Розділ 2 Облік основних засобів

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації), яких становить більше одного року.

Матеріально відповідальною особою за основними засобами в сільській раді є сільський голова.

Витрати по придбанню необоротних активів відображаються за кодами:

2110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового корис­тування»;

2120 «Капітальне будівництво»;

2130 «Капітальний ремонт»;

2140 «Реконструкція та реставрація».

Основні засоби, отримані безоплатно у вигляді безповорот­ної допомоги, дарунка, приймаються комісією, створеною наказом керівника установи, до складу якої обов’язково входить працівник бухгалтерії та представник установи вищого рівня. Комісія складає акт в якому зазначає кількість і вартість отриманих матеріальних цін­ностей за ринковими вільними цінами на аналогічні види. Якщо, пе­редаються об’єкти, що були в експлуатації, то в акті вказують процент їх зносу та суму зносу. Акт складається в двох примірниках: 1 — для сторони, що приймає, і 1 — для сторони, що передає. Додаток 2

Бухгалтерський облік земельної ділянки здійснюється з дати придбання (надання у користування). Земельні ділянки беруться на облік на підставі державного акта на право власності на земельну ді­лянку. В цьому документі встановлено площа та вартість земельних ділянок.

Вибуття основних засобів може здійснюватись по таких причинах:

• непридатність для подальшого використання;

• виявлені під час інвентаризації нестачі;

• через фізичне і моральне старіння;

• пошкодження від аварій чи стихійного лиха (за умови, що від­новлення їх неможливе або економічно недоцільне і вони не можуть бути реалізовані).

Знос основних засобів в розмірі 100% не є підставою для списання. Повинен бути встановлений факт їх непридатності для подальшого використання.

Для визначення непридатності основних засобів для подальшої експлуатації, виявлення причин списання та визначення подальших подій щодо необоротних активів — продаж, ліквідація чи безоплатна передача, вирішує створена наказом керівника постійно діюча комісія.

Комісія проводить огляд об’єкта, технічної документації, реального стану, проценту зношеності і виносить рішення щодо його подальшого використання.

Оскільки майно бюджетних установ є державною власністю, то дозвіл на списання основних засобів в залежності від їх первісної вартості надаються керівниками різного рівня.

Для оцінки придатності окремих об’єктів основних засобів: ком­п’ютерів, холодильників, телевізорів та іншої складної техніки запро­шується спеціаліст сторонньої організації, який дає заключення про стан об’єктів та можливість їх експлуатації. Такий висновок оформля­ється Актом за підписом експерта та печаткою організації, де він пра­цює. Дані цього Акту включаються до «Акту на списання основних засобів» ф. ОЗ-З(бюджет), а сам Акт є додатком до ф. ОЗ-3 (бюджет).

Кошти від продажу майна спрямовуються:

• при продажу нерухомого майна — у дохід відповідного бюдже­ту, за рахунок якого утримується установа;

• при реалізації іншого майна — на ремонт, модернізацію, прид­бання нових необоротних активів і матеріальних цінностей (крім будівель і споруд), а також на витрати за кошторисом.

Особливістю обліку основних засобів в бюджетних установах є те, що на них не нараховується амортизація, а здійснюється нарахування зносу. Це пояснюється тим, що в бюджетних установах не створюються матеріальні блага, тому вони не є засобами виробництва і виступають, як основні невиробничі фонди.

Під зносом необоротних активів слід розуміти частину їх споживчої вартості, що втрачається при їх експлуатації. За економічною сутністю суми нарахованого зносу є показником того, через який час необоротний актив втрачає свою вартість і повинен відповідати строку фізичного зношення.

Основні правила нарахування зносу:

Знос нараховується за прямолінійним методом, за встановленими нормами зносу для груп об’єктів необоротних активів, згідно з Інструкцією з обліку необоротних активів. Для нарахування зносу та з метою уніфікації та обґрунтованості визначення суми зносу основних засобів бюджетних установ застосовуються строки корисного використання та річні норм зносу, які наведені в додатку до Інструкції з обліку необоротних активів.

Об’єктом для нарахування зносу є первісна (відновлювальна) вартість необоротних активів.

Сума зносу об’єктів необоротних активів визначається в останній робочий день грудня в гривнях за повну кількість календарних місяців їх перебування в експлуатації у звітному році відповідно до норм зносу.

Для обліку зносу призначений рахунок 13 «Знос необоротних активів», що має субрахунки:

131 «Знос основних засобів»;

132 «Знос інших необоротних матеріальних активів»;

133 «Знос нематеріальних активів».

На підставі даних карток складається Відомість нарахування зносу на основні засоби (ф. ОЗ-12 (бюджет)). В ній по кожному об’єкту вказується інвентарний номер, його назва, первісна вартість, норма зносу, сума зносу за весь період без суми зносу за поточний рік, нарахована сума зносу за поточний рік, та сума зносу за весь період, включаючи поточний рік.

Інвентаризація основних засобів проводить створена для цього спеціальна комісія. До початку проведення інвентаризації комісія перевіряє:

• наявність і стан регістрів обліку — карток, книг, описів та інше:

• наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної доку­ментації;

• наявність документів на основні засоби здані в оренду чи прий­няті установою в операційну оренду. При відсутності таких слід забезпечити їх отримання чи оформлення.

При перевірці об’єктів в натурі вони заносяться в Інвентаризаційні описи за їх інвентарними номерами, назвами.

На виявлені непридатні об’єкти складається окремий опис з зазначенням часу ведення в експлуатацію, причин такого стану. Списання таких об’єктів проводиться відповідно до Інструкції по списанню матеріальних цінностей.

Результати інвентаризації відображаються в інвентаризаційних описах окремо за основними засобами та нематеріальними активами.

Оформлений Інвентаризаційний опис основних засобів переда­ється в бухгалтерію для складання «Порівняльної відомості» та ви­явлення результатів. До Порівняльної відомості вносяться тільки ті назви матеріальних цінностей, по яких встановлено розбіжності: над­лишки чи нестачі. По встановлених відхиленнях матеріально-відпо­відальні особи дають письмові пояснення. По фактах виявлення над­лишків складається Довідка про надходження в натуральній формі, яка подається до Державного казначейства.