МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

ФАКУЛЬТЕТ ЦИВІЛЬНОЇ ТА ГОСПОДАРСКОЇ ЮСТИЦІЇ

Кафедра господарського права та процесу

Бакалаврська робота

на тему:

Поняття, функції та форми страхування

Студента 4 курсу 1 потоку 5 групи

Барановського Віктора Вікторовича

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Зятіна Діна Володимирівна

Рецензент: к.ю.н., доцент Будурова Анна Миколаївна

Одеса – 2015

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ І. Поняття та функції страхування…………………………………...…..7

1.1 Поняття страхування за законодавством України………………......7

1.2 Державне регулювання страхової діяльності як виду

Господарської діяльності….…..…………………………………..….12

1.3 Функції страхування…………………………………………….……19

Розділ ІІ. Характеристика форм страхування………………………………….23

2.1 Особливості добровільного страхування за національним законодавством……………………………………………………………23

2.2 Сутність обов’язкового страхування…………………..………….…29

Розділ ІІІ. Проблеми правового регулювання страхової діяльності………....34

3.1 Зарубіжний досвід регулювання відносин страхування…..………..34

3.2 Недоліки страхового законодавства України та шляхи їх усунення з урахування найкращого зарубіжного досвіду…………….……....…….41

Висновки…………………………………………………………...………….....47

Список використаної літератури…………………………………………….….53

В С Т У П

Актуальність теми.

Страхування є обов’язковим елементом кожної економічної і соціальної системи суспільства. Без розвинутої системи страхування економіка успішно функціонувати не може.

Сучасний стан правовідносин з страхування на страховому ринку України свідчить про серйозні суперечності та прогалини в чинному законодавстві, характеризується повільністю, складністю і суперечливістю щодо свого розвитку і вимагає негайного розв’язання багатьох теоретичних та практичних питань розвитку страхової діяльності.

За цих умов першочергової ваги набуває проблема побудови механізму державного регулювання страхової діяльності на новій основі з урахуванням специфіки перехідного періоду, тобто шляхом органічного поєднання активного державного впливу з ринковими засобами регулювання економіки.

Сучасний етап розвитку світової економіки та міжнародних відносин, процеси ринкової трансформації національної економіки, входження України в систему світових господарських зв’язків зумовлюють необхідність розвитку страхового ринку з урахуванням світового досвіду та національних особливостей.

Створення сприятливих умов для розвитку страхування в державі потребує глибоких теоретичних досліджень механізмів державного регулювання та надання наукових рекомендацій, які можуть стати важливим чинником ефективної підготовки нашої держави до вступу в Європейський Союз, який вимагає від України впровадження та виконання європейських стандартів загалом для всієї економіки держави.

Це зумовило вибір теми бакалаврського дослідження.

Серед науковців особливою значущістю для розвитку теорії та практики страхування характеризуються роботи таких авторів, як В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, О.І.Барановський, Д.Н.Варламов, О.П.Віхров, О.В.Віцин, Н.М.Внукова, К.Г.Воблий, О.Д.Вовчак, О.О.Гаманкова, Т.А.Говорушко, О.А. Гвозденко, А.Г. Гойхбарг, В.Б. Гомелля, К.О.Граве, Н.Б. Грищенко, Л.М.Гутко, Ю.В.Євченко, А.М. Залєтов, О.Д. Заруба, О.М. Зубець, М.С.Жилкіна, О.М.Іваницька, Є.В.Коломін, М.С. Клапків, В.В. Корнєєв, В.П.Крюков, Л.А.Лунц, М.В. Мних, С.А. Навроцький, Л.В. Нечипорук, В.М. Опарін, Л.А. Орланюк-Малицька, С.С. Осадець, Ю.В.Пасічник, Н.Б.Пацурія, Р.В.Пікус, В.Й.Плиса, В.М.Потоцький, В.К. Райхер, Л.І. Рейтман, Т.А. Ротова, А.Л.Самойловский, В.І. Серебровський, К.Є. Турбіна, Т.А. Федорова, В.М. Федосов, О.Ф.Філонюк, В.М.Фурман, В.В. Шахов, Г. Ф. Шершеневич, Я.П. Шумелда та ін.

Мета даної роботи – дослідження питань сутності та форм страхування, методів та інструментів держаного регулювання страхової діяльності, зарубіжного досвіду та шляхів удосконалення страхового законодавства, вивчення зарубіжного досвіду державного регулювання страхової діяльності в контексті можливостей його застосування в Україні за сучасних умов функціонування національного страхового ринку.

Поставлена мета передбачає виконання таких дослідницьких завдань:

-з’ясувати об’єктивну необхідність страхування, розкрити його сутність, функції та роль в умовах переходу до економіки ринкового типу

– дослідити сучасну систему державного регулювання страхової діяльності та її вплив на формування страхового ринку України;

-висвітити питання щодо організації та напрямків розвитку страхового ринку і державного регулювання страхової діяльності;

-виявити головні чинники, котрі визначають перспективи розвитку вітчизняного ринку страхових послуг в сучасних умовах.

- розглянути та проаналізувати основні методи та інструменти державного регулювання вітчизняного страхового ринку;

- оцінити зарубіжний досвід державного регулювання страхової діяльності в контексті можливостей його застосування в Україні за сучасних умов;

-визначити основні напрямки вдосконалення механізмів державного регулювання страхової діяльності та шляхи підвищення ефективності страхової діяльності в умовах трансформаційних перетворень економіки;

Об’єктом дослідження є правові норми, що регулюють правові відносини в сфері страхування, страхові відносини в Україні та досвід страхування в розвинутих країнах.

Предметом дослідження є теоретичні й практичні аспекти функціонування ринку страхових послуг в Україні, господарське законодавство з питань державного регулювання страхового ринку України, доктринальні джерела з питань страхування як вітчизняні, так і іноземні.

Методи дослідження. З метою розв’язання поставлених у бакалаврській роботі завдань використано загальнонаукові та спеціальні методи. Зокрема, при вивченні, аналізі й узагальненні матеріалів, використовувався діалектичний метод. Методи аналізу і синтезу застосовувалися при доборі матеріалів для дослідження, вивченні праць науковців, аналізі даних та обґрунтуванні висновків. Метод аналогії та причинно-наслідкового зв’язку застосовувався при визначенні закономірностей розвитку ринку страхових послуг. При дослідженні досвіду страхування в інших країнах використовувався метод порівняльного аналізу. Методи статистичного й порівняльного економічного аналізу було використано при оцінюванні тенденцій розвитку ринку страхування в Україні.

Структура роботи. Бакалаврськаробота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури.

РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ТА ФУНКЦІЇ СТРАХУВАННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

1.1. Поняття страхування за законодавством України

В сучасній економіці роль і значення страхування зростає, але як економічною так і правовою наукою ще й досі не вироблено єдиного визначення поняття страхування, розуміння його сутності.

В.І.Серебровський зазначав, що "... й до сьогодні не вдалося визначити таке поняття страхування, яке з одного боку, не було б занадто вузьким і охоплювало усі види страхування, а з іншого боку, не було б занадто широким і не охоплювало б сферу сторонніх явищ" [40, с.7].

Точки зору представників різних теоретичних шкіл, щодо проблематики з'ясування сутності страхування, формують на сьогодні єдину страхову доктрину, яка дає потужний імпульс для необхідного оновлення як юридичної так і економічної страхової науки. [38, с.1].

Прихильники теорії страхового фонду визначають економічну сутність страхування через формування та використання страхового фонду [27, с.24; 26].

На думку Пацурія Н.Б., ця теорія не охоплює всіх відносин, які виникають у суспільстві з приводу страхування, вона залишає без уваги систему зобов'язальних правовідносин, що вникають між страховиками і страхувальниками, як правило, на підставі договору страхування або відповідно до закону [38, с. 3].

Теорія страхового ризику була розроблена представниками економічної науки і стала об'єднуючим напрямком у загальній доктрині страхування. Зміст вказаної теорії полягає у тому, що ризик, який пов'язаний з можливими небезпеками, спонукує страхувальників вступати в страхові відносини. Ризик, як можливість спричинення збитків, обумовлює необхідність формування і функціонування в суспільстві системи страхових правовідносин. Тобто, поки існує ризик заподіяння збитків фізичним і юридичним особам внаслідок настання певних небезпек (страхових випадків), доти буде наявною в суспільстві необхідність у створенні і належному функціонуванні суб'єктів страхової діяльності (страхових та перестрахувальних компаній; страхових посередників; об'єднань страховиків; товариств взаємного страхування і т.ін.), завдяки яким можуть бути реалізовані страхові правовідносини [36, с.16].

Представники теорії страхового договору вважають, що основну правову форму страхового відношення складають договори, але не враховують страхування у розумінні господарської діяльності. Кожна країна розробила свій механізм дії договору страхування. Він є виписаний і в українській страховій практиці, хоча багато юристів вбачають за доцільне прийняття окремого Закону України "Про договір страхування", який би враховував специфіку різних видів страхування.

Теорія господарської діяльності розглядає страхування як діяльність страхових організацій по компенсації збитку, що виникає у страхувальників при настанні певних обставин (страхових випадків), передбачених законом або договором, шляхом здійснення виплат із страхового фонду, сформованого із внесків страхувальників [48, с.24].

На думку науковців, найбільш науково обґрунтованою в страховій доктрині є теорія страхових правовідносин, яка має багато прихильників.

Страхування - це система економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де з одного боку виступають страхувальники, а з іншого - страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням [41].

Страхування - "це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, а у разі необхідності перестраховує частину останнього" [42, с.184].

Зміст страхування як правова категорія в юридичній науці розглядається з позицій цивільного, господарського та фінансового права, віднісши до найбільш істотних ознак страхування його ризиковий характер і його мету.

На думку дослідників страхові правовідносини у сфері господарювання являють собою врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають в сфері економіки між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, з приводу компенсації завданих збитків за рахунок заздалегідь акумульованих коштів, шляхом формування спеціально створеного страхового фонду особам, які постраждали внаслідок настання страхових випадків [37, с.97].

Вважається, що причиною неможливості вироблення єдиного загальновизнаного визначення страхових правовідносин, є проблема відсутності єдиного розуміння поняття правових відносин як базової категорії юридичної науки.

У сучасному правознавстві категорія правового відношення виступає не тільки однією з центральних, фундаментальних, а й однією з найбільш складних і суперечливих, дискусійних [23, с.16].

Офіційне тлумачення терміна страхування, як цивільно-правової категорії, наведено у Законі України "Про страхування" від 7 березня 1996 року в редакції Закону від 04.10.2001 р.: « Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів » [9].

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування — захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат.

Стаття 352 Господарського кодексу України визначає, що страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів [2].

На думку дослідників страхові правовідносини у сфері господарювання являють собою врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають в сфері економіки між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, з приводу компенсації завданих збитків за рахунок заздалегідь акумульованих коштів, шляхом формування спеціально створеного страхового фонду особам, які постраждали внаслідок настання страхових випадків [37, с.5].

Основними специфічними ознаками таких відносин є: наявність спеціально створених суб'єктів господарювання, які (як правило) з метою отримання прибутку, надають особам, що постраждали внаслідок настання страхових випадків, компенсацію збитків; формування за рахунок акумульованих коштів спеціально створеного страхового фонду, що має виключно цільовий характер; соціальна значимість для економіки і безпеки держави.

З точки зору фінансового права, страхування це - сукупність фінансово-правових норм, які регулюють відносини із формування цільових державних фондів грошових коштів, призначених для відшкодування збитків, завданих внаслідок реалізації певних страхових ризиків (природного, техногенного соціального та іншого характеру), передбачених законом та (або) договором, шляхом розкладки суми збитків між учасниками формування цих фондів [47, с.15].

Отже, страхування - це система економічних відносин, які виникають між двома сторонами - страховиком і страхувальником - щодо забезпечення захисту майнових інтересів останнього за рахунок сплати ним страхових платежів (премій) до спеціально створених для цього цільових фондів, звідки здійснюється відшкодування збитків (у разі настання обумовлених страхових випадків).

Враховуючи різноманіття понять «страхування», у тому числі офіційні тлумачення терміна, актуальними залишаються розробка цілісної наукової теорії страхових правовідносин у сфері господарювання та вдосконалення чинного законодавства України.