- •Запоріжжя-2007
- •В результаті вивчення цього розділу студенти повинні знати:
- •На основі набутих теоретичних знань студенти повинні вміти:
- •Наукові засади безпеки життєдіяльності
- •Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності
- •Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів
- •Джерела небезпеки, небезпечні ситуації (небезпеки) та вражаючі фактори
- •Системний аналіз у безпеці життєдіяльності
- •Система «людина — життєве середовище» та її компоненти
- •Рівні системи «людина — життєве середовище»
- •Загальна оцінка та характеристика небезпек
- •Матриця оцінки ризику
- •Концепція прийнятного (допустимого) ризику
- •Управління ризиком
- •1.3.4. Завдання для самостійного опрацювання
- •Питання для тематичного контролю зун
- •Теми для доповідей, рефератів і контрольних робіт
Матриця оцінки ризику
Частота, з якою відбувається подія |
Категорія небезпеки |
||||
І Катастрофічна
|
П Критична |
Ш Гранична |
IV Незначна |
||
(А) Часто |
1А |
2А |
ЗА |
4А |
|
(В) Вірогідно |
1В |
2В |
3В |
4В |
|
(С) Час від часу |
1С |
2С |
3С |
4С |
|
(D) Віддалено |
1D |
2D |
3D |
4D |
|
(Е) Неймовірно |
1Е |
2Е |
ЗЕ |
4Е |
|
Індекс ризику небезпеки
|
|||||
Класифікація ризику 1А,1В,1С,2А,2В,ЗА 1D,2С,2D,ЗВ,ЗС 1Е,2Е,3D,ЗЕ,4А,4В 4С,4D,4Е |
Критерії ризику Неприпустимий (надмірний) Небажаний (гранична допустимий) Припустимий з перевіркою (прийнятний) Припустимий без перевірки (знехтуваний) |
||||
Концепція прийнятного (допустимого) ризику
Вище було показано, що ризик — це усвідомлена можливість небезпеки, або ж ймовірність небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу.
Характернім прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками. Відповідно до статистичних даних за 1998р. в Україні загинула у побутовій сфері 68 271 людина. Поразитись на смертельну небезпеку в побуті практично міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто N=50 100 000 осіб. Відтак числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері 1998р. становитиме:
R = 68 271 / 50 100 000 = 0,001362
З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, в побутовій сфері загинули 1998 р. 1362 особи. В охороні праці для характеристики рівня травматизму використовується коефіцієнт частоти, який показує кількість травмованих чи загиблих на 1000 працюючих. Якщо його використати для наведеного прикладу, то можна сказати, що рівень смертельного побутового травматизму в Україні 1998 р. становить 1,362.
Аналітично-статистичний збірник «Праця та соціальна політика в Україні» за 1999 р. повідомляє, що «у 1991 — 1998 роках в Україні від нещасних випадків невиробничого характеру загинули 567,5 тис. осіб, що в 38 разів перевищує рівень смертельного травматизму на виробництві, сотні тисяч людей стали інвалідами. Від травматизму на транспорті померло близько 76 тис. осіб, майже 82 тис. осіб загинули від отруєнь, 108 тис. осіб закінчили життя самогубством, від насильницьких дій постраждали 50,8 тис. осіб, 37,3 тис. осіб утопилися і 12,7 тис. осіб загинули при пожежах.
Табл. 1.5 містить статистичні дані про загальну кількість населення України, чисельність працюючих, кількість загиблих та травмованих на виробництві і в побуті у 1997—1998 роках. Аналізуючи наведені в цій таблиці дані, доходимо висновку, що рівень побутового травматизму в нашій країні у 13 разів перевищує рівень виробничого травматизму, що на один смертельний нещасний випадок припадає 30 нещасних випадків, які закінчуються травмою. Використовуючи інші дані, можна визначити ризик травматизму від окремих джерел небезпеки в різних галузях виробництва чи в різних країнах.
За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, граничне допустимий, надмірний.
Таблиця 1.5 Стан травматизму в Україні у 1997 — 1998 роках
Показник
|
РІК
|
РІК
|
|
1997
|
1998
|
Загальна кількість населення
|
50 500 000
|
50 100 000
|
Чисельність працюючих |
15 794245 |
І14 805717 |
Загальна кількість травмованих у побуті |
Не знайдено |
2000000 |
Кількість загиблих у побуті
|
72929
|
68271
|
Загальна кількість травмованих на виробництві |
54510
|
47531
|
Кількість загиблих на виробництві |
1646 |
1551 |
К, (загальний у побуті) |
Не знайдено |
39,9 |
К (загальний на виробництві) |
3,5 |
3,2 |
К, (смертельний у побуті) |
1,444 |
1.362 |
К, (смертельний на виробництві)
|
0,104
|
0,105
|
Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня. Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку. Гранична допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат. Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.
На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто % абсолютної безпеки, неможливо.
Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.
Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час.
Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.
Нарис. 1.4 наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визначення прийнятного ризику. З цього графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу.
Витрати на безпеку Рис. 1.4. Визначення прийнятного ризику.
Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.
Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10-6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10-8 на рік.
Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.
Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених відповідними правилами охорони праці стандартних значень, все ще існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним — вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.
