формі опитування, коли обов’язковою є процедура постановки стандартизованих питань та реєстрації відповідей на них.

Анкета – це стандартизоване інтерв’ю, представлене в письмовій формі.

При проведенні бесід, інтерв’ю та анкетування запитання досліджуваним можуть ставитися як у відкритій (типу «Опишіть, будь ласка, свій улюблений спосіб проведення вільного часу), так і закритій формах («Чи маєте Ви багато друзів?»). Найбільш типовими є запитання із запропонованими варіантами відповідей (У скрутній ситуації ви: а) швидко приймаєте рішення; б) потребуєте часу).

Використання бесіди та інтерв’ю у практиці психологічної допомоги

Правила формулювання питань у бесіді, інтервю та анкеті

Види питань за структурою потенційної відповіді

Методом психологічного дослідження є також стандартизовані опитувальники та тести, з якими ви детально ознайомитеся при вивченні курсу психодіагностики.

Стандартизовані тести та опитувальники – психодіагностичні методи, спрямовані на встановлення типових якостей та характеристик людини на основі стандартизованих дослідницьких процедур.

Тест (від англ. test – проба, перевірка) – фіксоване у часі та визначене за процедурою дослідження індивідуально-психологічних характеристик людини. В широкому розумінні тестами вважають усі стандартизовані психодіагностичні методи, в тому числі особистісні опитувальники і проективні методики. У вузькому розумінні тест – це процедура розв’язання стандартизованих питань.

Усі стандартизовані діагностичні методи мають відповідати вимогам валідності, надійності та репрезентативності.

Основні характеристики стандартизованих діагностичних методів

Лекція 13-15. Психологічне тестування

1. Загальна характеристика психологічного тестування.

2. Виникнення та розвиток методу тестування.

3. Класифікація психологічних тестів.

4. Стандартизація, надійність та валідність тесту.

5. Вимоги до розробки, перевірки та адаптації тестових методик.

1. Загальна характеристика психологічного тестування

Психологічне тестування – це метод вимірювання та оцінки психологічних характеристик людини за допомогою спеціальних технік. Предметом тестування можуть бути будь-які психологічні характеристики людини: психічні процеси, стани, властивості, відносини і т. п. Основою психологічного тестування є психологічний тест – стандартизована система випробувань, яка дозволяє виявити і виміряти якісні та кількісні індивідуально-психологічні відмінності.

Спочатку тестування розглядалося як різновид експерименту. Однак до теперішнього часу специфіка і самостійне значення тестування в психології дозволяють відмежувати його від власне експерименту.

Теорія і практика тестування узагальнені в самостійних наукових дисциплінах – психологічній діагностиці та тестології. Психологічна діагностика – це наука про способи виявлення і вимірювання індивідуально-психологічних і індивідуально-психофізіологічних особливостей людини. Таким чином, психодіагностика є експериментально-психологічним розділом диференціальної психології. Тестологія – це наука про розробку, конструювання тестів.

Процес тестування, як правило, містить три етапи:

1) вибір методики, адекватної цілям і завданням тестування;

2) власне тестування, тобто збір даних відповідно до інструкції;

3) порівняння отриманих даних з «нормою» або між собою і винесення оцінки.

У зв'язку з наявністю двох способів винесення оцінки за тестом розрізняють два типи психологічного діагнозу. Перший тип полягає в констатації наявності або відсутності якої-небудь ознаки. У цьому випадку отримані дані про індивідуальні особливості психіки тестованого співвідносяться з деяким заданим критерієм. Другий тип діагнозу дозволяє порівнювати кількох тестованих між собою і знаходити місце кожного з них на певній «осі» залежно від ступеня вираженості тих чи інших якостей. Для цього проводиться ранжування всіх обстежуваних за ступенем представленості досліджуваного показника, вводяться високий, середній, низький і т. п. рівні особливостей, які вивчаються в даній вибірці.

Строго кажучи, психологічний діагноз є не тільки результат порівняння емпіричних даних з тестовою шкалою або між собою, але і підсумок кваліфікованої інтерпретації з урахуванням багатьох привхідних факторів (психічного стану тестованого, його готовності до сприйняття завдань і звіту про свої показники, ситуації тестування та ін.).

Психологічні тести особливо яскраво демонструють зв'язок способу дослідження з методологічними поглядами психолога. Наприклад, залежно від бажаної теорії особистості дослідник вибирає тип особистісного опитувальника.

Використання тестів – невід'ємна риса сучасної психодіагностики. Можна виділити кілька областей практичного використання результатів психодіагностики: сфера навчання і виховання, сфера професійного відбору та професійної орієнтації, консультативна та психотерапевтична практика і, нарешті, область експертизи – медичної, судової і т.п.