3.2. Недоліки страхового законодавства України та шляхи їх усунення з урахуванням найкращого зарубіжного досвіду

Сучасний етап розвитку світової економіки та міжнародних відносин, процеси ринкової трансформації національної економіки, входження України до системи світових господарських зв’язків зумовлюють необхідність розвитку страхового ринку з урахуванням світового досвіду та національних особливостей. Процеси ринкової трансформації національної економіки зумовлюють необхідність проведення наукового дослідження міжнародного ринку страхування та розробки шляхів ефективного використання світового досвіду у галузі страхування для подальшого розвитку ринку страхування України, що забезпечить успішне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, подальшу інтеграцію у світове господарство [31].

Впровадження міжнародних стандартів страхування в Україні є одним із важливих завдань і можливих напрямів входження страхового ринку держави у міжнародне страхове співтовариство. Проте це можливо лише при врахуванні економічного і політичного становища країни, фінансовій стабільності і створенні законодавчої бази страхування.

Система державного регулювання страхової діяльності, що існує в Україні, за ступенем впливу на розвиток ринку та за методами, що при цьому застосовуються, займає проміжне положення між німецькою та французькою. На кожний конкретний вид страхування страхова компанія повинна отримати ліцензію. Законодавчі та нормативні акти встановлюють чіткі вимоги до платоспроможності страховиків (розміру статутного капіталу, кількості, порядку формування, нормам відрахування та порядку розміщення страхових та вільних резервів тощо). Разом з тим держава забезпечує умови вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності. Також, не дозволяється (за винятком страхування життя та обов`язкових видів страхування) будь-яке централізоване регулювання розмірів страхових тарифів, страхових сум, страхових виплат та інших умов договорів страхування, якщо вони не суперечать законодавству України. В цілому, для наших умов має інтерес в системі страхування розвинених країн, національна система координації і функціонування страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії розвитку страхування, у практиці страхування і розвитку кооперативних страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного страхування, які успішно конкурують на страховому ринку багатьох держав з традиційними страховими компаніями інших форм.

В більш широкому розумінні перед Україною постає питання розвитку страхового захисту, як окремого напряму державного регулювання, розвитку бізнесу і підприємництва в різних галузях економіки. Узагальнення зарубіжного досвіду щодо методів організації та державного регулювання ринку страхових послуг надає можливість виявити, що досягнення його збалансованого функціонування можливе як за умов державно регламентованого страхового бізнесу, зокрема в більшості країн ЄС, так і за умов переважного саморегулювання страхового сектора економіки, зокрема в США.

Інтеграція України у сучасний європейський економічний та правовий простір передбачає адаптацію та гармонізацію національного законодавства з нормами й стандартами правової системи Європейського Союзу, що потребує формування розвиненого ринку страхування, сприяння економічній діяльності всіх ринкових суб`єктів, розширення правової бази, застосування регулюючих методів впливу держави на страховий ринок, що відповідають європейським стандартам. Вирішення цих проблем забезпечить прискорення процесу переходу національної економіки у ринкову, розвиток світової економіки та міжнародних відносин. [30].

Осадець С.С. визначає основні засади вдосконалення державної політики в галузі страхування так: подальша інтеграція України в міжнародні страхові структури; розвиток законодавчої і нормативної бази; розробка стандартів електронного обігу та обліку; створення умов для взаємовигідної інтеграції страхової та банківської систем; формування об’єднань страховиків з найважливіших проблем страхування; створення оптимальної структури співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням; залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування; створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів [42.с.191].

Подальший розвиток законодавчої та нормативної баз передбачає розробку й ухвалення низки законодавчих актів, які розвивають страхове законодавство України. Насамперед це стосується перестрахування, а також діяльності страхових посередників.

Важливо також законодавчо й нормативно вдосконалювати систему страхування життя, медичного та пенсійного страхування, страхування політичних ризиків, діяльності товариств взаємного страхування і т. ін.

Розвиток страхового ринку потребує вирішення багатьох актуальних питань через об’єднання страховиків, що спеціалізуються на найважливіших напрямках страхової діяльності.

В Україні набула поширення така форма, як страхові бюро. Першим стало Моторне (транспортне) страхове бюро. Воно об’єднало страховиків, які здійснюють страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Особливістю бюро є те, що законодавче регулювання та нагляд з боку держави тут органічно поєднуються із саморегуляцією з боку страхового ринку. Фактично створюється орган, де страховики самостійно на демократичних засадах встановлюють загальні «правила гри», затверджують нормативні регуляційні документи щодо розвитку галузі, координують здійснення страхування, погоджуючи умови страхування, страхові тарифи, розмір комісійних і т. ін., а також проводять єдину міжнародну політику.

Важливе значення має також подальша інтеграція України у світові структури, що визначають міжнародну політику в галузі страхування.Так, у 1997 році Україна першою з країн СНД стала асоційованим членом системи «Зелена картка».

Приєднання України до міжнародної системи страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів «Зелена картка» дозволяє забезпечити достатні умови для реалізації програми ЄС щодо створення європейської спільної системи обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Наша країна, стаючи поступово повноправним членом найавторитетніших міжнародних організацій, оволодіває методами впливу держави на страховий ринок, що відповідають найвищим світовим стандартам.

Державна політика має також удосконалюватися через сприяння оптимізації співвідношення між обов’язковим та добровільним страхуванням.

У цьому плані сьогодні постають три головні завдання. Перше - перегляд щодо можливого зменшення діючих видів обов’язкового страхування. Друге - упорядкування умов та порядку здійснення зазначених видів. І третє - введення нових видів тільки в разі реальної потреби в цьому.

У цілому сфера розширення поля обов’язкового страхування уже значною мірою вичерпана, і головне завдання полягає нині не у запровадженні нових видів, а у вдосконаленні діючих.

Зазначене завдання споріднене з таким: залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування.

Сьогодні держава не в змозі вирішувати такі важливі соціальні питання, як медичне обслуговування, виплата пенсій, надання допомоги з безробіття, відшкодування витрат при травматизмі на виробництві і т. ін. лише за рахунок державного бюджету.

Тому найближчим часом необхідно законодавчо визначити поле, що його має посідати страховий ринок у соціальних програмах, і прийняти необхідні рішення щодо його входження в ці програми.

Існуюча в Україні система пенсійного забезпечення громадян потребує докорінних змін, оскільки не відповідає сучасним вимогам.

З’ясовано, що на багатьох страхових ринках, зокрема держав-членів ЄС, визнаною практикою податкової політики держави є вилучення з оподатковуваного доходу громадян повністю або певного відсотку їхніх витрат на пенсійне страхування та страхування життя, що, відповідно, створює сприятливі умови для розвитку довготермінових видів страхування та сприяє зміцненню соціального захисту і добробуту громадян. Із введенням податкової пільги для громадян України можна очікувати підвищення ефективності впровадження недержавного пенсійного страхування в нашій державі та суттєвого поліпшення стану страхових компаній сфери страхування життя.

Кожна країна розробила свій механізм дії договору страхування. Він є виписаний і в українській страховій практиці, хоча багато юристів вбачають за доцільне прийняття окремого Закону України "Про договір страхування", який би враховував специфіку різних видів страхування.

Уведення інституту “страхового омбудсмена” в Україні сприятиме створенню в державі ефективного, оперативного та незалежного органу для розгляду скарг страхувальників та застрахованих осіб з приводу страхових виплат без дорогої судової процедури, а також зменшить навантаження на судову систему та Нацкомфінпослуг, сприятиме відновленню довіри до страхового сектору економіки, зниженню тривалості та вартості врегулювання суперечок, які виникають у страхуванні.

Кількість діючих страхових компаній в Україні біля 400. Така кількість страховиків не відповідає ані розмірам території України, ані кількості населення, ані обсягам страхових послуг, які пропонуються на ринку [26].

Умови доступу іноземного капіталу на ринок страхових послуг України є достатньо ліберальними. Проте запровадження таких ліберальних умов без належного економічного обґрунтування, без аналізу переваг і недоліків може призвести до того, що на вітчизняному ринку страхових послуг не залишиться українських страховиків [26].

Тенденція розвитку світового страхового ринку щодо застосування Інтернет-продаж страхових продуктів, має найти своє застосування українськими страховими компаніями. Це збільшить кількість страхувальників за рахунок зручності процесу страхування і більш низьких цін порівняно з продажами в звичайному режимі.

06 лютого 2015 року у Верховній Раді України зареєстровано проект нової редакції Закону України «Про страхування» за № 1797-1. Ліга страхових організацій України бере активну участь у супроводженні зазначеного проекту та звернулась до страховиків щодо надання пропозицій та зауважень до нього[20].

Інший Проект Закону «Про внесення змін до Закону України "Про страхування" та інших законодавчих актів України», ініціатором якого є Антон Яценко (депутатська група «Економічний розвиток»), зареєстрований у парламенті 19 січня 2015 року [19].

Проектом передбачається, що реєстрація страховиків виключно у формі акціонерного товариства, створення інституту професійних перестраховиків та виділення перестрахування в окремий вид страхування, для здійснення якого необхідно отримати ліцензію.

Положення проекту закону містять загальні та конкретні вимоги до діяльності страхових брокерів, що враховують міжнародні принципи і стандарти, у тому числі, про наявність у брокерів двох окремих рахунків для власної організаційно-господарської діяльності та для перерахування страхових платежів і страхових виплат.

Проектом закону встановлено обов'язок страховика проходити щорічний аудит у зовнішнього аудитора, визначаються умови доступу до діяльності на території України страховиками-нерезидентами.

Таким чином виникла реальна можливість удосконалення законодавства України про страхування, заповнення значимих прогалин в ньому та усунення суперечностей, використання передового досвіду в галузі страхування розвинутих країн.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає змогу зробити такі основні висновки:

Аналіз різних доктринальних визначень поняття «страхування» демонструє, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу. Головним недоліком є намагання поєднати під назвою "страхування" різні явища.

Офіційне тлумачення терміна страхування, як правової категорії, наведено у Законі України "Про страхування": « Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів ».

Державний механізм регулювання страхової діяльності – це сукупність економіко-правових, економічних, соціально-економічних, кредитно-фінансових механізмів, які зосереджені на врегулюванні складної ієрархії економічних відносин між державою, страховиком і страхувальником з метою збалансованого і пропорційного розвитку страхової діяльності з урахуванням досягнення певних економічних цілей.

У зв’язку з особливостями сучасного перехідного етапу розвитку економіки, недостатнім розвитком страхового ринку України та існуванням кризових явищ на ньому виникає потреба у посиленні державного регулювання страхової діяльності в Україні.

Сучасна система державного регулювання страхової діяльності виконує низку досить важливих функцій і здійснюється на базі двох взаємопов’язаних і водночас найвпливовіших форм, а саме, правового забезпечення і здійснення нагляду за страховою діяльністю.

В Україні набула поширення така форма, як страхові бюро. Особливістю бюро є те, що законодавче регулювання та нагляд з боку держави тут органічно поєднуються із саморегуляцією з боку страхового ринку. У найближчій перспективі державне регулювання через страхові бюро може стати одним із основних напрямків державного впливу в галузі страхування.

Державна стратегічна політика регулювання страхового ринку повинна спиратися на концептуальні засади щодо розвитку страхового ринку в Україні. Модель державного регулювання ринку страхування має передбачати пошук оптимального співвідношення внутрішніх сил ринкового саморегулювання та безпосереднього впливу державних органів нагляду;

Страхування виконує такі функції: ризикову, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну.

Специфічне суспільне призначення страхування та його соціально-економічна роль знаходять свій прояв не в існуванні кожної функції окремо, а лише в їхній єдності.

Закон України «Про страхування» чітко визначає його класифікацію на добровільне і обов’язкове страхування. Класифікація за формою проведення страхування має важливе значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог законодавства. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування.

Обов'язкове страхування здійснюється на підставі законодавчих актів, де визначаються види, умови й порядок проведення обов'язкового страхування. Обов'язкова форма страхування стосується пріоритетних об'єктів страхового захисту.

Ефективність державного регулювання у сфері страхування багато в чому залежить від створення оптимальної системи страхового захисту на базі раціонального використання можливостей і переваг як обов’язкового, так і добровільного страхування.

У цьому плані сьогодні постають три головні завдання. Перше — перегляд щодо можливого зменшення діючих видів обов’язкового страхування. Друге — упорядкування умов та порядку здійснення зазначених видів. І третє — введення нових видів тільки в разі реальної потреби в цьому.

Дослідження зарубіжного досвіду страхування дає підставу встановити:

-страхування в закордонних країнах є важливим сектором національних економік, забезпечуючи перерозподіл 8-12 % валового національного продукту. Кошти, що акумулюються через страхування, служать джерелом великих інвестицій;

-діючі моделі державного регулювання страхової діяльності, які застосовуються в країнах ЄС, грунтуються на налагодженій правовій базі, розвинутій управлінській структурі, а також на перевірених часом методах контролю та досвіді саморегулювання страховиків;

-визнаною практикою податкової політики держави є вилучення з оподатковуваного доходу громадян повністю або певного відсотку їхніх витрат на пенсійне страхування та страхування життя, що, відповідно, створює сприятливі умови для розвитку довготермінових видів страхування та сприяє зміцненню соціального захисту і добробуту громадян;

-зміни, що відбуваються у суспільстві, вимагають від страхових компаній використовувати нетрадиційні канали продажу - засоби комунікації.

Основні засади вдосконалення державної політики в галузі страхування, які базуються на європейських підходах до контрольної діяльності держави:

• подальша інтеграція України в міжнародні страхові структури,

• розвиток законодавчої і нормативної бази;

• розробка стандартів електронного обігу та обліку;

• створення умов для взаємовигідної інтеграції страхової та банківської систем;

• формування об’єднань страховиків з найважливіших проблем страхування;

• створення оптимальної структури співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням;

• залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування;

• створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Серед найважливіших напрямів державного регулювання страхової діяльності у сфері страхування життя є створення механізму надання громадянам гарантій повернення втрачених коштів у разі банкрутств страхових компаній шляхом законодавчого запровадження механізму обов’язкового створення страховиками централізованого фонду страхових гарантій. Це дасть змогу не тільки підвищити соціальний захист населення України, а й залучити значні грошові кошти населення на інвестиційні цілі.

Подальший розвиток законодавчої та нормативної баз передбачає розробку й ухвалення низки законодавчих актів, які розвивають страхове законодавство України, в тому числі шляхом формування Страхового кодексу, який би не тільки вмістив у себе весь комплекс законодавчих актів у сфері страхування, але і спростив би законодавчу базу, знищив би усі непорозуміння, які виникають через протиріччя різних норм в різних законодавчих актах з питань страхування .

Процеси інтеграції страхового ринку України до європейського та світового ринків страхових послуг передбачають удосконалення форм та методів державного регулювання цього ринку, якими повинні стати: введення пільгового оподаткування доходів фізичних осіб за умови укладення ними договорів довготермінового страхування життя; створення інституту страхового “омбудсмена” (спеціалізованого органу для захисту прав споживачів страхових послуг); уведення обов’язкової сертифікації та реєстрації страхових агентів,; створення при Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Фонду захисту страхувальників на випадок банкрутств страхових компаній; введення регулювання та нагляду за перестраховою діяльністю (через ліцензування, визначення організаційно-правових форм перестрахових компаній та їхніх об’єднань, перевірки, санкції, внутрішній контроль та аудит, запровадження правил звітності); використання у страховій справі елементів уніфікації та стандартизації, передусім, для розробки типових Правил страхування.

Враховуючи зарубіжний досвід, необхідно доповнити чинне бюджетне фінансування регулятивного органу додатковим фінансуванням від страхових компаній, що дозволить органу державного нагляду за страховою діяльністю підвищити якість нагляду і розширить можливості залучення до роботи висококваліфікованих спеціалістів;

Науковці пропонують перейти на європейську систему класифікації страхових послуг, виокремлюючи в межах послуг із страхування життя та послуг із загального страхування конкретні класи страхування, подібно до практики країн Євросоюзу. Такий підхід, окрім іншого, дозволить забезпечити якісно нову статистику вітчизняного ринку страхових послуг.

Формування розвинутого ринку страхових послуг в Україні завдяки врахуванню тенденцій і особливостей розвитку страхових ринків розвинених країн забезпечить сприятливі умови для ринкової трансформації та стабільний розвиток національної економіки, міжнародних відносин.

Разом з тим, потрібно добре усвідомлювати, що успішним може бути лише те залучення зарубіжного досвіду, яке не викликає суперечностей і є адаптованим до базового досвіду здійснення страхування в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28 червня 1996року. //Відомості Верховної Ради. – 1996. - №30. – Ст.141.

2. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV// Офіційний вісник України. - 2003. - N11. - Ст 461.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV// Офіційний віс­ник України. - 2003. - N11. - ст.462.

4. «Про акціонерні товариства» Закон України від 17 вересня 2008 року №514-VI в редакції від 31.01.2015. підстава 91-19

5. «Про господарські товариства» Закон України від 19 вересня 1991 року

№1576-12 //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 49, ст.682

6. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» Закон України від 15 травня 2003 року N 755-IV

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 31-32, ст.263 )

7. «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Закон України від 1.07.2004 року N 1961-IV //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 1, ст.1

8. «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Закон України від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1998. - № 23. - С. 378 – 390

9. «Про страхування» Закон України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР// Відомості Верховної Ради України, 1996, N 18, ст. 79

10. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-III //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 1, ст. 1

11. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» Закон України від 18 січня 2001 р. № 2240-14 // www.rada.gov.ua.

12. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Закон України від 2 березня 2000 р. № 1533 // www.rada.gov.ua

13. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Закон України від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV // Відомості ВР України.-1999. - № 46 - 47. - Ст. 403. В редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» Закон України. Офіційний вісник України від 16.01.2015 — 2015 р., № 3, стор. 206, стаття 52,

14. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 № 1058-IV // www.rada.gov.ua.

15. «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» Указ Президента України від 23 листопада 2011 року 1070/2-11.

16. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності» Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 N 40 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua

17. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності філіями страховиків-нерезидентів» Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 7.09.2006 №6201 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua

18. «Про затвердження характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування» Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 N 565 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua

19. «Про страхування» Проект Закону України від 19.01.2015 року №1797 [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=53637

20. «Про страхування» Проект Закону України від 06.02.2015 року № 1797-1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53904

21. «Про загально обов'язкове державне медичне страхування» Проект Закону України від 05.04.2013 №2597-1

Спеціальна література

22. Варламов Д. Н. Принцип наивысшего доверия в страховом праве Англии / Д.Н. Варламов // Страховое дело. – 2001. – № 8. – С. 37 - 40.

23. Віхров О.П. Організаційно-господарські правовідносини. Монографія. - К.: Видавничий Дім "Слово", 2008. - 512 с.

24. Воблый К.Г. Основы экономии страхования. - M.: Анкил, 199З. - 228 с.

25. Волкова И.А. Страхование предпринимательского риска в гражданском праве России: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - M., 2004. - С. 18.

26. Гаманкова О.О. Ринок страхових послуг України: сутність, тенденції та шляхи розвитку ): автореф.дис. канд.. юрид. наук. К., 32с. [Електронний ресурс]. Режим доступу до інформації:. http://insurance.uabs.edu.ua/uk/biblioteka/avtoreferaty-ukraina/116-rynok-strakhovykh-posluh-ukrainy-sutnist-tendentsii-ta-shliakhy-rozvytku.html

27. Гвозденко А.А. Основы страхования. - М.: "Финансы и статистика", 1998. - 300 с.

28. Гутко Л.М. Досвід провідних країн світу у галузі страхування / Л.М. Гутко // Економіка. Фінанси. Право. – 2005. – № 11. – С. 22 – 24.

29. Гребенщиков Э. М. Страховой бизнес Японии – радикальная реорганизация / Э. М. Гребенщиков // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 3. – С. 91 - 101.

30. Дєгтяр А., Соболь Р.: Міжнародний досвід надання страхових послуг та регулювання страхової діяльності. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: - http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2011-4/doc/3/01.pdf

31. Євченко Ю.В Страхування в країнах з ринковою економікою (використання світового досвіду в умовах України) // Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ – 2007р. – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://forinsurer.com/public/07/04/20/3051

32. Заруба О. Страхова справа.-К.:Знання, 1998.-313с.

33. Звіти про основні показники розвитку страхового ринку України та світу за 2005-2010 рр. [Електронний ресурс]. Режим доступу до інформації: - http:// www.dfp.org.ua

34. Мних М. Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних країн // 2002.-№5. – С.38-39.

35. Пацурія Н.Б. Правове регулювання страхової справи в Україні (організаційно-правовий аспект): автореф.дис. канд.. юрид. наук. –К., 2000. -16с.

36. Пацурія Н. Б. Страхове право України : навч. посіб. / М-во освіти і науки України / Н. Б. Пацурія.-К. : Юрінком - Інтер, 2006. - 175 с.

37. Пацурія Н.Б. Поняття і види страхових правовідносин у сфері господарювання. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - №82. - 2010. - с.94-98.

38. Пацурія Н.Б. Генезис і сутність страхування: аналіз наукових концепцій // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - №87. - 2011. - с.1-5.

39. Самойловський А.Л. Державне регулювання страхової діяльності в Україні. Автореф. дис. канд. економ. Наук [Електронний ресурс]. Режим доступу до інформації: (http://insurance.uabs.edu.ua/uk/biblioteka/avtoreferaty-ukraina/130-derzhavne-rehuliuvannia-strakhovoi-diialnosti-v-ukraini.html)

40. Серебровский В.И. Очерки советского страхового права. - М.-Л.: Госиздат, 1926. - 184 е.; Серебровский В.И. Страхование. - М.: Финиздат НКФ СССР, 1927. - 144 с.

41. Стемковська І.В. Економічна суть страхування. [Електронний ресурс] / Інноваційна економіка Всеукраїнський науково-виробничий журнал. - Режим доступу//http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2009_4/ Annotation.pdf

42. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - к.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

43.Турбина К. Е. Тенденция развития мирового рынка страхования / К. Е. Турбина. – М. : АНКИЛ, 2000. – 320 с.

44. Філонюк О.Ф. Державне регулювання страхової справи в Україні/ О.Ф. Філонюк. – Автореф. дис.канд.юр. наук [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?

45. Фурман B.M. Страхування: теоретичні засади та стратегія розвитку: [Монографія] / Фурман B.M. - к.: КНЕУ, 2005. - 296 с. 5.

46. Фурман В.М. Світові тенденції розвитку страхових послуг // Економіст. – 2004. –№8. –С.50-53.

47. Юрах B.M. Фінансово-правові засади страхування в Україні. Автореф. дис. канд. юридич. наук. - Одеса, 2007. - 19 с. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://insurance.uabs.edu.ua/uk/biblioteka/avtoreferaty-ukraina/90-finansovo-pravovi-zasady-strakhuvannia-v-ukraini.html

48. Янишен В.П. Понятие и признаки страховых правоотношений в Украине: Дис... канд. юр. наук: 12.00.03. - Харьков, 1997. - 195 с.

49. Ліга страхових організацій України - Програма розвитку страхового инку -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uainsur.com/our-news/17016/

50. Офіційний сайт Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua

51. Сайт Інтернет-журналу про страхування Forinsurer[Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://forinsurer.com

52. Українська федерація убезпечення - Стратегія розвитку страхового ринкуУкраїни на 2011-2020 роки - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ufu.org.ua/

58