2.3. Стратегія розвитку та управління інформаційними ресурсами

Розвиток світової цивілізації, починаючи з останньої четверті XX ст., проходив під знаком освоєння інформаційної моделі світу, усвідомленням того факту, що розвиток в самому широкому розумінні цього поняття відображає процес трансформації знань, починаючи з їхнього виникнення та закінчуючи матеріалізацією - інформаційною, матеріальною, енергетичною, оскільки всі блага, що їх споживає людство, є не що інше як матеріалізація інноваційних знань.

На початку XXI ст. настав час переглянути основні постулати світової наукової думки, синтезувати розрізнені інформаційні масиви у системи предметно-орієнтованих знань та їхньої трансформації в єдину систему знань цивілізації. Україна може й має стати ініціатором нових напрямків розвитку світової інфосфери, орієнтованих на створення моделі і технологій формування мета знань, створення моделі інфосферного поля, нових технологій інформаційного забезпечення розвитку суспільних систем, спираючись на наявні світові й національні інформаційні ресурси. Ці завдання не можуть бути вирішені без глибокого розуміння єдиних процесів організації й трансформації речовини, поля, інформації, та їхнього відображення у формах наукового пізнання.

Фундаментальні дослідження еволюції та резонансно-польових властивостей інфо-сферного поля (Єдина енергоінформаційна модель Всесвіту ), проведені у межах Міжнародної наукової програми «МАСКО5ІМ», вказують на те, що інформаційні ресурси не вміщуються у вузькі поняття інформатики та інформаційних технологій. Інформація відіграє вирішальну роль не тільки у відображенні існуючої реальності, а й виявляє здатність до трансформації цієї реальності та формування напрямків еволюційного розвитку, що особливо помітно в еволюції сві-тогляду, ментальності, реакціях психологічної поведінки, формуванні системи культурно-духовних цінностей тощо у напрямку поставленої мети.

У процесах наукового й технічного розвитку трансформація теоретичних і прикладних визначень відображає процес еволюції знань. Тому накопичення нових результатів наукових досліджень трансформує старі по-няття та обумовлює виникнення нових інформаційних форм, що ґрунтуються на нових концептуальних визначеннях. Історія свідчить, що залежно від філософських концепцій, які панували в офіційній науковій думці кожного періоду розвитку цивілізації, приймалася та чи інша модель світогляду на штучне середовище існування людини з притаманними їй моделями та теоріями. На нашу думку, шлях до створення сучасної парадигми мета-знань цивілізації та систем предметно-орієнтованих знань насамперед полягає в усвідомленні необхідності створення нового філо-софського світогляду штучного середовища існування людини та ролі інформації й інформаційних технологій у цьому середовищі.

  Криза філософії, яка розпочалася у 60-х роках минулого сторіччя, із кінця 80-х років виявляє тенденції глобального характеру, суть якого полягає у невідповідності розвитку філософського вчення розвитку і нових відкриттів у галузях фундаментальних наук. Стрімкий розвиток фундаментальних наук не супроводжувався динамічним розвитком філософії у галузі загальних моделей і філософських категорій, що мають узагальнений характер та розвиваються в результаті синтезу предметно-орієнтованих елементів інформаційного простору, визначених у системі уявлень про будову, структуру й закони Всесвіту. Наукові знання, що пояснюють явища й взаємозв'язки об'єктивного світу, у наш час потребують перегляду загальних філософських уявлень про об'єктивну реальність, про місце людини в сукупності  процесів  цієї реальності.   Науковий потенціал у наш час досяг такого ступеня розвитку, коли його подальший прогрес багато в чому залежить від понять логіки розвитку самого процесу пізнання, характеру прийнятих наукових абстракцій і теоретичних допу-щень, соціальних та екологічних наслідків використання науково-технічних досягнень. Як ніколи зросло значення науки в орієнтації суспільного розвитку та управлінні економікою і державою. Це потребує систематизації й інтеграції наукових знань з метою розробки нової фундаментальної концепції еволюції як світової цивілізації у цілому так і окремих біосоціальних утворень, що є проявом еволюції і руху специфічної форми існування речовини й поля.   Глобальний процес еволюції біосоціальної форми організації речовини й поля рухається в напрямку зростання, інтегрування й трансформування структури інформаційних ресурсів від рівня інфотонної та резонансно-польової взаємодії інформаційних кластерів штучного середовища існування до інформаційної взаємодії реально існуючих фізичних форм структурної організації речовини. Це сприяє збільшенню енергоінформаційного й біоенергоінформаційного потенціалу та зміні за певний проміжок часу просторо-часової мірності і топології інформаційного поля відповідно до вірогідної матриці можливих станів структурної організації та єдиного багатовимірного просторо-часового континуума. Не підлягає сумніву доречність застосування діалектичних методологій для вивчення та аналізу згаданих вище явищ, що відображені сьогодні в науці та мають глибинний взаємозв'язок із методологіями міжгалузевого, системного і надсистемного синтезу, які вже в час свого становлення зазнали впливу ідей цілісності, комплексності та системності [49, с.16].

В наш час постає питання про розширення меж офіційної науки в галузі інформатики, пов'язаних з уявленнями про енергоінформаційну модель Всесвіту, резонансно-польову взаємодію речовини і поля, біоенергоіформаційний потенціал, сенсорну, енергоінформаційну і біорезонансну взаємодію, багатовимірні просторово-часові континууми, топологію інфосферного поля тощо. Ці питання складні в теоретичному й практичному плані, але без зміни свідомості у цій галузі пізнання рух до нових творчих здобутків наукової думки неможливий. Настав час для формування нової доктрини інформатики, що повинна суттєво розширити спектр наукових понять у галузі інформації й інформаційних технологій, стати теоретичною основою нового світогляду в галузі інформаційних ресурсів.

В Україні теоретичні й практичні роботи в галузі нетрадиційних інформаційних технологій ведуться понад тридцять років. Першими практичними офіційно визнаними здобутками нових теоретичних поглядів на інформацію стали голографія, інформаційна медицина, генетика тощо. Практичне використання потенціалу нових розробок у галузі інформа-ційних технологій залежить від формування теоретичних засад і практичних розробок у галузі синтезу суміжних наукових дисциплін, таких як фізика резонансно-польової взаємодії, біофізика, психологія, психофізика, еніологія та їхнє визнання на рівні офіційної наукової думки.

З іншого боку, офіційне визнання вищезгаданих явищ, що так чи інакше відбуваються у навколишньому середовищі, спонукає до розгляду питань інформаційної екології. Проведені дослідження вказують на те, що інфор-маційні системи є активними елементами штучного середовища існування людини, які на рівні біорезонансної та біоенергоінформаційної взаємодії активно впливають на фізичну і ментальну (у тому числі й психологічну) сфери існування людини. Інформаційні системи залежно від інформації, яка в них міститься, здатні впливати не тільки на штучне середовище існування, а й на навколишнє середовище існування людини, активно впливаючи на процеси, що проходять у біосфері. Вченими проводяться консультації на рівні органів державного управління з проблем, що відносяться до питань інформаційної екології.

В наш час, як свідчить світовий досвід, відкривається нове бачення соціально-економічного розвитку, при якому інфосфера є визначальним активатором науки й виробництва, тому інформаційні відносини на рівні державного управління повинні трактуватися як первинні, що детермінують інші взаємовідносини. Аналіз сучасного стану світового інформаційного ринку та тенденцій розвитку технологій дозволяють зробити деякі висновки стосовно розвитку інформатики й інформаційних технологій в Україні:

1) наявність примітивного уявлення про об'єкт управління (інформаційні ресурси);

2) об'єктивна відсталість існуючої інфраструктури взаємозв'язку між суб'єктами та об'єктами інформаційного ринку;

3) невідповідність технічних параметрів систем комунікацій сучасним вимогам до формування інформаційного ринку;

4) суттєве заниження потреб використання інформації, що стримує реалізацію нових інформаційних технологій, гальмує активність трансформації управління, стримує розвиток і впровадження інноваційних технологій;

5) відсутність корпоративних банків інформаційних ресурсів, баз знань і структури мета-знань ставить науково-технічний та соціально-економічний розвиток держави у технологічну залежність від інформації, що подається західними інформаційними системами [38, с.12].

Дослідження  засвідчують, що розвиток соціально-економічних формацій та їхнього науково-технічного потенціалу залежить від поведінки функції інформаційного поля, а саме: від вектора орієнтації і швидкості зростання місткості інформаційних ресурсів у предметно-орієнтованому напрямку та технологічних засобів трансформації цих ресурсів в активні форми параметричних моделей інтелектуальних ресурсів. Торкаючись теми економічного потенціалу використання інформаційних ресурсів та інформаційних технологій у сенсі технології пошуку, передачі, накопичення, обробки і зберігання інформації, необхідно зауважити, що інформаційна індустрія займає вагому частку у загальній структурі світового виробництва, будучи водночас незалежним засобом інформаційного забезпечення галузей освіти, науки й виробництва. До того ж інформаційні ресурси є носіями і формою існування об'єктів інтелектуальної власності - основа розвитку науково-технічного прогресу та зростання економіки.

Звертаючись до проблем управління, зазначимо, що починати необхідно з інформатизації управління, розробивши невідкладні заходи щодо формування спеціалізованих галузевих баз інформаційних ресурсів управління. Різкий спад рівня інформаційної забезпеченості України сьогодні обумовив фактично інформаційну блокаду виконавчих органів. Невизначеність науково-технічної й соціально-економічної політики пояснюється відсутністю правдивої аналітичної інформації та придатності такої інформації для розробки короткострокових і довгострокових програм. Необхідно також зауважити, що наявні електронні бібліотеки інформації, створені в останні роки, не придатні ні для побудови інформа-ційних мереж підтримки рішень у галузі управління, ні для створення систем прогнозно-аналітичного забезпечення органів державної влади.  Основні принципи забезпечення органів управління інформацією повинні передбачати:

-  впровадження глобальних систем прогнозно-аналітичного управління, що відповідали б технологічному циклу формування, прийняття та контролю рішень у галузі державного управління;

- теоретичну й технічну розробку математичного та програмного забезпечення, параметричних моделей глобальної системи прогнозно-аналітичної інформації управління;

-  використання національних теоретичних моделей та розробок програмних продуктів із вирішенням питання інтеграції у світовий інформаційний простір за допомогою шлюзових трансляторів;

-   створення нормативної документації, відповідних електронних бібліотек, баз даних інформаційних і аналітичних матеріалів;

-  створення відповідної інфраструктури, комунікаційних мереж та технічного забезпечення державного й регіонального рівнів управління [40, с.31].

Загалом, якщо управління інформаційними ресурсами звести до невідкладних індикативних завдань державної інформаційної політики, то необхідно виділити такі критичні точки державного регулювання:

- створення національної системи комунікацій і технологій інтеграції зі світовими інформаційними ресурсами;

- пошук у світовій мережі й накопичення предметно-орієнтованих масивів інформації відповідно до створених класифікаторів національної системи інформаційних ресурсів;

-  створення класифікатора мета-знань та банків галузевих знань національної системи інформаційних ресурсів;

- формування технологій аналітичної обробки і синтезу інформаційних ресурсів та технологій їхньої трансформації у банки знань.