3.Функції філософії у суспільстві

Будучи складовою частиною культури, філософія виконує у суспільстві важливі функції. Серед них доцільно виділити: світоглядну, методологічну, гносеологічну, інтегративну, критичну, виховну, аксіологічну.

Світоглядна функція полягає в тому, що філософія завжди була і є теоретичною основою світогляду. Вона розширює та систематизує знання людей про світ, людину, суспільство, допомагає розуміти світ як єдину складну систему. Відображаючи відношення людини до світу, погляди на мету і смисл життя, на зв'язок її інтересів і потреб із загальною системою соціальної та природної дійсності, філософія лежить в основі соціальних орієнтацій людей, Вона визначає світоглядний підхід людей до оцінки явищ і речей, обґрунтовує світоглядні ідеали, виробляє загальний „інструментарій” щодо різних філософських концепцій.

Методологічна функція. Методологія – це сукупність найзагальніших ідей та принципів, що застосовуються у вирішенні конкретних теоретичних та практичних завдань. Ця функція філософії покликана виробляти стратегію реалізації світоглядних ідеалів та формувати загальні принципи і норми людської діяльності загалом.

Гносеологічна функція проявляється у розробці системи засобів, методів пояснення, вивчення і перетворення світу. За допомогою теорії філософського пізнання людина розкриває закономірності природних та суспільних явищ, досліджує форми просування людського мислення до істини, шляхи і засоби її досягнення, узагальнює результати інших наук. Оволодіння філософськими знаннями має важливе значення для розвитку культури мислення людини, для розв’язання нею різноманітних теоретичних і практичних завдань.

Інтегративна функція покликана узгоджувати всі форми людського досвіду – практичного, пізнавального і ціннісного, їх цілісне філософське осмислення – необхідна умова гармонійного і збалансованого суспільного життя. Виконуючи цю функцію, філософія в ідеалі прагне охопити, узагальнити, осмислити, оцінити не тільки інтелектуальні, духовні, життєво-практичні досягнення людства загалом, а і його негативний історичний досвід.

Критична функція націлена на розв'язання складних філософських питань, формування нового світобачення, і звичайно, супроводжується критикою усіляких забобонів, помилок, стереотипів, що постають на шляху до істинного пізнання, правильної дії. Завдання правильного критичного філософського мислення – руйнувати, розхитувати догми, застарілі погляди. Це означає, що в системі культури філософія виконує роль критичної „селекції”, акумуляції світоглядного досвіду і його передачі наступним поколінням.

Виховна функція. Суть її полягає не у нав’язуванні людині ідеологічних настанов, як це було у 20-90-х рр. ХХ ст., а у прагненні до розуміння складних проблем людської життєдіяльності, що у кінцевому результаті є корисним напуттям людям, які починають самостійне життя і тим хто схильний роздумувати над сенсом свого життя загалом.

У сучасних умовах глобалізації все більшого значення набуває аксіологічна (ціннісно-регулятивна) функція філософії. Вона допомагає людині у визначенні цінностей і самоцінностей життя, системи моральних і гуманістичних принципів та ідеалів, смислу життя.

Таким чином, всі функції філософії зорієнтовані на різноманітну людську життєдіяльність. В умовах загострення глобальних проблем зростає потреба наукового світоглядного зіставлення цілей і результатів різних видів діяльності людства з гуманістичними ідеалами, завданнями виживання людини на Землі. В цьому полягає гуманістичний загальнолюдський характер філософських знань, потрібних кожній сучасній висококультурній людині.