Лекція 3. Метод спостереження

1. Характеристика спостереження як методу психологічного дослідження.

2. Загальне уявлення про метод спостереження.

3. Види спостереження.

4. Інтроспекція – специфічний метод психології.

1. Характеристика спостереження як методу психологічного дослідження

Спостереження – це цілеспрямоване, організоване сприйняття і реєстрація поведінки досліджуваного об'єкту. Задача спостерігача, як правило, не пов'язана з втручанням в «життя» шляхом створення спеціальних умов для прояву процесу або явища, що спостерігаються.

Від пасивного споглядання оточуючої дійсності спостереження відрізняється тим, що воно: а) підпорядковане певній меті; б) проводиться за певним планом; в) оснащено предметними засобами для здійснення процесу і фіксації результатів.

Спостереження – активна форма чуттєвого пізнання, що дає можливість накопичувати емпіричні дані, утворювати спочатку уявлення про об’єкти або перевіряти вихідні припущення, пов'язані з ними. Спостереження історично є першим науковим методом психологічних досліджень.

Термін «спостереження» використовується в трьох різних значеннях: 1) спостереження як діяльність; 2) спостереження як метод; 3) спостереження як методика.

Спостереження як діяльність відноситься до певних областей суспільної практики. Оператор енергосистеми спостерігає за показаннями приладів, черговий зміни проводить огляд устаткування за певним планом, лікар оглядає хворого, слідчий спостерігає за поведінкою підозрюваного і т. п. На відміну від спостереження як наукового методу спостереження як діяльність спрямоване на обслуговування практичної діяльності: спостереження необхідно лікарю для постановки діагнозу і уточнення процесу лікування; слідчому – для висунення та перевірки версій і розкриття злочину; оператору енергосистеми – для прийняття рішення про розподіл потоків електроенергії.

Спостереження як метод науки включає в себе систему принципів пізнавальної діяльності, положень про сутність і специфіку психологічного спостереження, про його можливості та обмеження, про оснащення знаряддями та різновидах діяльності людини в ролі спостерігача. Спостереження як метод психології відрізняється універсальністю, тобто застосовність до вивчення широкого кола явищ, гнучкістю, тобто можливістю в міру необхідності міняти «поле охоплення» досліджуваного об'єкта, висувати і перевіряти в ході спостереження додаткові гіпотези. Для проведення дослідження методом спостереження необхідно мінімальне апаратурне забезпечення.

Специфіка спостереження як наукового методу психології полягає в типі відношення до об'єкта вивчення (невтручання) і наявності прямого візуального або слухового контакту спостерігача зі спостережуваним. Основними характеристиками спостереження як методу психології є цілеспрямованість, планомірність, залежність від теоретичних уявлень спостерігача.

Спостереження як методика (методика спостереження) враховує конкретну задачу, ситуацію, умови і знаряддя спостереження. Під методикою спостереження розуміється соціально фіксована, викладена зрозуміло для інших, предметно представлена система збору та обробки емпіричних даних, яка адекватна чітко окресленому колу завдань. У зарубіжній психологічній літературі синонімом «методики спостереження» є «техніка спостереження». Методика спостереження містить найповніший опис процедури спостереження і включає: а) вибір ситуації та об'єкта пошуку для спостереження; б) програму (схему) спостереження у вигляді переліку ознак (аспектів) поведінки, що спостерігається та одиниць спостереження з детальним їх описом; в) спосіб і форму фіксації результатів спостереження; г) опис вимог до роботи спостерігача; д) опис способу обробки та представлення отриманих даних.

Об’єкт і предмет спостереження. Об’єктом зовнішнього спостереження може бути окрема людина, група людей або спільність. Об’єкт спостереження характеризується унікальністю, не повторюваністю, дуже малою або дуже великою тривалістю психічних явищ.

Головна проблема, що виникає при проведенні спостереження, – вплив присутності спостерігача на поведінку досліджуваного. Щоб мінімізувати цей вплив, спостерігач повинен «примелькатися», тобто частіше бути присутнім в оточуючому середовищі, займатися якоюсь справою, не акцентувати увагу на досліджуваним. Крім того, можна пояснити присутність спостерігача будь-якою прийнятною для досліджуваного метою, або замінити людину-спостерігача реєструючою апаратурою (відеокамерою, диктофоном і т. п.), або вести спостереження з суміжного приміщення через скло з односторонньою провідністю світла (дзеркало Гезелла). Скромність, такт, вихованість спостерігача послаблюють неминучий вплив його присутності.

Існує також прийом включеного спостереження, коли спостерігач є реальним членом групи. Однак цей прийом тягне за собою етичну проблему – подвійність позиції і неможливість проводити спостереження за собою як члена групи.

Предметом спостереження можуть бути тільки зовнішні, екстеріорізовані компоненти психічної діяльності:

– моторні компоненти практичних і гностичних дій;

– рухи, переміщення і непорушні стани людей (швидкість і напрямок руху, дотику, поштовхи, удари);

– спільні дії (групи людей);

– мовні акти (їх зміст, спрямованість, частота, тривалість, інтенсивність, експресивність, особливості лексичного, граматичного, фонетичного ладу);

– міміка і пантоміміка, експресія звуків;

– прояв деяких вегетативних реакцій (почервоніння або збліднення шкіри, зміна ритму дихання, потовиділення).

При проведенні спостереження виникає складність однозначного розуміння внутрішнього, психічного через спостереження зовнішнього. У психології існує багатозначність зв'язків зовнішніх проявів з суб’єктивною психічною реальністю і багаторівнева структура психічних явищ, тому один і той же поведінковий прояв може бути пов'язаний з різними психічними процесами.

Позиція спостерігача по відношенню до об'єкта спостереження може бути відкритою або прихованою. Включене спостереження також можна віднести до розряду відкритого або прихованого залежно від того, повідомляє спостерігач про факт спостереження чи ні.

Людина-спостерігач має вибірковість сприйняття, яка обумовлюється його установками, загальною спрямованістю діяльності. Певна установка активізує сприйняття, загострює чутливість до значущих впливів, однак зайво фіксована установка призводить до упередженості. Загальна спрямованість діяльності може послужити стимулом до переоцінки одних фактів і недооцінці інших (учителя звертають увагу на пізнавальну діяльність, тренери – на особливості статури, спритність рухів, кравці – на крій одягу і т. п.).

Існує також феномен проекції власного «Я» на поведінку, яка спостерігається. Інтерпретуючи поведінку іншої людини, спостерігач переносить на нього власну точку зору. Індивідуальні характеристики спостерігача (переважна модальність сприйняття – зорова, слухова і ін., здатність до концентрації та розподілу уваги, об’єм пам'яті, когнітивний стиль, темперамент, емоційна стійкість і т. п.) також чинять значний вплив на результат спостереження. Гарному спостерігачеві необхідне спеціальне тренування спостережливості, яке дозволяє дещо зменшити вплив індивідуальних характеристик.