Система вловлювання парів бензину
Для вловлювання парів бензину, який випаровується з паливного бака, у всіх системах впорскування використовуються спеціальні адсорбери з активованим вугіллям.
Активоване вугілля, що знаходиться в спеціальній ємності, з'єднаної трубопроводом з паливним баком, добре поглинає пари бензину. Для видалення бензину з адсорбера його продувають повітрям. Пари бензину з адсорбера у впускний колектор подаються трубопроводом, що приєднаний до дросельного патрубка. Щоб робота двигуна при цьому не порушувалася, продування здійснюється тільки на певних режимах роботи двигуна. Для цього використовують спеціальні клапани, які відкриваються і закриваються за командою ЕБК.
Рис. 14. Схема роботи адсорбера: 1 – всмоктуване повітря; 2 – дросельна заслінка; 3 – впускний колектор двигуна; 4 – клапан продування адсорбера (посудина з активованим вугіллям); 5 – сигнал від ЕБК; 6 – адсорбер; 7 – атмо-сферне повітря; 8 – паливні пари в паливному баку.
Електронна частина з набором давачів
Рис. 15. Індуктивні давачі положення колінчастого і розподільного валів
Для коректного керування роботою системи розподіленого впорскування електронному блоку потрібні сигнали від давача положення дросельної заслінки, давача масової витрати повітря, а також від давача температури охолоджуючої рідини, давача положення і частоти обертання колінчастого вала, давача швидкості автомобіля, давача детонації, давача концентрації кисню (встановлюється в приймальній трубі системи випуску відпрацьованих газів у варіанті системи впорскування зі зворотним зв'язком).
В якості температурних давачів на даний час в основному використовуються напівпровідники, що змінюють електричний опір при зміні температури. Давачі положення і швидкості обертання колінчастого валу звичайно виконуються індуктивного типу. Вони видають імпульси електричного струму при обертанні маховика з мітками на ньому.
Система живлення з розподіленим впорскуванням може бути послідовною або паралельною. У паралельній системі впорскування, в залежності від числа циліндрів двигуна, одночасно спрацьовують кілька форсунок. В системі з послідовним впорскуванням в потрібний момент часу спрацьовує тільки одна, конкретна форсунка. У другому випадку ЕБК повинен отримувати інформацію про момент перебування кожного поршня поблизу ВМТ на такті впуску. Для цього потрібно не тільки давач положення колінчастого валу, але і давач положення розподільного вала. На сучасних автомобілях, як правило, встановлюються двигуни з послідовним впорскуванням.
Система випуску відпрацьованих газів
Система випуску відпрацьованих газів містить каталітичний нейтралізатор, лямбда-зонд, емулятор лямбда-зонда.
Каталітичний нейтралізатор
Рис. 16. Двошаровий трикомпонентний каталітичний нейтралізатор від-працьованих газів: 1 – датчик концентрації кисню для замкнутого контуру управління; 2 – монолітний блок-носій; 3 – монтажний елемент у вигляді дротяної сітки; 4 – двооболонкова теплоізоляція нейтралізатора
Каталітичний нейтралізатор встановлюється у випускній системі для зменшення вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах. Нейтралізатор містить один відновний (родій) та два окислювальних (платина і паладій) каталізатора. Окислювальні каталізатори сприяють окисленню незгорілих вуглеводнів (СН) у водяну пару, а окису вуглецю (СО) у вуглекислий газ. Відновлювальний каталізатор відновлює шкідливі оксиди азоту NОx в нешкідливий азот. Так як ці нейтралізатори знижують у відпрацьованих газах вміст трьох шкідливих речовин, вони називаються трикомпонентними.
Робота автомобільного двигуна на етильованому бензині призводить до виходу з ладу дорогого каталітичного нейтралізатора. Тому в більшості країн використання етилованого бензину заборонено.
Трикомпонентний каталітичний нейтралізатор працює найбільш ефективно, якщо в двигун подається суміш стехіометричного складу, тобто при співвідношенні повітря і палива як 14,7:1 або коефіцієнті надлишку повітря, рівному одиниці. Якщо повітря в суміші занадто мало (тобто мало кисню), тоді СН і СО не повністю окисляться (згорять) до безпечного вторинного продукту. Якщо ж повітря занадто багато, то не може бути забезпечено розкладання NOx на кисень і азот. Тому з'явилося нове покоління двигунів, в яких склад суміші регулювався постійно для отримання точної відповідності коефіцієнта надлишку повітря α = 1 за допомогою давача концентрації кисню (лямбда-зонда), що вбудовується в випускну систему.