Висновки до першого розділу

1. Слід зауважити, що організація та процеси такого інформаційного забезпечення неодноразово розглядалися в наукових публікаціях, навчальних виданнях, практичних посібниках. Причому, ці питання у досить численній кількості спеціальних видань ще донедавна аналізувалися з позицій: а) науково-інформаційної діяльності; б) інформаційно-документаційного забезпечення управління; в) інформатизації.

2. Можна стверджувати, що для досягнення конкурентоспроможності організаційної структури на ринку їй необхідно розробляти ІР та системи їх обробки. Тому дуже актуальним є питання визначення єдиного універсального підходу, який дозволив би приймати обґрунтовані рішення та обирати оптимальні засоби та методики для продукування ІР

3. Отже, ефективна інформаційна інфраструктура є запорукою розвитку будь-якої держави, оскільки дає змогу різко скоротити час на висунення та обговорення нових ідей, проектів, людей. Вона також дає змогу розробляти найбільш ефективну галузь економіки — економіку інформації, економіку з виробництва нових знань. Інформаційна інфраструктура суспільства  спрямовує країну на той шлях розвитку, по якому іде сьогодні людство загалом. Зрештою, ефективна інформаційна інфраструктура здатна надати вирішення багатьох політичних, економічних, дипломатичних, військових завдань. 

Розділ 2 аналіз системни національних інформаційних ресурсів

2.1 Формування інформаційних ресурсів

Процесам формування інформаційних ресурсів у сучасних соціокультурних, економічних та ринкових умовах приділяється велика увага. Уявлення про традиційний документний фонд як про систему, теорія його формування реалізуються в практичній роботі  по створенню і розвитку   бібліотечного, музейного та архівного фонду. Інакше ця робота називається технологією формування документного фонду.

Формування документного фонду правомірно розглядати як цикл тому, що всі процеси по його створенню періодично повторюються. Технологічно структура циклу формування фонду має ієрархічний вигляд. Вона поділяється на процеси. Найбільш складні з них діляться на етапи, а етапи – на стадії та операції. Робочою операцією називають технологічно однорідний і організаційно неподільний елемент того чи іншого процесу. Для нього характерною є незмінність складу виконавців, засобів та знарядь праці.

Для того, щоб сформувати документний фонд потрібно здійснити 8 процесів. Вони мають прямий та зворотний зв’язок, що дозволяє  працівнику управляти фондом.

Наприклад, особливість технології формування бібліотечного фонду в кожній бібліотеці визначається типом, видом, завданнями роботи бібліотеки, числом абонентів, інтенсивністю, організацією використання фонду, величиною та структурою фонду, типом, видом придбаних документів та іншими обставинами.  В результаті виконання технологічних процесів бібліотечний фонд являє собою організаційну систему, всі процеси його формування є організаційними по-суті.

Четвертим процесом циклу формування фонду є його обробка, тобто комплекс операцій по підготовці документів до зберігання та використання. Їй підлягають документи як ті, що надійшли в бібліотеку, так і ті, що з неї вибувають.

Обробка документів одночасно з каталогізацією проводиться у відділах(секторах) обробки та каталогізації. Процес регламентується інструкцією „Шлях книги у процесі обробки”, яка розробляється кожною бібліотекою, згідно своїх умов роботи та вимог теорії формування фонду. Сюди включено етапи, які проходить книга на шляху до читача.

Після підготовчого етапу починається наукова обробка. 

Для технічної обробки потрібна значно менша кваліфікація, як для наукової але вона настільки ж відповідальна і потребує акуратності, оскільки впливає на наступні процеси, а також свідчить про рівень технологічної культури бібліотеки.

Запровадження автоматизованих технологій обумовлює впорядкування та оптимізацію технологічного процесу „шлях книги в бібліотеці”, до якого вносяться суттєві зміни. АРМ „Каталогізатор” – інтегрована бібліотечно-інформаційна підсистема, за допомогою якої створюється та ведеться електронний каталог.

Формування фонду електронних документів - це нова технологія. Основна відмінність від традиційної технології формування фондів пов'язана зі специфікою онлайнових документів - відсутністю окремого для кожного документа фізичного носія, новими джерелами комплектування  (зокрема, з глобальної мережі Інтернет) та шляхами надходжень (комп'ютерні мережі та засоби телекомунікаційного зв'язку), файловою структурою електронних документів тощо. Тому етапи та операції окремих процесів технологічного циклу формування фонду електронних документів відрізняються від традиційних бібліотечних процедур опрацювання вхідного документального потоку, зокрема друкованих видань.

Практично усі ці процеси технологічного циклу формування фондів електронних документів знаходяться в стадії досліджень, розробок та перших апробацій . Різні бібліотеки світу мають певні досягнення та напрацювання в реалізації того чи іншого процесу, про що свідчать матеріали міжнародних конференцій з питань розвитку бібліотечно-інформаційних технологій, електронних інформаційних ресурсів та електронних бібліотек [7, с. 118].

Зокрема, на сьогодні у процесі формування наукової електронної бібліотеки Рівненської державної обласної бібліотеки маємо певні результати стосовно розробки та впровадження таких технологічних процесів, як комплектування, зокрема, мережевого збирання електронної інформації, технологічного опрацювання електронних онлайнових документів, систематизованого розташування їх у файловому сховищі та забезпечення онлайнового доступу до них. Фонд електронних (онлайнових) документів відповідає наведеним вище ознакам бібліотечного фонду та є повнотекстовою інформаційною складовою наукової електронної бібліотеки.

Фонд - це універсальне за видовим і тематичним складом зібрання електронних документів, яке включає: книги, надані авторами; статті з періодичних видань, отримані від редакцій журналів; автореферати дисертацій, захищених в Україні в 1998 і наступних роках; публікації з бібліотечної справи та інформаційної діяльності, зібрані в Інтернет; твори класиків української літератури (Івана Котляревського, Тараса Шевченка та ін.); електронні копії раритетів бібліотеки, інші повнотекстові електронні матеріали.

У технологічному режимі здійснюється комплектування фонду законодавчими документами в галузі бібліотечної справи, електронними версіями авторефератів дисертацій та статей з ряду періодичних видань, збірок наукових праць та матеріалів наукових конференцій вітчизняних наукових установ та вищих навчальних закладів.

Основними джерелами комплектування фонду є: надходження від інтелектуальних власників публікацій (авторів, місцевих видавництв та видавничих установ); загальнодоступні Інтернет-документи;  матеріали, отримані при скануванні історико-культурних фондів бібліотек. Пошук електронних документів та доступ користувачів до електронних документів забезпечено гіпертекстовим середовищем. Але  обсяг фонду  невеликий, тому що робота розпочинається.

Що дня через глобальну мережу фондом користуються   користувачі з унікальними ІР-адресами (у тому числі наукові установи, навчальні закла-ди), яким надаються окремі файли. Ці показники мають стійку тенденцію до збільшення.Одиницею комплектування фонду повнотекстових документів виступає електронний документ (стаття, монографія тощо), який має відповідні вихідні дані (автора, назву, інформацію про місце та рік опублікування тощо) та специфічні характеристики файлів та носія інформації . Це потребує організації процесів опрацювання інформаційного вмісту документа, також опису файлової структури та носія інформації (зокрема, для документів на окремих фізичних носіях).

З огляду на той факт, що введення документа в науковий обіг пов'язано з його науковим опрацюванням, а інформаційні атрибути аналітичного опису документа (вихідні дані, анотація або реферат, зміст тощо) є компонентами довідково-пошукового апарату бібліотечних і пошукових систем, технологічна обробка електронного документа повинна здійснюватися за аналогією з традиційною бібліотечною технологією опрацювання вхідного документального потоку.

Електронний документ мусить пройти шлях традиційного бібліотечного опрацювання - комплектування, каталогізацію, систематизацію, аналітичне опрацювання. До технологічного опрацювання онлайнового електронного документа додається процес обробки файла документа - кодування назви файла, архівування, розміщення в відповідному каталозі файлового сховища. Цей "шлях" завершуватиме програмно-технічне забезпечення умов мережевого використання електронного документа та архівне збе-рігання. Процес технологічної конвертної обробки електронного (онлайнового) документа потребує спеціальних знань.

Таким чином, загальний цикл формування фонду електронних онлайнових документів включає наступні технологічні процеси:

-мережеве зібрання електронних документів,

- оцифровування фондів книгозбірні;

- обробка змісту документів (каталогізація, реферування, систематизація та індексування);

- опрацювання файлів документів (кодування назв, архівування тощо);

- формування унікальної електронної адреси документа (URL);

- розташування документів у спеціальних шафах;

- представлення на WЕВ-сайті;

- зберігання у фондосховищах.

Формування фонду електронних документів бібліотеки - це одне з завдань, що вирішується в процесі створення наукової електронної бібліотеки в комплексі з формуванням бібліографічно-реферативних інформаційних ресурсів, які є основою пошукового апарата електронної бібліотеки.

З метою уникнення дублювання робіт та рутинних операцій і досягнення ефективності технологічного процесу формування електронної бібліотеки в умовах обмеження усіх виробничих ресурсів при розробці технології формування фонду електронних документів покладались на наступні принципи:

1) застосовування існуючої автоматизованої бібліотечної технології опрацювання поточних надходжень до книгозбірні;

2) виконання конвеєрного технологічного опрацювання документів з послідовним нарощуванням інформації на кожному наступному етапі обробки;

3) кооперативне наповнення реферативних та повнотекстових ресурсів електронної бібліотеки виробниками інформації країни;

4) використання єдиних бібліографічних стандартів, правил створення бібліографічних описів та рефератів, класифікаційних схем [32, с. 37].

Отже інформаційна технологія формування фонду електронних документів бібліотеки базується на автоматизованих технологічних процесах обробки поточних надходжень до книгозбірні й ефективно використовує інформацію, яка створюється на кожному технологічному етапі. 

Розроблені технологічні процеси, що розширюють автоматизовану технологію аналітико-синтетичної обробки друкованих видань на опрацювання електронних документів:

1) процес мережевого  кооперативного наповнення реферативної бази даних та комплектування фонду повнотекстових ЕД, включаючи автоматизовану технологію опрацювання електронної інформації (надходження від редакцій періодичних видань), яка заснована на автоматичній конвертації слабо структурованих текстів у записи БД;

2) процес опрацювання електронних варіантів публікацій - це створення аналітичних записів із електронних змістів та рефератів комп'ютерних версій періодичних видань (відпрацьовано на електронних версіях наукових збірників бібліотеки та Інтернет-версіях матеріалів міжнародних конференцій);

3) процес обробки файлів ЕД, які надаються інтелектуальними власниками, - це кодування назв файлів згідно з вихідними даними документа, архівування файлів, розташування у відповідних каталогах файлового сховища, формування URL-адреси документа;

4)  для комплектування фонду повнотекстових електронних документів комп'ютерними версіями примірників з фондів книгозбірні повинна бути апробована технологія оцифровування раритетів, історичних та рідкісних документів, видань з нотного фонду книгозбірні та формування їх електронних копій або гіпертекстових версій [56, с. 21].

Кількість електронних видань, створених в Україні, поступово збільшується.

Без електронного відбору та оцінки даних неможливі сучасні наукові дослідження. Електронні видання забезпечують якісно новий рівень повноти та оперативності задоволення інформаційних потреб користувачів, тому спеціалістам по комплектуванню фондів електронних видань потрібно підійти дуже серйозно до цієї роботи.

В інформаційному забезпеченні наукового супроводу реформ широко використовуються можливості електронних мережевих інформаційних технологій. Використовуючи можливості глобальної мережі Інтернет, розвинуті країни змушені створювати національні або корпоративні телекомунікаційні мережі в певних сферах діяльності. Пояснюється це рядом чинників [51, с. 25]:

а) національні і корпоративні мережі мають власне інформаційне середовище в певній сфері діяльності, яке характерне для конкретної країни або конкретної групи компаній чи організацій;

б) оскільки національні та корпоративні мережі не потребують використання серверів та каналів зв'язку глобальних мереж, обсяги інформації, якою обмінюються користувачі, в перших двох групах мереж можуть бути значно більшими, а вартість цього обміну піддається істотному зниженню;

в) у національних та корпоративних комп'ютерних мережах досягається значно вищий ступінь захисту інформації, ніж у глобальній мережі Інтернет;

г) для забезпечення оптимального доступу до інформації, що розміщується на інформаційних серверах національних чи корпоративних мереж, їх інформаційна та технічна (телекомунікаційна) електронна складова створюється за єдиними принципами, на єдиній технологічній платформі.

Водночас користувачам національних і корпоративних мереж автоматично забезпечується доступ до глобальної мережі Інтернет. В Україні Національна науково-освітня інформаційна мережа започаткована в 1997 р. і дістала назву URAN [37, с. 120].

Нині мережа URAN об'єднує інформаційні науково-освітні ресурси, що містяться на інформаційних серверах понад 50 університетів і наукових установ в усіх регіонах України. Завданням URAN є створення і надання власних інформаційних ресурсів і ресурсів Інтернету користувачам мережі. Однак, враховуючи необхідність розвитку системи дистанційного навчання України та її методичного забезпечення ресурси регіональних вузлів URAN поєднуються з мережею і ресурсами регіональних центрів дистанційного навчання. Окрім цього, завданням регіональних центрів є інтеграція ре-сурсів електронних бібліотек для створення єдиної національної мережі електронних бібліотек з потужними довідково-інформаційними системами. Серед наукових сфер, у яких безпосередньо застосовуються мережеві технології, можна виокремити інформаційні електронні технології в галузі екології, охорони навколишнього середовища, медицини і біології. Вони пов'язані насамперед з методами оцінки параметрів навколишнього середовища, аналізу та прогнозування катастроф, технологіями оцінки ризику екологічно небезпечних виробництв, аналізу прогнозування і прийняття рішень у зв'язку з надзвичайними ситуаціями, системами проектування екологічного обладнання, системами діагностики та прийняття рішень у медицині і біології, у тому числі із застосуванням телемедичних технологій. Особливо гостро постали ці проблеми після чорнобильської катастрофи.

Розробкою, що безпосередньо поєднує застосування мережевих технологій у наукових дослідженнях і спрямована на інтелектуалізацію мереж, подібних до URAN, є проект створення агентно-орієнтованих техно логій пошуку, збереження, оброблення й передачі інформації, що впроваджується Кібернетичним центром НАН України. Агентські платформи актуальні саме для науково-освітнього мережевого середовища.

Важливий напрям застосування мережевих технологій у науці -організація роботи віртуальних дослідницьких лабораторій. Це дає змогу залучати вчених з різних куточків світу для проведення досліджень безпосередньо у своїх лабораторіях з наступним обміном інформацією через комп'ютерну мережу. Прикладом організації діяльності віртуальної лабораторії з використанням мережі URAN є спільна робота Інституту кібернетики їм. В. М. Глушкова з Флоридським університетом (США) над проектом дискретної оптимізації в задачах кодування інформації.

Ще одним практичним напрямом застосування мережевих технологій є електронна комерція, у тому числі на ринку технологій, ноу-хау, наукової продукції. Цей вид діяльності особливо важливий для української науки, промисловості і технологій, які мають посісти відповідне місце у структурі світового ринку. У сукупності з електронною комерцією трансфер високих технологій надасть можливість Україні вийти на світову арену як рівноправний партнер.

Найголовнішою проблемою розвитку інформаційних мереж у науці є відсутність комплексної державної програми такого розвитку. В результаті - відсутня постійна фінансова та організаційна підтримка цих розробок з боку держави і, як наслідок, мережа URAN ще не охоплює всі регіони України. Ще однією проблемою є відсутність активних кроків на рівні держави щодо приєднання Українського науково-освітнього інформаційного сегменту до європейського і світового інформаційного простору, тоді як об'єднання національних науково-освітніх мереж є світовою тенденцією. Так, у Європі функціонувала транснаціональна мережа TEN-155 (швидкість передачі даних 155 Мбіт/с), що трансформувалася в науково-освітню мережу GEANT, яка вже переходить до використання оптоволоконних каналів передачі даних із швидкістю до 1 Терабіт/с [52, с. 22].

Ці проблеми можуть бути розв'язані тільки за умови інтеграції зусиль Національної академії наук України, Міністерства освіти і науки України, Держкомзв'язку, Укртелекому та інших установ і відомств. Однією з основних тенденцій розвитку IT є послідовна інтелектуалізація складних систем.

Серед пріоритетних напрямів - розвиток інтелектуальних технологій, орієнтованих на забезпечення аналітичної діяльності, завданням якої є підготовка аналітичних документів на основі семантичного оброблення великих масивів неструктурованої інформації. Ця галузь застосування інтелектуальних технологій належить до найбільш наукомістких і перспективних. В Україні вже не перший рік іде мова про необхідність створення стратегії розвитку та впровадження інтелектуальних технологій. Роль комп'ютерних мереж в інформаційній діяльності стрімко зростає, і бібліотеки дедалі частіше зіштовхуються з практичними питаннями роботи з комунікаційними технологіями. Нові інформаційні технології відкривають небачені перспективи. У світовій інформаційно-бібліотечній практиці накопичений великий досвід міжбібліотечного обміну, копіювальних послуг з оплатою за авторське право, існують різні системи електронної доставки документів.

Сьогодні всі бібліотеки мають справу з різними ресурсами - рукописами, друкованими на папері, розміщеними на електронних носіях, тобто бібліотеки є посередниками між безмежним потоком інформації і користувачами. „Цифрова нерівність”, що склалася між державами і подекуди всередині їх, обумовлює мінуси і негативи глобалізаційного інтегрування, загострює проблему інформаційної безпеки особистості, суспільства і національних держав."Цифрова нерівність” також виникає і у використанні Інтернету.

Згідно з даними компанії Nua Internet Surveys, на початок 2002 року кількість користувачів мережі налічувала понад 580 млн. людей, майже 64% з них – громадяни США, Канади та європейських країн, 6% випадало на Латинську Америку, 1% на Африку (у свою чергу 90% з них були громадянами ПАР). Нерівномірність розвитку комунікацій збільшує розрив між країнами, посилює залежність одних від інших. Дослідники підрахували: якщо для досягнення аудиторії 50 млн. користувачів радіо знадобилося 30 років, телебаченню – 13, то Інтернету лише чотири роки.

Український сегмент мережі Інтернету почав розвиватися з кінця 1990 році, домен.ua був зареєстрований у грудні 1992 році. За даними Державного комітету зв’язку та інформатизації, в Україні налічується близько 260 тис. постійних і 140 тис. нерегулярних користувачів Інтернету. За іншими оцінками, кількість користувачів Інтернету становить близько 1% населення України. Для порівняння: в Норвегії цей показник становить 38%, у США – 30%, Японії – 15,8%, Португалії – 5,7%, Росії – 1,4%, Китаї – 0,8% . За оцінками спеціалістів, український сегмент мережі Інтернету у 6-10 разів менший від російського і дуже відстає від польського, словацького, чеського.

Протягом останніх років в Україні інтенсивно розвивається сектор Інтернет-видань. Практично всі центральні друковані ЗМІ виробляють електронні копії газет (журналів) для мережі Інтернету. Досить інформативні web-сайти газет „День”, „Дзеркало тижня”, „Сегодня”, „Факты и комментарии” та інші. Таким чином, за рахунок Інтернету значно розширюються можливості друкованих ЗМІ щодо інформування громадськості. Наприклад, лише протягом другого півріччя 2000 року web-сайт тижневика „Дзеркало тижня” відвідали понад 100 тисяч чоловік. Телекомпанії України також пропонують додаткові інформаційні послуги в Інтернеті, що збільшує їх внесок у загальні інформаційні ресурси держави [38,12].

В Україні створені спеціальні електронні видання, що не мають аналогів серед друкованих ЗМІ, наприклад, Інтернет-видання ProUa, UaToday, PartOrg, „Експерт-центр”, „Українська правда” тощо. В Україні створюються якісні інформаційні сервери, що пропонують в Інтернеті різноманітні інформаційно-аналітичні, довідкові та інші матеріали: інформаційно-аналітичний центр „Ліга” (правова інформація), Український фінансовий сервер (економічна інформація), сервери новин у різних сферах життя – Korrespondent.net, News та інші.

Важливим чинником є те, що на Інтернет не поширюється політична цензура. Під час розслідування справи щодо зникнення журналіста Г.Гонгадзе Інтернет виявив свою нову роль – своєрідного „каталізатора” висвітлення незалежних думок, неупередженої оцінки дій державних органів у цьому процесі. Характерно, що кількість відвідувань Інтернет-видання „Українська правда” (керівником проекту був Г.Гонгадзе) протягом кількох місяців сягнула 1 млн.

Європейський комітет з проблем злочинності Ради Європи підготував рекомендації з метою визначення правопорушень, пов’язаних з комп’ютерами для включення їх у законодавство європейських країн. Тому, прийняту у 1994 році „комп’ютерну” статтю 1981 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за дії, які призводять до перекручення чи знищення інформації в автоматизованих системах або за розповсюдження таких програмних чи технічних засобів слід доповнити й іншими, які б розширили дію кримінальної відповідальності за протиправне використання можливостей Інтернету (розповсюдження нелегального матеріалу, несанкціоноване перехоплення інформації, комп’ютерний саботаж тощо). Необхідні доповнення і до Адміністративного та Цивільного кодексів з метою регулювання в них сучасних інформаційних відносин.

На сьогодні найбурхливіший розвиток українського сегменту Інтернету відбувається у сфері так званого Web.2.0 – масових соціальних мережах, онлайн-сервісах та незалежних системах обміну інформацією. Україна поки що відіграє в цьому процесі незначну роль, хоча для неї характерні, в цілому, ті самі три головні тенденції: примітивізм контенту (переважна більшість інформації в Інтернеті не становить комерційної цінності); „боротьба техноогризків проти технонадмірності” – протистояння соціальних масових сервісів та комерційної високотехнологічної частини мережі; проблеми регулювання.

Одна з безглуздих ідей українських державотворців можна навести приклади встановлення справжнього контролю за Інтернетом, які самі не дуже обізнані на специфіці Всесвітньої мережі, і намагаються поводитись із нею за застарілими радянськими принципами. Найсерйознішою проблемою українського Інтернету відсутність конкурентоспроможного контенту, з яким можна було б вийти на світовий рівень.

Що стосується бібліотек, сучасна книгозбірня неможлива без використання нових технологій і нерозривно пов’язаних з ними нових форм бібліотечного і інформаційного забезпечення. Одна з основних задач книгозбірні – формування єдиного інформаційного простору, який є максимально доступним кінцевому користувачеві. Інтеграція бібліотек буде сприяти вирішенню таких завдань, як: об’єднання електронних ресурсів бібліотек; загальнодоступність для користувачів корпорації фондів літератури; забезпечення доступу до наукових трудів, дисертаційним фондам; створення інформаційних ресурсів для впровадження технологій дистанційної освіти.

Створення корпоративних бібліотечно-інформаційних систем (КБІС) і мереж відноситься до одного з актуальних в наш час напрямків бібліотечного будівництва. Важливою метою створення КБІС є підвищення повноти, оперативності бібліотечно-інформаційного обслуговування усіх категорій користувачів КБІС за рахунок представлення ним об’єднаних інформаційних ресурсів і засобів пошуку з використанням сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій для вирішення освітянських, соціальних, культурних, ділових та інших завдань. Важливими інструментами реалізації цієї мети повинні стати інтегровані мережеві ресурси бібліотечних консорціумів. З цією точки зору створення web-сайтів КБІС, безумовно є одним з найважливіших результатів діяльності у цьому напрямку. Орієнтація на кінцевого користувача відображає зв’язок діяльності по створенню КБІС з головною метою Програми ЮНЕСКО „Інформація для всіх” – забезпечення вільного доступу кожного мешканця віддалених регіонів до інформаційних ресурсів регіону, країни, світу.

Створення КБІС дозволить додатково реалізувати функції електронної доставки документів, спільного планового поповнення та використання повнотекстової електронної бібліотеки. В цілому створення КБІС забезпечить: збільшення темпів поповнення інформаційних ресурсів корпоративної електронної бібліотеки; об’єднання існуючих інформаційних ресурсів бібліотек в єдину КБІС і організацію доступу до об’єднаних ресурсів усіх учасників; створення єдиного інформаційного простору бібліотечних послуг.

Етапи інтеграції бібліотек:

Перший етап – створення корпорації бібліотек України з розподіленим інформаційним ресурсом. Діяльність корпорації здійснюється у відповідності з типовими і галузевими методичними документами, на основі єдиного плану інформаційно-бібліотечної діяльності і реалізується шляхом домовленостей між бібліотеками.

Другий етап інтеграції – створення зведеного електронного каталогу (ЕК) з метою централізації управління системою, єдність методичних рішень і правових положень, вільний доступ користувачів до зведеного ЕК і об’єднаних ресурсів, технологічні принципи побудови зведеного ЕК. Передбачається „підтягування” менш технічно і технологічно забезпечених учасників до більш розвинених з відповідним розширенням ступеня їх участі в створені загальних інформаційних ресурсів і обслуговуванні користувачів.

Третій етап інтеграції – створення „Електронних бібліотек без кордонів”, координуючим центром яких стане портал, на якому створюється пошуковий модуль, що дозволяє організувати процес нарощування усіх необхідних функцій в рамках єдиного стратегічного рішення. Мета створення порталу – створення і погоджений розвиток єдиного інформаційного ресурсу, який включає: автоматизацію усіх основних бібліотечних процесів; сумісництво технічних і програмно-лінгвістичних засобів; електронне замовлення і доставка документів; фінансову та правову відповідальність учасників КБІС; навчання користувачів і підвищення кваліфікації інформаційно-бібліотечних працівників.

Зараз у бібліотеках України реалізований перший етап розвитку корпоративної електронної бібліотеки – створені локальні електронні бібліотеки. Деякі з бібліотек успішно упровадили другий етап – організацію віддаленого доступу до електронної бібліотеки. Для цього установлені Web-сервери, які взаємодіють з базами даних електронних видань.

У процесі практичних робіт з реалізації Національної електронної бібліотеки України визначилася така послідовність процесів технологічного циклу створення її інформаційних ресурсів: формування ЕК на основі опрацювання вхідного документного потоку Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського (НБУВ); формування загальнодержавної реферативної бази даних шляхом доповнення записів ЕК інформацією про зміст публікацій; поповнення фонду електронних документів матеріалами, що надаються інтелектуальними власниками; повнотекстове розширення реферативної бази даних шляхом організації гіпертекстових посилань на наявні в згаданому фонді документи.

В Україні лідером в галузі створення загальнодоступних сховищ інформації є НБУВ, яка ще в 1998 році приступила до формування фонду електронних документів. Так, отримання повних текстів забезпечуватиметься інформаційними ресурсами Національного депозитарію електронних документів, де зберігатимуться комп’ютерні версії книг, журналів і газет, які видаються в Україні чи вільно поширюються в Інтернеті, а також CD-ROM-копії пам’яток східнослов’янської писемності й українського друку, що мають бути створені універсальними науковими бібліотеками. У перспективі в цьому депозитарії повинні відображатися всі видання держави.

Основними чинниками, що визначатимуть розвиток бібліотечно-інформаційних інституцій в найближчі роки будуть: стрімке зростання обсягів електронної інформації та формування колекцій електронних документів; коригування стратегії формування фондів у зв’язку з розширенням можливостей телекомунікаційного доступу до віддалених інформаційних ресурсів; використання Інтернет-технологій і визначення особливого статусу бібліотек як гарантів загальнодоступності мережевої інформації; проведення теоретичних досліджень, спрямованих на визначеннях нових функцій бібліотек у інформаційному суспільстві .Потрібно поступово переорієнтовувати бібліотеки на оперативне отримання інформації в електронній формі. При цьому слід поєднувати як телекомунікаційний доступ до зовнішніх джерел інформації, так і формування фонду електронної періодики на компакт-дисках безпосередньо в бібліотеці.

Потребує уваги проблема розробки наукових засад комп’ютерного аналізу змісту інформаційних ресурсів. При проведені теоретичних досліджень слід надати певних пріоритетів науковому обґрунтуванню шляхів трансформації бібліотек у базові документально-комунікаційні комплекси глобального електронного середовища, головні центри забезпечення суспільства загальнодоступною інформацією.Особлива увага приділяється інформації про інформацію. Роль бібліотеки в інформаційному середовищі постійно зростає, вона   виступає як єдиний бібліотечно-бібліографічний, науково-дослідний та культурно-освітній центр, який вже сьогодні відіграє провідну роль у науково-інформаційному забезпеченні науки, освіти, культури, управління.