Категоризація факторних планів

Теоретично експеримент може передбачати будь-яку кількість незалежних змінних. Проте принаймні одна з них має бути маніпульованою змінною, інакше дослідження неможливо визнати експериментальним. Зазвичай дослідники обмежують кількість незалежних змінних до двох чи трьох, оскільки результати дослідження, що базуються на великій кількості змінних, важко інтерпретувати. Двофакторні експериментальні плани називають пла­нами А X В, тобто планами з двома незалежними змінними.

Наприклад, в одному із досліджень, яке наводилося вище для ілюстрації методологічних міркувань щодо вибору факторних планів, був застосований двофакторний план (А X В). Однією з незалежних змінних при вивченні ефективності діяльності у групах з різною кількістю учасників була «щільність групи» (скажімо, фактор А), другою – фізичний контакт досліджуваних під час виконання діяльності (фактор В). Можна було б додати ще одну, третю змінну С – попереднє знайомство досліджуваних один з одним, яке теж могло вплинути на результати дослідження.

Кожна з незалежних змінних може мати у свою чергу два, три, чотири і більше рівнів. Так, двофакторний план, у якому кожна змінна має два рівні, буде позначатися як 2 X 2. Наприклад, у розглянутому нами дослідженні Берковіца і Ле Пажа щодо впливу на виявлення агресивної поведінки роздратованих суб’єктів ситуаційного фактора присутні дві незалежні змінні: роздратованість суб’єкта і тип об’єкта з двома рівнями кожної змінної (високий рівень роздратованості або схильності до виявлення агресії і помірний та два типи об’єктів – агресивний (пістолет) і нейтральний (ракетка).

У розглянутому вище дослідженні, що мало на меті вивчення факторів, які впливають на виявлення конформності у поведінці суб’єкта, був застосований факторний план 2 X 3. Першою змінною була стать досліджуваного з двома «рівнями» виявлення (чоловіки – жінки), другою – тип об’єктів, що пред’являлись в експерименті для порівняння з еталоном, з трьома «рівнями»: об’єкти, якими частіше користуються чоловіки або жінки і нейтральні об’єкти.

Визначивши тип факторного експериментального плану 22 або 23, ми матимемо кількість різних експериментальних умов, помноживши кількість рівнів однієї незалежної змінної на кількість рівнів іншої змінної.

Якщо ми обрали двофакторний план, то можемо проілюструвати його двомірною таблицею, в якій стовпчики вказують на рівні змінної В, а рядки – на рівні змінної А (див. табл. 1). Малими літерами «а» і «в» позначені рівні кожної із змінних: а₁ і а₂ для змінної А і в₁ та в₂ для змінної В.

Таблиця 1

Визначення експериментальних умов у двофакторному експериментальному плані (факторний план 2x2)

		Змінна В
		в1	в2
Змінна А	а1	умова а1 в1	умова а1 в2
	а2	умова а2 в1	умова а2 в2