2. Засади розмежування видатків за видами бюджетів

Безумовним досягненням Бюджетного кодексу на шляху врегулювання міжбюджетних відносин є чітке розмежування видатків як між державним та місцевими бюджетами, так і між місцевими бюджетами (бюджетами місцевого самоврядування, районними та обласними).

Розмежування видатків між державним та місцевими бюджетами здійснюється відповідно до встановленого конституційного рівня повноважень з метою забезпечення стабільного та уніфікованого порядку фінансування суспільних послуг, встановлення відповідальності за якість надання цих послуг та максимального наближення послуг до їх безпосереднього споживача.

Розмежування видатків між бюджетами здійснюється згідно з такими принципами:

• максимальної відповідності видаткових повноважень на надання бюджетних послуг рівню органу влади, за яким встановлена відповідальність за правове врегулювання, фінансове забезпечення та здійснення цих послуг;

• концентрації бюджетних видатків за спеціалізованими видами соціальних послуг у видатках обласних бюджетів, що сприяє економії бюджетних послуг.

Відповідно до ст. 82 Бюджетного кодексу видатки бюджетів поділяються на:

- видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені БК видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній РК та місцевому самоврядуванню;

- видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання АРК, місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

- видатки на реалізацію прав та обов’язків АРК та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видаткові повноваження, що здійснюються для забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства мають фінансуватися тільки за рахунок коштів державного бюджету.

З місцевих бюджетів проводяться видатки, що є функціями держави, але для більш ефективного їх виконання передані органам місцевого самоврядування, а також видатки, що визначені законами України, але мають місцевий характер. Джерелами фінансування видатків місцевих бюджетів є закріплені доходи, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та трансферти з державного бюджету.

Бюджетний кодекс встановлює відповідальність за фінансуванням державних соціальних програм за Державним бюджетом України. Передача коштів на здійснення цих програм на місцевому рівні передбачає механізм цільових субвенцій з державного бюджету.

Отже, видатки місцевих бюджетів на виконання державних програм соціального захисту (пільги ветеранам війни і праці, допомога сім’ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян) фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами на здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання гарантованих послуг та наближення їх до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи