2. Види психологічного експерименту

Експерименти бувають декількох видів. Залежно від способу організації виділяють лабораторний, природний і польовий експерименти. Лабораторний експеримент проводиться в спеціальних умовах. Дослідник планово і цілеспрямовано впливає на об'єкт вивчення, щоб змінити його стан. Перевагою лабораторного експерименту можна вважати строгий контроль за всіма умовами, а також застосування спеціальної апаратури для вимірювання. Недоліком лабораторного експерименту є трудність переносу отриманих даних на реальні умови. Досліджуваний в лабораторному експерименті завжди обізнаний про свою участь в ньому, що може стати причиною мотиваційних спотворень.

Природний експеримент проводиться в реальних умовах. Його перевага полягає в тому, що вивчення об'єкта пошуку здійснюється в контексті повсякденного життя, тому отримані дані легко переносяться в реальність. Досліджувані не завжди проінформовані про свою участь в експерименті, тому не дають мотиваційних спотворень. Недоліки – неможливість контролю всіх умов, непередбачені перешкоди і викривлення.

Польовий експеримент проводиться за схемою природного. При цьому можливе використання портативної апаратури, що дозволяє більш точно реєструвати одержувані дані. Досліджувані проінформовані про участь в експерименті, однак звична обстановка знижує рівень мотиваційних викривлень.

Залежно від мети дослідження розрізняють пошуковий, пілотажний і підтверджуючий експерименти. Пошуковий експеримент спрямований на пошук причинно-наслідкового зв'язку між явищами. Він проводиться на початковому етапах дослідження, дозволяє сформулювати гіпотезу, виділити незалежну, залежну і побічні змінні і визначити способи їх контролю.

Пілотажний експеримент – це пробний експеримент, перший в серії. Він проводиться на невеликій вибірці, без строгого контролю змінних. Пілотажний експеримент дозволяє усунути грубі помилки у формулюванні гіпотези, конкретизувати мету, уточнити методику проведення експерименту.

Підтверджуючий експеримент спрямований на встановлення виду функціонального зв'язку та уточнення кількісних відносин між змінними. Проводиться на завершальному етапі дослідження.

Залежно від характеру впливу на досліджуваного виділяють констатуючий, формуючий і контрольний експерименти. Констатуючий експеримент включає в себе вимір стану об'єкта пошуку (досліджуваного або групи досліджуваних) до активного впливу на нього, діагностику вихідного стану, встановлення причинно-наслідкових зв'язків між явищами. Метою формуючого експерименту є застосування способів активного розвитку або формування якихось властивостей у досліджуваних. Контрольний експеримент – це повторне вимірювання стану об'єкта пошуку (досліджуваного або групи досліджуваних) і порівняння із станом до початку формуючого експерименту, а також зі станом, в якому знаходиться контрольна група, яка не отримувала експериментального впливу.

По можливості впливу експериментатора на незалежну змінну виділяють спровокований експеримент і експеримент, на який посилаються. Спровокований експеримент – це дослід, в якому експериментатор сам змінює незалежну змінну, при цьому результати, які спостерігаються експериментатором (види реакцій досліджуваного) вважаються спровокованими. Поль Фресс називає даний тип експерименту «класичним». Експеримент, на який посилаються – це дослід, в якому зміни незалежної змінної здійснюються без втручання експериментатора. До цього виду психологічного експерименту вдаються тоді, коли незалежні змінні чинять вплив на досліджуваного, значно розтягнуте в часі (наприклад, система виховання і т. п.). Якщо вплив на досліджуваного може викликати серйозне негативне фізіологічне або психологічне порушення, то такий експеримент проводити не можна. Однак бувають випадки, коли негативний вплив (наприклад, травма головного мозку) відбувається в реальності. Згодом такі випадки можуть бити узагальненням і вивчені.