• «Довгий» парламент розпустив надзвичайні суди, скасував незаконні податки, наполіг на страті фаворитів короля. Спроба Карла І заарештувати лідерів парламенту закінчилася невдачею.

• На початку 1642 р. Карл І залишив Лондон і вирушив на Північ збирати армію, а в серпні 1642 р. король оголосив війну парламенту. У країні розпочалася громадянська війна.

• Карла І підтримувала знать Півночі Англії та англіканське духовенство. Армія короля була краще підготовлена та озброєна. Прибічників короля називали кавалерами.

• Парламент підтримували в основному східні графства — представники буржуазії та джентрі, купці та ремісники. У руках парламенту був флот та порти, але війська парламенту були погано навчені та озброєні.

• Прибічники парламенту за форму зачіски дістали назву «круглоголові».

• Спочатку успіх був на боці Карла І, який ледь не захопив Лондон.

• Це призвело до загострення суперечок у парламенті між пресвітеріанами, які вимагали примирення з королем, та індепендентами, які виступали за рішучу боротьбу з королем.

• Ситуація змінилася після того, як армію очолив лідер індепендентів Олівер Кромвель. Створена ним армія нового зразка (солдатів якої прозвали «залізнобокими») завдала королівським військам поразок у битвах на Марстон-Мур (1644 р.) і під Нейзбі (1645 р.).

• Карл І втік до Шотландії, але шотландці продали короля парламентові за 400 тис. фунтів.

• Військові дії припинилися, але загострилася політична боротьба між пресвітеріанами та індепендентами.

• Парламент намагався домовитися з королем та оголосив про розпуск армії. Це викликало протести по всій країні. У цей час Карл І втік із полону і з шотландцями вторгся до Англії. Країною пройшла хвиля заколотів прибічників короля. Громадянська війна спалахнула з новою силою.

• Але другий етап громадянської війни тривав недовго. Прибічники короля вже не мали великого війська, тому повстали лише окремі загони.

• Наприкінці літа 1648 р. О. Кромвель остаточно розгромив і їх, і шотландців, а в грудні захопив Лондон. Король знову потрапив у полон.

• Парламент повторно розпочав переговори з королем, який у в’язниці продовжував закликати до повстання.

• Під тиском О. Кромвеля з парламенту вигнали пресвітеріан та провели суд над Карлом І. Короля звинуватили у державній зраді, розв’язуванні громадянської війни і кровопролитті та засудили до страти.

• 30 Січня 1649 р. Вирок було виконано. Англія проголосила себе республікою.

• У цей час серед англійців виникають радикальні течії — найбільш поширеними були дигери та левелери.

• Дигери («справжні урівнювачі») вважали, що в суспільстві всі мають працювати на спільне благо, та виступали проти існування грошей у державі.

• Левелери («зрівнювачі»), яких очолював Джон Лільберн, виступали за встановлення для всіх рівних прав та проголошували народ джерелом влади. Усі вони зазнали переслідувань.

• Упорядкувавши ситуацію в Англії, О. Кромвель повів війська до Ірландії, де жорстоко придушив спротив. Кращі землі були передані англійцям. Далі англійська армія вторглася в Шотландію, яка проголосила Карла ІІ (сина Карла І) королем. Війська шотландців були розбиті, а король втік на континент.

• Повернувшись до Лондона, Кромвель розігнав парламент і у грудні 1653 р. отримав довічну посаду лорда-протектора (захисника) Англії, Шотландії та Ірландії.

• В Англії встановилася військова диктатура.

• Територію країни було поділено на округи на чолі з генералами, які контролювали навіть приватне життя населення.

• Громадянська війна призвела до занепаду економіки — торгівля і виробництво не розвивалися, у країні зростала кількість безробітних.

Реставрація

• Близько десяти років О. Кромвель правив Англією. Після смерті Кромвеля в 1658 р. влада перейшла до його сина Річарда, якому не вдалося її утримати. Терміново скликаний парламент запросив на англійський престол Карла ІІ Стюарта, і в 1660 р. династія Стюартів повернулася.

• Карл ІІ пообіцяв не переслідувати учасників революції, не відбирати землі, отримані під час громадянської війни, та дотримуватися свободи віросповідання.

• Але, тільки отримавши корону, почав порушувати обіцянки. Разом із тим правити, як раніше, він уже не міг — владу короля контролювали парламентарі.

• У парламенті утворилися дві партії — торі та віги.

• Торі (аристократи та великі землевласники) підтримували короля та виступали за збереження існуючого ладу,

• Віги (джентрі, фінансисти та торговці) виступали за парламент та необхідність подальших перетворень.

• У 1685 р., після смерті Карла ІІ, трон посів його брат Яків ІІ. Він продовжив політику брата, намагаючись повернути абсолютизм. Крім того, Яків ІІ обіцяв французькому королю відновити католицизм у державі. А після прийняття Декларації про віротерпимість розпустив парламент і став правити одноосібно.

• Партії торі та вігів об’єдналися проти короля і вирішили запросити на трон правителя Голландії Вільгельма II Оранського.

«Славна революція»

• У 1688 р. Вільгельм із військом висадився на англійському березі й попрямував до Лондона. Англійська армія перейшла на його бік. Яків II утік до Франції. Вільгельма Оранського було проголошено королем Англії Вільгельмом ІІІ.

• Відбувся безкровний державний переворот, який отримав назву «Славної революції».

• В Англії встановилася конституційна монархія.

• У 1689 р. Вільгельм ІІІ підписав «Білль про права», у якому викладено права та обов’язки парламенту (законодавчої влади) та короля і його міністрів (виконавчої влади).

• Відтепер головну роль відігравав парламент, наділений правом видавати закони. Королю заборонялося видавати закони, збирати податки з народу, скликати армію без згоди на те парламенту.

• «Білль про права» давав змогу народу скинути негідного короля і на його місце обрати іншого, а також змінити порядок престолонаслідування. Монарх міг «царювати, але не правити».

• У роки правління Вільгельма ІІІ було закладено основоположні принципи англійської політичної системи. Депутати парламенту переобиралися кожні три роки. Король формував уряд із представників тієї партії, яка мала більшість у парламенті. Змагання за владу партій заклали основу двопартійної системи в Англії.