Мовна модель світу, основною одиницею якої є слово, вважається невід’ємною складовою національної культури. Мовна модель збігається з мовною системою, її підрозділами та взаємозв’язками, і відображає систему цінностей, типову для певної мовної громади та окремих носіїв мови. [c. 7] Olga Byessonova RECONSTRUCTION OF VALUE CONCEPTS IN THE LANGUAGE MODEL OF THE WORLD. c. 7-14 Оцінка є результатом пізнання людиною світу.

На основі її практичної й духовної діяльності, виробляється оцінка оточуючого світу (довкілля), що реалізується в знаковій системі мови. Категорія оцінки формується як еталон для матеріальних і нематеріальних вимірів бутя соціуму. Виявляючись у мові конктретного індивіда, оцінка до дозволяє не тільки виражати ставлення до явищ дійсності, а й створювати власну мовну картину [с. 85]. Онищенко І. В. Оцінка як функціонально-семантичне поле поліцентричного типу / І. В. Онищенко // Рідний край. — 2003. — № 2. — С. 84—88.

Об’єктивізм чи суб’єктивізм оцінки залежить від того, яким рівнем свідомості визначаєтья естало – суспільним чи суб’єктивним.

Рахманова И. И. К прагматической типологии языковых оценок / И. И. Рахманова // Романские и германские языки. Функциональный и лингвометодический аспекты описания : сб. на-

уч. трудов / [отв. ред. В. В. Акуленко]. — К. : Наук. думка, 1985. — С. 45—51.

У «Термінологічній енциклопедії сучасної лінгвістики» оцінка визначається як 1) складник конотативного компонента семантичної структури мовної одиниці; 2) текстова категорія, підпорядкована інформативності; 3) різновид модальності висловлення, який відображає аксіологічний план ситуації, позначеної повідомленням, тобто ціннісну орієнтацію мовця щодо інтеріоризованої події [ с. 438–439]. Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія [авт.-уклад. Селіванова О. О.]. – Полтава : Довкілля – К, 2006. – 716 с.

Як антропоцентрична категорія, оцінка залежить від системи норм та принципів мовної групи, є невід’ємною від специфіки національного сприйняття світу мовцями і характеризується низкою критеріїв, що відображають національну культуру і мають певну цінність, виражену мовними засобами. «Світ, що пізнається, завжди оцінюється, оцінка – свідчення пізнаності світу» [с. 92]. Космеда Т. А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики / Т. А. Космеда. – Львів : Вид-во ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – 350 с.

Актуальність вивченя категорії оцінки влучно продемонстровано висловом

лінгвіста Т. В. Маркелової: «Оцінка як мовна категорія набула глобального характеру, наче «пронизуючи живий організм мови "кровоносними судинами" людського ставлення» [с. 76]. Маркелова Т.В. Выражение оценки в русском языке / Т.В. Маркелова // Русский язык в школе. – 1995. – № 1. – С. 76–81.

Н. Д. Арутюнова визначає оцінку як «власне людську категорію», яка «задана фізичною і хімічною природою людини, її буттям і відчуттям, вона задає її мислення і діяльність, ставлення до інших людей і предметам дійсності, її сприйняття мистетства» [c. 5] Арутюнова, Н. Д. Аксиология в механизмах жизни и языка / Н. Д. Арутюнова // Проблемы структурной лингвистики. - М.: Наука, 1984. - С. 5-23. Відповідно до Стилістичного енциклопедичного словника російської мови, «категорія оцінки» – це сукупність різнорівневих мовних одиниць, об'єднаних оцінною семантикою, що виражає позитивне чи негативне ставлення автора до змісту промови». Оцінка стає результатом співвіднесення предметів і явищ з потребами і інтересами суб’ єкта, який кваліфікує об’єкта з точки зору їх важливості чи неважливості. Кожина М.Н. Стилистический энциклопедический словарь русского языка 2-е изд., испр. и доп. - М. Флинта: Наука, 2006. - 696 с.

М. А. Мініна стверджує, що «незважаючи на суб’єктивність, ситуативність, інтерпретаційність, оцінка є елементом значення мовної системи будь-якого рівня, бере участь у її побудові як у якості центрального, ключового компонента, так і в якості одного із мікрокомпонентів ії складної ієрархічної структури» [c. 1] Минина М. А. Психолингвистический анализ семантики оценки: Автореф. дис…канд. филол. наук: 10.02.04 / Марина Александровна Минина. - М., 1995. - 15 с.

В лінгвістиці оцінка розуміється як «результат оцінної діяльності індивіда, виражений вербально, тобто закріплене у висловлюванні й елементах мовної системи відношення мовця до предмету мови з точки зору протиставлення – позитивне/негативне» [c. 24] Ильюшина Е. С. Лексические средства положительной оценки человеческих качеств: психолингвистический анализ: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.19 / Екатерина Сергеевна Ильюшина. - М., 2001. - 185 с. Лінгвістичні дослідження вітчизняних та зарубіжних мовознавців спрямовані на різнобічне вивчення аспектів оцінки й оцінного значення Цією проблемою займалися І. Арнольд, Н. Арутюнова, О. Вольф, В. Гак, О. Івін, Б. Коваленко, Т. Космеда, М. Ляпон, Т. Маркелова, У. Соловій, І. Стернін, В. Телія, З. Фоміна, В. Шаховський та ін.

Дослідження таких вчених як І. Арнольд, Н. Арутюнова, О. Вольф, В. Гак, О. Івін, Б. Коваленко, Т. Космеда, М. Ляпон, Т. Маркелова, У. Соловій, І. Стернін, В. Телія, З. Фоміна, В. Шаховський та ін. стосувалися особливостей вираження оцінки одиницями різних мовних рівнів (лексико-семантичного, словотвірного, фразеологічного, з оцінною семантикою, оцінки, як текстової (дисурсивної категорії) .

Лінгвісти розглядають оцінку як категорію універсальну, яка реалізується на різних мовних рівнях. Вона є одиницею функціональної семантики, синтактики, прагмалінгвістики, когнітивної лінгвістики, лінгвофілософії та лінгвокультуро-

логії тощо.[c. 304-309] Космеда Т. А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики / Т. А. Космеда. – Львів : Вид-во ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – 350 с. Слід зазначити, що, акцентуючи глобальність, різноманітність виявів цього мовного феномену, науковці підкреслюють: категорія оцінки — це явище, в основі якого лежить спеціальний відбір засобів мови (мовлення) для найточнішого вираження певного оцінного значення з урахуванням усіх чинників, які впливають на формування цього аксіологічного смислу.

Для здійснення елементарного акту комунікації, як відомо, необхідна наявність, як мінімум, трьох компонентів: комунікантів – мовця і слухача, та інформації як смислового змісту комунікативних одиниць. Ця інформація може відноситися або до об'єктивної дійсності, передавати відомості про організацію самого мовного коду, або, нарешті, бути модальною інформацією - передавати відомості про стан психіки мовця. Модальна інформація може відображати комунікативну установку мовця - його бажання впливати на співрозмовника, і може носити оцінний характер - відображати ступінь інформованості мовця або його емоційно-вольове ставлення до змісту висловлювання.

В залежності від типу референції всі висловлювання можно розділити на: 1) конкретно, одинично референтні, що співідносяться з окремими явищами об’єктивної дійсності; 2) денотативно референтні, що співвідносяться із класом референтів – формули законів, сентенції, визначення, тобто судження логічної необхідності; 3) оцінні висловлювання, єдиною реальністю яких є суб’єктивність психічного стану модального суб’єкту – мовця. [c. 23, 26] Воркачев С. Г. Оценка и ценность в языке: Избранные работы по испанистике: монография. Волгоград: Парадигма, 2006. 186 с.

Ситуація мовлення – складний комплекс, який включає як зовнішні, так і внутрішні чинники (раціональні й емоційні характеристики мовців, їхні інтенції, оцінки). Емоційно-оцінна маркованість може виражатися на всіх мовних рівнях. Cемантика слова передбачає наявність оцінного компонента, який може бути виділений як у денотативній, так і у конотативній частині семантики. Конотація є макрокомпонентом значення слова, яке включає в себе емоційне та оцінне ставлення мовця до предмету номінації. Істинність даної точки зору обгруентовують науковці Арнольд (1981) та Стернін. I. В. Арнольд виділяє 4 типи конотації : стилістичну, оцінну, емоційну та експресивну. Таким чином, конотація поєднує стилістичні, оцінні, емоційні та експресивні функціі. Це зумовлює існування інтелектуально-логічної (раціональної) та емоційної оцінок

Інтелектуально-логічна оцінка пов’язується із предметно-логічною частиною лексичної семантики слова і, входить у денотативний аспект значення. Емоційна оцінка відбиває емоційне ставлення суб’єкта до об’єкта, і, відповідно, міститься в конотативному аспекті значення.

Складовими компонентами у структурі оцінного акта є суб’єкт, об’єкт, характер оцінки (позитивний або негативний), підставу (аргументацію) й еталон цінності для матеріальних і нематеріальних вимірів буття соціуму.

Онищенко // Рідний край. — 2003. — № 2. — С. 84—88. О. М. Вольф підкреслює, що оцінка як семантичне поняття передбачає ціннісний аспект мовних висловлювань, який може інтерпретуватися як «А (суб’єкт оцінки) вважає, що Б (об’єкт оцінки) хороший/поганий» [c. 5 ] Вольф, Е. М. Функциональная семантика оценки. / Е. М. Вольф. - М.: Эдиториал УРСС, 2002. - Изд. 2-е, доп. -280 с Виявляючись у мові конктретного індивіда, оцінка дозволяє не тільки виражати ставлення до явищ дійсності, а й створювати власну мовну картину [с. 85]. Онищенко І. В. Оцінка як функціонально-семантичне поле поліцентричного типу / І. В. Онищенко // Рідний край. — 2003. — № 2. — С. 84—88.

Класифікація оцінок

Найпоширенішою класифікацією за оцінною шкалою є виокремлення позитивної (мейоративної, меліоративної), нейтральної, негативної (пейоративної, інвективної) оцінки [c. 86].

Коротун О. О. Семантика оцінки в номінаціях особи / О. О. Коротун // Ономастика і апелятиви: зб. наук. пр– Д.: ДНУ, 2001. . – Вип. 14. – С. 86-92.

Поділ мовних оцінок на позитивну, нейтральну, негативну випливає із розуміння оцінки як відношення суб’єкта до пізнаваного об’єкта та визнання оцінки обов’язковим компонентом структури мовного значення. [c. 47].

Крисанова Т.О. Співвідношення емотивного та оцінного компонентів висловлювань, що передають негативну оцінку адресата / Т. О. Крисанова // Філологічні студії. – Луцьк: Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки. Волинський Академічний Дім, 2001. – № 2. – С. 70-73.

Граматика оцінки

Сучасні лінгвістичні дослідження мотивують необхідність розробки «граматики оцінки» – системи вираження оцінних значень з урахуванням прагматичних характеристик, Халіман О. В. Морфологічні засоби вираження категорії оцінки в сучасній українській мові : рід і число : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01. «Українська мова» /

О. В. Халіман. – Х., 2011. – 20 с. яку деякі лінгвісти називають категорією оцінності “з метою термінологічної уніфікації та розмежування” [c. 73]

Вишивана Н. Особливості мовної категорії оцінності та структура

оцінки//Науковий вісник Чернівецького національного ун-ту. − Випуск

188−189: Германська філологія. − Чернівці: Рута, 2004. − с. 73−78

Граматика оцінки має функційне підгрунтя Для цього необхідно розкрити складний діахронічно-синхронічний процес породження оцінних значень на рівні граматики та складну природу граматичної прагматики, тобто мотивацію використання граматичних засобів, що виражають оцінку [c. 120]Космеда Т. А. Мовна гра в парадигмі інтерпретативної лінгвістики. Граматика оцінки. Граматична ігрема (теоретичне осмислення дискурсивної практики) / Т. А Космеда, О. В. Халіман. – Дрогобич : Коло, 2013. – 228с.

Лінгвіст І. В. Вольф звертає увагу на те, що, незважаючи на мовну універсальність категорії оцінки, у способах вираження оціночних значень різні мови виявляють свою індивідуальність. Наприклад, існує відмінність у вживанні слів, що виражають оціночне ставлення, по-різному вживаються предикати на позначення оцінки (вважати, здаватися), розрізняють також вживання інтенсіфіткаторів і деінтенсіфікаторів − слів, які забезпечують посилення або послаблення оціночного висловлювання. Ця особливість оцінки безпосередньо пов'язана з її прагматичним характером. Вольф, Е. М. Функциональная семантика оценки. / Е. М. Вольф. - М.: Эдиториал УРСС, 2002. - Изд. 2-е, доп. -280 с

Висновок Отже, Оцінка – це універсальна граматична категорія, яка виражає позитивне чи негативне ставлення мовця до змісту висловлювання й реалізується в частинах слова, вигуках, модальних частках, повнозначних лексемах, словосполученнях, фразах, у мовленнєвих актах й аксіологічних категоріях [c. 55]. Нагель В. В. Різновиди оцінки як лінгвістичної категорії [Електронний ресурс]: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/dlgum/2007_6/15.html

1.2 За значенням логіко – лінгвістична категорія оцінки відовідає текстовій семантичній категорії модальності. Поняття оцінки утворює смислову основу суб’єктивної модальності в широкому значенні слова, включаючи не тільки логічну (інтелектуальну, раціональну) кваліфікацію повідомленого, а й різні види емоційної (ірраціональної реакції). «Необхідно проводити принципово чітку грань між різними емоційними формами вираження реакцій на дійсність і модальною оцінкою ставлення висловлюваняя до дійсності», проте Виноградов закликає враховувати, що «з категорією модальності стикаються і навіть частково переплітаються різні види і типи емоційної експресії (наприклад, обурення, захоплення, погрози і т. п.» [с. 379]. Виноградов В. В. Избранные труды: исследования по русской грамматике. / В.В. Виноградов – М.: Наука, 1975. – 559 с. У лінгвистиці модальність визначається як «функціонально-семантична категорія, що виражає різні види відношення висловлювання до дійсності, а також різні види суб’єктивної кваліфікації повідомлення» [c. 180]. Женетт Ж. Фигуры: Работы по поэтике / Ж. Женнет; Пер. с фр. – М.: Пилигрим, 1998. – 286 с. У західноєвропейській лінгвістиці найбільше розповсюдження отримала концепція модальності Шарля Балі, суть якої полягає в тому, що в будь-якому висловлюванні можна виділити основний зміст (диктум) та його модальну частину (модус), яка виражає інтелектуальне, емоційне або вольове судження мовця по відношенню до диктуму [c. 44] Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш. Балли.; пер. с фр. Вентцель Т. В. – М.: Свет, 2001. – 129 с.

О.С. Ахманова розглядає модальність як понятійну категорію зі значенням ставлення мовця до змісту висловлювання і відношення змісту висловлювання до дійсності (відношення повідомлюваного до його реального здійсненню), що виражається різними лексичними і граматичними засобами, такими як форма і спосіб, модальні дієслова і т.д. Модальність може мати значення ствердження, наказу, побажання, припущення, достовірності, ірреальності та ін.. У «Словнику лінгвістичних термінів» (1969) дається також розрізнення модальності за видами:

- модальність гіпотетична (hypothetical (suppositional) modality), яка передбачає подання змісту висловлювання як можливого;

- модальність дієслівна (verbal modality) – що виражається дієсловом;

- модальність ірреальна (unreal modality) – представлення змісту висловлювання як неможливого, нездійсненного;

- модальність негативна (negative modality) – представлення змісту висловлювання як невідповідного дійсності [c. 237]. Словарь лингвистических терминов [Електронний ресурс] / О.С. Ахманова. – М.: Советская энциклопедия, 1969. – 608 с.

За визначенням М. Я. Блоха, модальність як категорія в англійській мові може виявлятися «у сфері граматичних елементів мови та у сфері її лексико-номінативних елементів. У цьому значенні будь-яке слово, що виражає оцінку з навколишньою реальністю, повинно визначатися як модальне» [с. 98]. Блох М.Я. Теоретические основы грамматики / М.Я. Блох. – 3-е изд., испр. – М.: Высшая школа, 2002. – 160 с.

According to Palmer [с. 16]modality in language, then,

concerned with subjective characteristics of an utterance, and it could

even be further argued that subjectivity is an essential criterion for

modality. Modality could, that is to say, be defined as the

grammaticalisation of speakers’ (subjective) attitudes and opinions.

The study combining modality and speech - acts can be found

in Palmer [26, p.14]. He states that the distinction between proposition

and modality is very close to that of locutionary act and illocutionary

act as proposed by Austin. In the locutionary act we are” saying some

thing”- answering a question, announcing a verdict, giving a warning or

making a promise. There ideas are at the basis of speech act theory.

Palmer F.R. Mood and modality Cambridge University Press, 2001 - Language Arts & Disciplines - 236 pages

1.2.1 Модальність – не тільки характеристика реальності і нереальності, а й ставлення мовця до висловлюваного. В залежності від того, что піддається оцінці: позамовна дійсність чи саме висловлюваня, відповідно виділяють два типи модальності: об'єктивну та суб'єктивну [с. 57]. Мещеряков В.Н. Модальность текста / В.Н. Мещеряков // Филологические науки. – № 4. – 2001. – C. 99 – 105. Об’єктивна модальність є необхідною ознакою будь-якого висловлювання, однією з категорій, що формує предикативну одиницю – речення і виражає ставлення мовця до дійсності в плані реальності (здійсненності), пов’язана з категорією часу і диференційована за ознакою часової визначеності – невизначеності. Значення часу і реальності/ірреальності злиті воєдино, комплекс цих значень називається об’єктивно модальними значеннями. Об’єктивна модальність приймає два значення: реальна і нейтральна модальність. До засобів формалізації об’єктивної модальності відноситься категорія способу дієслова, реальна модальність виражається дійсним способом, тоді як нереальна модальність виражається умовним способом, а також, на думку багатьох учених – наказовим способом. Об’єктивна модальність приймає два значення: реальна і нейтральна модальність відповідє висловам, зміст яких має місце в існуючому світі. Наприклад, реальна модальність може бути виражена реченням з присудком дійсного способу:

Ex.: He is having a rest at the moment.

Крім того, прикладом реальної модальності може слугувати складнопідрядне речення: They are studying because they have a test tomorrow. Висловлювання з нейтральною модальністю співвідноситься з іншим, нереальним світом (світ думок, бажань, гіпотетичний світ). Наприклад, вислів I wish I had telephoned you before, буде мати відношення до світу бажань мовця.

Суб’єктивна модальність на відміну від об’єктивної, виражає відношення мовця до виловленого і є «факультативною ознакою висловлювання» [с. 303] Языкознание. Большой энциклопедический словарь [Текст]: словарь / гл. ред. В.Н.Ярцева. 2-е изд. – М.: Большая Р оссийская энциклопедия, 1998. – 685 с.

З метою визначити поняття суб’єктивної модальності більш конкретно і російські і зарубіжні лінгвісти останнім часом використовують класифікацію модальності на алетичну, епістемічну та деонтичну. Алетичною є модальність, яка вказує умови істини, зокрема умови логічної необхідності, можливості або неможливості. Loos, Eugene E.; Susan Anderson; Dwight H. Day, Jr.; Paul C. Jordan; J. Douglas Wingate. «What is alethic modality?»  Glossary of linguistic terms. SIL International. Retrieved 2010-01-03 Висловлювання, з алетичною модальністю виражають абсолютні припущення, тобто такі, що указують на  абсолютні модальні поняття "логічно можливо/неможливо" й приписують певному референту властивість бути можливим чи неможливим.

Ex: I only meant that there are perhaps better things to be done with Miss Stant than to criticize her.

Модальне слово perhaps (мабуть) указує, що мовець припускає (вважає за можливе), ніби міс Стент гідна кращого ставлення по відношенню до себе.

За визначенням Н.В. Скибицької, епістемічна модальність – «складник суб’єктивної модальності, зорієнтована на вираженні значень вірогідності/ достовірності, істинності повідомлюваного, ступеня повноти та характеру знань мовця про повідомлюване» [c. 1]. Скибицька Н.В. Епістемічна модальність в англійській мові (діахронічний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови”/ Н.В. Скибицька. – К., 2004. – 21 с.

Ex.: She might be at home.

Поруч з терміном «епістемічна модальність» в лінгвістиці також використовують й такі терміни як модальність вірогідності, персуазивна модальність, модальність істинності, модалізація і т. ін.

Деонтична модальність показує, яким світ повинен бути, у відповідності до певних норм, очікування:

Ex.: All elections shall take place on schedule.

Типи модальності пов’язані з коммунікативною направленістю висловлювання: алетична (можливість/дійсність) – з оповіддю, епістемічна (знання/сумнів) – з питальністю, деонтична (обов’язок/бажаність) – з спонуканням і оптативністю.