2.2. Природно-ресурсна група факторів

Дана група охоплює якісну та кількісну характеристику родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, природно-кліматичні та природно-транспортні умови.

Кількісна і якісна характеристика корисних копалин, їх фізико-технічні властивості, характер залягання визначають розмір підприємств, методи видобутку і рівень техніко-економічних показників (собівартість, продуктивність праці, фондо- і капіталомісткість, рентабельність тощо).

Сировинний фактор розміщення продуктивних сил визначає матеріаломісткість, а саме: відношення витрат на сировину і основних матеріалів до обсягу виробленої продукції. Якщо затрати на сировину і матеріали складають більше половини всіх затрат – такі виробництва і галузі називають матеріаломісткими (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Матеріаломісткість окремих видів виробництва

Ступінь матеріаломісткості	Вид виробництва	Відношення маси сировини до маси готової продукції
Низький	Нафтопереробка Виробництво сталі (переділ) Випічка хліба	1:1 1:1 0,6:1
Середній	Виробництво будматеріалів Виробництво прокату (переділ)	1,5:1 1,4:1
Високий	Чорна металургія (повний цикл) Цукрова промисловість Маслоробна промисловість	2,5:1 7:1 15:1

У світовому виробництві постійно йде процес зниження матеріаломісткості виробництва, внаслідок чого вплив сировинного фактора постійно падає.

Паливно-енергетичний фактор. Ознаками енергомісткості галузей є частка паливно-енергетичних затрат у собівартості готової продукції та питомі витрати палива й енергії на її виробництво.

Таблиця 1.2

Енергомісткість виробництва окремих видів продукції

Ступінь електромісткості	Вид виробництва	Електроенергія, кВт-год
Низький	Переробка нафти, т Видобуток вугілля, т Виробництво хліба, т Виробництво чавуну, т	75,2 94,5 89,2 13,3
Високий	Виробництво хімічних волокон і ниток, т Виробництво лляних тканин, тис. м2 Виробництво шкіряного взуття, тис. пар Виробництво соди каустичної, т	12139,3 3175,3 1638,3 3397,4

Енергомісткими називають виробництва, які зазнають сильного впливу паливно-енергетичного фактору. Вони поділяються на електромісткі та паливомісткі.

Енергомісткі виробництва поділяються на високоенергомісткі (частка паливно-енергетичних витрат складає 30-45% витрат на сировину і матеріали), середньо- або малоенергомісткі (менше 15-20%), неенергомісткі (менше 15%).

До паливомістких відносяться виробництва, які поглинають багато тепла. Особливе місце належить ТЕС.

Водний фактор. Вода використовується у промисловому і сільськогосподарському виробництві, але пропорції споживання у різних країнах різні. Її дефіцит є лімітуючим фактором для розміщення водомістких виробництв.

Водомісткість виробництва є висока (81-500 м³/т), середня (20-80 м³/т) та низька (менше 20 м³/т). Найбільш водомісткими є галузі хімії органічного синтезу, чорної металургії, очистка первинної текстильної сировини тощо (табл. 1.3).

Таблиця 1.3