Плани істинних експериментів

Плани істинних експериментів для однієї незалежної змінної відрізняються від інших наступним:

1) використанням стратегій створення еквівалентних груп (рандомізація – розташування або вибір об'єктів у випадковому порядку. Рандомізація дозволяє нівелювати систематичні (наприклад, періодичні) впливи факторів, що не контролюються, а також забезпечити об'єктивність при виборі об'єкта);

2) наявністю як мінімум однієї експериментальної та однієї контрольної груп;

3) підсумковим тестуванням і порівнянням результатів груп, які отримували і не отримували вплив.

Розглянемо докладніше деякі експериментальні плани для однієї незалежної змінної.

План для двох рандомізованих груп з тестуванням після впливу. Його схема виглядає так:

R Х О₁

R О₂

Цей план застосовують в тому випадку, якщо немає можливості або необхідності проводити попереднє тестування. При рівності експериментальної та контрольної груп даний план є найкращим, оскільки дозволяє контролювати більшість джерел артефактів. Відсутність попереднього тестування виключає як ефект взаємодії процедури тестування і експериментального завдання, так і сам ефект тестування. План дозволяє контролювати вплив складу груп, стихійного вибування, вплив фону і природного розвитку, взаємодію складу груп з іншими факторами.

У розглянутому прикладі використовувався один рівень впливу незалежної змінної. Якщо ж вона має кілька рівня, то кількість експериментальних груп збільшується до числа рівнів незалежної змінної.

План для двох рандомізованих груп з попереднім і підсумковим тестуванням. Схема плану виглядає таким чином:

R О1 Х О2

R О3 О4

Цей план застосовується в тому випадку, якщо існують сумніви в результатах рандомізації. Головне джерело артефактів - взаємодія тестування і експериментального впливу. У реальності також доводиться стикатися з ефектом неодночасності тестування. Тому найкращим вважається проведення тестування членів експериментальної та контрольної груп у випадковому порядку. Надання-відсутність експериментального впливу також краще проводити у випадковому порядку. Д. Кемпбелл відзначає необхідність контролю «внутрішньогрупових подій». Даний експериментальний план добре контролює ефект фону і ефект природного розвитку.

При обробці даних зазвичай використовуються параметричні критерії t і F (для даних в інтервальній шкалі). Обчислюють три значення t: 1) між О1 і О2; 2) між О3 і О4; 3) між О2 і О4. Гіпотезу про значущість впливу незалежної змінної на залежну можна прийняти в тому випадку, якщо виконуються дві умови: 1) відмінності між О1 і О2 значущі, а між О3 і О4 незначущі і 2) відмінності між О2 та О4 значущі. Іноді зручніше порівнювати не абсолютні значення, а величини приросту показників 6 (1 2) і б (3 4). Ці значення також порівнюються за t-критерієм Стьюдента. У разі значущості відмінностей приймається експериментальна гіпотеза про вплив незалежної змінної на залежну.

План Соломона являє собою об'єднання двох попередніх планів. Для його реалізації необхідні дві експериментальні (Е) і дві контрольні (К) групи. Його схема виглядає так:

Е₁ R О₁ Х О₂

К₁ R О₃ О₄

Е₂ R Х О₅

К₂ R О₆

За допомогою цього плану можна контролювати ефект взаємодії попереднього тестування і ефект експериментального впливу. Ефект експериментального впливу виявляється при порівнянні показників: О₁ і О₂; О₂ і О₄; О₅ і О₆; О₅ і О₃. Порівняння О₆, О₁ і О₃ дозволяє виявити вплив фактора природного розвитку і фонових впливів на залежну змінну.