Порадник щодо збирання фольклорно-етнографічних матеріалів для вчителя

Вибравши оповідача, слід завважити на таке:

• записати твір слово в слово, не пропускаючи жодного, на одному боці паперу;

• під кожним записом подати, хто записував, від кого, коли, де;

• зафіксувати біографічні дані оповідача, взяти, якщо є, фотографії;

• свої пояснення обов'язково відмежовувати від пояснень оповідача;

• зазначити, звідки оповідач знає цей твір, і як довго він йому відомий.

Якщо ведеться запис пісні, оповіді, пов'язаної з обрядом чи грою, то важливо занотувати усі деталі, які використовуються в ній, місце, час і обставини дій. Особливу увагу треба звернути на мову певної місцевості, конкретної людини. При запису пісень обов'язково пода­ти мелодію.

Записи ліричних пісень, танців, різних старовинних обрядів мають свої особливості

По-перше, для цієї роботи слід залучити широке коло людей, які люблять народну творчість і можуть допомогти в її відтворенні.

По-друге, для проведення запису важливо знайти відповідних виконавців і майстрів запису на належному науковому рівні. Створи­ти виконавцеві добрі умови і сприяти його творчому піднесенню. Під час запису не робити ніяких зауважень, не задавати запитань. Необхідні уточнення можна зробити лише після закінчення запису. Записування проводиться індивідуально або колективно, коли два-три записувачі одночасно записують виконавця. Запис пісні чи обряду проводять тією мовою, якою виконується твір, і без будь-яких змін, виправлень, доповнень, зберігаючи максимальну точність. Записують­ся усі вигуки, повторення, окремі слова, відтворюються навіть жести виконавця та позначення наголосу в його словах.

Пісні записуються з голосу і з мелодією, для чого використовується магнітофон. Після закінчення роботи фахівець з музичною освітою розшифровує записи і фіксує їх у нотах. Після закінчення запису виконавцеві слід прочитати текст і виправити пропуски або допущені неточності. Обов'язково слід зробити паспортизацію, де вказати прізвище, ім'я та по батькові виконавця, його вік і профе­сію, місце і дату запису, а також прізвище, ім'я та по батькові записувача.

У ході запису весільних обрядів, веснянок чи інших свят обов'язково треба заздалегідь звернутись до учасників події й належно підготувати їх. Крім запису пісень, мелодій важливо зібрати, якщо вони є, кольорові або чорно-білі фотографії виконавців.

Зібраний матеріал повинен мати наукове і виховне значення, його слід використовувати у навчально-виховній роботі та в роботі предметних кабінетів, у музеях. Кращі зразки записаних обрядів, пісень, танців можуть слугувати основою для створення нових обрядів і передаватись від покоління до покоління.

Список рекомендованої літератури

1. Аза Л. А. Воспитание как философско-социологическая пробле­ма. – К., 1993,

2. Біблія або Книга святого письма Старого і Нового заповіту.

3. Балушок В. Г. Світ середньовіччя в обрядовості українських ремісників. – К., 1993.

4. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990.

5. Грушевський М. С. Про українську мову і українську школу. – К., 1991.

6. Державна національна програма "Освіта". Україна XXI століття. – К., 1994.

7. Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич, 1991.

8. Дьяченко Н. В. Отрицание и преемственность в развитии культуры. – Харьков, 1992.

9. Етнографія України: Навч. посібник / За ред. С. А. Марчука. – Львів, 1994.

10. Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник / Упор. М. Ф. Тарасенко, М. Ю. Русин, А. К. Бичко та ін. – К., 1993.

11. Колодний А. М. Релігія і національна самосвідомість україн­ців. – К., 1990.

12. Коменский Я. А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци Й. Г. Педагогическое наследие / Сост. В. М. Кларин, А. Н. Джуринский. – М., 1988.

13. Культура і побут населення України: Навч. посібник / В. І. Наулко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко та ін. – К., 1991.

14. Культурне відродження в Україні. – Львів, 1993.

15. Мартишок І. В. Національне виховання: теорія і методологія. – К., 1995.

16. Огієнко І. Українська культура. – К., 1991.

17. Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К, 1993.

18. Пономарьов А. П. Українська етнографія: Навч. посібник. – К., 1994.

19. Пономарьов А. П. Царина народної уяви та її класичні розробки // Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. – К., 1991. – С. 5-24.

20. Українська душа. – К., 1992.

21. Этнография восточных славян. – М., 1987.