- •Науково-методичні поради щодо організації краєзнавчої роботи з учнівською молоддю
- •Передмова
- •Розділ і Наукові засади та методика науково-дослідницької діяльності
- •Техніка написання тексту
- •Реферат
- •Доповідь (повідомлення)
- •Типові помилки при підготовці публікацій і доповідей
- •Розділ п Етнографічна методика краєзнавчих досліджень Організація музею навчального закладу
- •2. Історія:
- •3. Топоніміка:
- •4. Природні умови:
- •Положення про музей при закладі освіти системи Міністерства освіти України (Затверджено наказом Міністерства освіти України
- •1. Загальні положення
- •Мета, головні завдання та зміст роботи музею
- •Створення та організація роботи музею
- •4. Керівництво роботою музею
- •5. Облік і забезпечення збереження фондів
- •6. Фінансування
- •1. Загальні положення
- •3. Керівництво реєстрацією
- •4. Порядок проведення реєстрації
- •5. Перереєстрація музеїв
- •6. Зняття музеїв з обліку
- •Акт обстеження музею
- •Уніфікований паспорт музею (Затверджено наказом Міністерства культури і мистецтв України від 30.04.1996р. №220)
- •Рекомендації щодо заповнення уніфікованого паспорта музею (Затверджено наказом Міністерства культури і мистецтв України від 30.04. 1996р. № 220)
- •Навчальні екскурсії
- •Про порядок проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів
- •Порадник щодо збирання фольклорно-етнографічних матеріалів для вчителя
- •Список рекомендованої літератури
- •Методика збирання фольклорно-етнографічного матеріалу про український вертеп (народну драму)
- •Особливості науково-пошукової роботи в сільській школі (виступ на науково-практичній конференції «Південь України: спадщина та сучасні дослідження»)
- •Характеристика досвіду за інноваційними технологіями
- •Хід заняття
- •Розділ іv Віртуальний Миколаїв. Інформаційний список web-адрес
- •Науково-методичні поради щодо організації краєзнавчої роботи з учнівською молоддю
Порадник щодо збирання фольклорно-етнографічних матеріалів для вчителя
Вибравши оповідача, слід завважити на таке:
записати твір слово в слово, не пропускаючи жодного, на одному боці паперу;
під кожним записом подати, хто записував, від кого, коли, де;
зафіксувати біографічні дані оповідача, взяти, якщо є, фотографії;
свої пояснення обов'язково відмежовувати від пояснень оповідача;
зазначити, звідки оповідач знає цей твір, і як довго він йому відомий.
Якщо ведеться запис пісні, оповіді, пов'язаної з обрядом чи грою, то важливо занотувати усі деталі, які використовуються в ній, місце, час і обставини дій. Особливу увагу треба звернути на мову певної місцевості, конкретної людини. При запису пісень обов'язково подати мелодію.
Записи ліричних пісень, танців, різних старовинних обрядів мають свої особливості
По-перше, для цієї роботи слід залучити широке коло людей, які люблять народну творчість і можуть допомогти в її відтворенні.
По-друге, для проведення запису важливо знайти відповідних виконавців і майстрів запису на належному науковому рівні. Створити виконавцеві добрі умови і сприяти його творчому піднесенню. Під час запису не робити ніяких зауважень, не задавати запитань. Необхідні уточнення можна зробити лише після закінчення запису. Записування проводиться індивідуально або колективно, коли два-три записувачі одночасно записують виконавця. Запис пісні чи обряду проводять тією мовою, якою виконується твір, і без будь-яких змін, виправлень, доповнень, зберігаючи максимальну точність. Записуються усі вигуки, повторення, окремі слова, відтворюються навіть жести виконавця та позначення наголосу в його словах.
Пісні записуються з голосу і з мелодією, для чого використовується магнітофон. Після закінчення роботи фахівець з музичною освітою розшифровує записи і фіксує їх у нотах. Після закінчення запису виконавцеві слід прочитати текст і виправити пропуски або допущені неточності. Обов'язково слід зробити паспортизацію, де вказати прізвище, ім'я та по батькові виконавця, його вік і професію, місце і дату запису, а також прізвище, ім'я та по батькові записувача.
У ході запису весільних обрядів, веснянок чи інших свят обов'язково треба заздалегідь звернутись до учасників події й належно підготувати їх. Крім запису пісень, мелодій важливо зібрати, якщо вони є, кольорові або чорно-білі фотографії виконавців.
Зібраний матеріал повинен мати наукове і виховне значення, його слід використовувати у навчально-виховній роботі та в роботі предметних кабінетів, у музеях. Кращі зразки записаних обрядів, пісень, танців можуть слугувати основою для створення нових обрядів і передаватись від покоління до покоління.
Список рекомендованої літератури
Аза Л. А. Воспитание как философско-социологическая проблема. – К., 1993,
Біблія або Книга святого письма Старого і Нового заповіту.
Балушок В. Г. Світ середньовіччя в обрядовості українських ремісників. – К., 1993.
Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990.
Грушевський М. С. Про українську мову і українську школу. – К., 1991.
Державна національна програма "Освіта". Україна XXI століття. – К., 1994.
Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич, 1991.
Дьяченко Н. В. Отрицание и преемственность в развитии культуры. – Харьков, 1992.
Етнографія України: Навч. посібник / За ред. С. А. Марчука. – Львів, 1994.
Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник / Упор. М. Ф. Тарасенко, М. Ю. Русин, А. К. Бичко та ін. – К., 1993.
Колодний А. М. Релігія і національна самосвідомість українців. – К., 1990.
Коменский Я. А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци Й. Г. Педагогическое наследие / Сост. В. М. Кларин, А. Н. Джуринский. – М., 1988.
Культура і побут населення України: Навч. посібник / В. І. Наулко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко та ін. – К., 1991.
Культурне відродження в Україні. – Львів, 1993.
Мартишок І. В. Національне виховання: теорія і методологія. – К., 1995.
Огієнко І. Українська культура. – К., 1991.
Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К, 1993.
Пономарьов А. П. Українська етнографія: Навч. посібник. – К., 1994.
Пономарьов А. П. Царина народної уяви та її класичні розробки // Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. – К., 1991. – С. 5-24.
Українська душа. – К., 1992.
21. Этнография восточных славян. – М., 1987.
