Глава III підвищення ефективності використання сировини і матеріалів у виробництві

Раціональне використання сировини та матеріалів надає різнобічну вплив на процес економічного розвитку. Це один з найбільш ефективних шляхів швидкого зростання національного багатства країни, підвищення ролі інтенсивних факторів розвитку виробництва і підйому на цій основі народного добробуту.

Найсуворіша економія і ощадливість у витраті матеріальних ресурсів були завжди надзвичайно важливі для нашої країни.

Збільшення обсягів виробництва продукції залучає велику масу сировини й матеріалів у виробництво. Зниження матеріаломісткості продукції створює велику економію.

У рішенні задач підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів велику роль відіграє економічний аналіз, який сприяє вишукуванню внутрішньогосподарських ресурсів більш економічного використання сировини і матеріалів з метою скорочення витрат на виробництво продукції. Його завданнями є:

• оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, ступеня їх виконання та впливу на обсяг продукції;

• визначення та кількісна зміна факторів відхилення фактичної витрати матеріалів від планового;

• вивчення дотримання рецептур, контроль виконання завдань по зниженню норм втрат у процесі виробництва;

• вивчення динаміки показників щодо використання матеріалів; оцінка рівня ефективності використання матеріалів;

• виявлення всередині виробничих резервів економії сировини і матеріалів та виконання зобов'язань по економії і ощадливості.

Зростання потреби підприємства в матеріалах може бути задоволене екстенсивним шляхом (придбанням або заготівлею великої кількості матеріалів та енергії) або інтенсивним (більш економним використанням наявних запасів в процесі виробництва продукції).

Перший шлях веде до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча собівартість її може при цьому і знизитися за рахунок збільшення обсягу виробництва та зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини і матеріалів рівнозначно збільшенню їх виробництва.

Джерела інформації для аналізу сировини та матеріалів є план матеріально-технічного постачання, заявки, договори на постачання сировини і матеріалів, форми статистичної звітності про наявність і використання сировини та матеріалів, оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання, відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрату і залишки сировини і матеріалів та інші джерела, виходячи з цілей і завдань проведеного аналізу.

Одне з найважливіших умов виконання плану виробництва - повне і своєчасне надходження матеріальних ресурсів. Несвоєчасне або неповне їх надходження призводить до перебоїв, вимагає створення зайвих запасів, змушує підприємство порушувати планові графіки випуску продукції, що призводить до невиконання плану по асортименту та договорів постачання продукції покупця.

На сучасному етапі розвитку економіки приділяється велика увага удосконаленню системи матеріально-технічного постачання, необхідності зміцнення і вдосконалення системи матеріально-технічного постачання, підвищення відповідальності за раціональне використання і економію ресурсів і безперебійне постачання підприємства сировиною, матеріалами і для повноти додамо, обладнанням і запасними частинами. Вирішення цих завдань створює важливу економічну базу для прискореного переведення економіки на рейки інтенсивного розвитку. Висока якість вироблюваної продукції може бути забезпечено, якщо плановані і фактичні надходять сировину та матеріали відповідають вимогам стандарту і технології виробництва.

У ході розробки плану матеріально-технічного забезпечення повинна всебічно враховуватися максимально можлива економія матеріальних ресурсів, яка внаслідок зменшення втрат і відходів за рахунок впровадження прогресивного обладнання і технічних процесів, заміни (допустимої за рецептурами) сировини тощо.

Обгрунтованість плану матеріально-технічного постачання і його виконання необхідно аналізувати. У процесі аналізу вирішуються наступні задачі:

• перевіряється обгрунтованість плану матеріально-технічного постачання, ув'язка його з планом виробництва продукції, з джерелами покриття;

• дається оцінка виконання поточних (річних, квартальних) планів за обсягом поставок, за асортиментом, кількістю та якістю, дотримання постачальниками термінів і ритмічності надходження;

• визначається вплив виконання плану постачання на виконання плану виробництва продукції;

• вивчається стан запасів сировини і матеріалів.

У прагненні виконати встановлені завдання за затвердженими видами сировини деякі підприємства замість розробки заходів щодо зниження втрат свідомо допускають заміну одного виду сировини іншим (наприклад, вершкового масла - маргарином і ін.).

Стверджують також і завдання з економії сухих речовин у тоннах за рахунок скорочення їх втрат у процесі виробництва, впровадження і дотримання більш досконалої технології. Виходячи зі змісту сухих речовин цехами основного виробництва, плануються питомі норми сировини в кілограмах сухих речовин на тонну продукції, тобто планується сироемкость продукції, наприклад, бісквітного цеху.

Для комплексної характеристики використання матеріальних ресурсів використовуються розрахунково-аналітичні показники (загальні і приватні).

До загальних показників відносяться прибуток на гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих сировини і матеріалів.

Матеріаломісткість продукції - відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції - показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріалів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріали використовувалися більш економно.

Приватні показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріалів (сироемкость), а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів.

Питома матеріаломісткість може бути обчислена як у вартісному вираженні (відношення вартості спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни), так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріалів на виробництво якогось виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду). У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановими, вивчають їх динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

Матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, в першу чергу залежить від обсягу випуску продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. Обсяг же валової (товарної) продукції у вартісному вираженні (товарна продукція) може змінитися за рахунок кількості виробленої продукції (обсяг валової продукції). Її структури, і рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю продукції, вартості матеріалів і суми постійних матеріальних витрат, яка в свою чергу залежить від кількості витрачених матеріалів та їх вартості. У результаті загальна матеріаломісткість залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, норм витрати матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріали та відпускних цін на продукцію.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Основною метою даної роботи є розробка заходів щодо вдосконалення обліку сировини і матеріалів ПрАТ «Хмельницька маслосирбаза».

Для досягнення поставленої мети в роботі проведено аналіз існуючої системи обліку сировини і матеріалів в ході якого виявлено такі результати:

- ситуація свідчить про зниження ефективності діяльності підприємства, що ще раз підтверджує необхідність розробки заходів щодо підвищення ефективності товароруху.

- проведений у розділі 2 аналіз показав, що на підприємстві спостерігається стійка динаміка зростання товарообігу в м. Хмельницькому. Як вже зазначалося, доставка продукції проводиться зі складів у місті Хмельницькому.

У даній роботі пропонується розширити канали товаропросування і відкрити два роздрібних магазини (один в м. Хмельницький і один в м. Києві), які будуть реалізовувати продукцію підприємства під власним брендом.

Основним чинником конкурентоспроможності даних роздрібних магазинів буде їх цінова політика, тобто ціни будуть встановлювати нижче, ніж в інших магазинах, які торгують аналогічною продукцією.

Підприємства роздрібної торгівлі міста роблять націнку на оптові ціни в середньому від 30 до 35%, з метою підвищення конкурентоспроможності нових роздрібних відділів та закріплення їх на ринку, пропонується встановити націнку на 10% нижче, ніж у конкурентів (тобто з урахуванням закупівельних цін компанії націнка 26% на продукцію підприємства).

Таким чином, виручка від реалізації роздрібного відділу в м. Хмельницький складе 384 тис. грн. на місяць (4608 тис.грн. в рік), а по м. Київ - 326 тис. грн. на місяць (3912 тис.грн. в рік).

Капітальні витрати проекту складуть 244 тис. грн., Грошові кошти на придбання обладнання планується брати з накопиченого прибутку підприємства.

Так само впровадження даного проекту потребує залучення умовно-постійних витрат на оплату праці працівників. Планується набрати чотирьох продавців-касирів. Так ми плануємо орендувати роздрібні відділи у великих магазинах, то найм допоміжного персоналу не потрібно, тому що його послуги входять у вартість оренди торгових площ.

Впровадження даного заходу призведе до збільшення валового прибутку на 688 тис. грн., або на 38,3%, а запас фінансової міцності компанії складе 18,1%, проти 15,2% до впровадження заходу. Рентабельність діяльності при цьому зросте на 0,6% і складе 6,5%, проект при цьому окупиться за 1,6 місяця.

Проаналізувавши ліквідність підприємства, можна сказати, що у нього достатньо обігових коштів для погашення боргів, ліквідувати короткострокову заборгованість. Про це свідчить збільшення у 2014р. більш, ніж у два рази відповідно до 2013 року коефіцієнта поточної ліквідності, який склав 2,3. Коефіцієнти платоспроможності є незадовільними, та дуже сильно відхиляються від оптимальних показників, хоча у 2014 році вони також, як і коефіцієнти ліквідності, стали краще, але не досягли допустимих норм. Отже, можна зробити висновок, що фінансовий стан аналізованого підприємства є незадовільним для здійснення його господарської діяльності. Необхідно звернути увагу на вирішення проблем його ліквідності та платоспроможності. А саме було підвищено виготовлення продукції за рахунок заключення договору з поставщиками. Їм було запропоновано знижки на товари, але за умови, що ми розрахуємося з ними пізніше. Їм це вигідно тому що продукція, яку виготовляє ПрАТ «Хмельницька маслосирбаза» за своєю якістю і ціною складає конкуренцію на внутрішньому, а також і на зарубіжних ринках.

В результаті виявилося, що ПрАТ «Хмельницька маслосирбаза» може значно покращити свій стан, що необхідно зробити, адже підприємство повинне без труднощів розраховуватися за своїми зобов’язаннями, а кредиторів цікавить можливість позичальників вчасно та повністю повертати позичені кошти, тому якщо не вирішувати цю проблему, то у майбутньому підприємству важко буде отримати банківську позику та розраховуватись за своїми зобов’язаннями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Савицька В. Актуальні проблеми розвитку ринку молока і молочних продуктів // Економіка АПК. – 2002. – №11. – с. 102-138.

2. Чабан Г.В. Молочна промисловість: стан, проблеми і перспективи // Економіка АПК. – 2003. – №5. – с. 51-56.

3. ЗУ «Про молоко і молочні продукти»

4. Промышленность Украины: статьи // Бизнес. – 1998. – 14 декабря. – №50. – с. 27-32.

5. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. – 2-ге вид., перероб. і доп. - X.: Фактор, 2003. – 148 с.

6. Костырко Р.А. Финансовый анализ: Учеб. пособ. - Х.: Фактор, 2007. – 784 с.

7. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник для вузів. – Київ: Кондор, 2005. – 196 с.

8. Долгоруков Ю.О. Пофакторний аналіз фінансового стану малого підприємства в регіоні / Ю.О. Долгоруков // Фінанси України. - Київ, 2006. №10. - С. 129-139.

9. Економіка підприємства: Навч. посібник для вузів / Шегди А.В., Літвіненко Т.М., Нахаба М.П., та інші, за ред. А.В. Шегди. - 2002. - 520 с.

10. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КЕШУ, 2001. – 528 с.

11. Економічна енциклопедія. [Еолова ред. ради Гаврилишин Б.Д.] – Е. 2. – Київ: Вид. центр „Академія", 2001. – 540 с.

12. Котляр М.Л. Оцінка фінансової стійкості підприємства на базі аналітичних коефіцієнтів. // Фінанси України. – 2005. – №1. – С. 113-117.

13. Енциклопедія Кирила та Мефодія – 2002.

14. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика:

15. Фінанси підприємств:. Філімоненков О.С. Навч. посібник – 2-ге вид. – К.: МАУП, 2004. - 328 с.

16. Фінансово-економічний аналіз: Підручник для вузів економічних спеціальностей. / Буряк П.Ю., Римар М.В., Бець М.Т. та ін. – К.: „Професіонал", 2004. – 528 с.

17. Закон України «Про охорону праці», від 21 листопада 2002 року.

18. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», від 1 липня 1991 року.

19. ГОСТ 12.0.003–74. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. – Введен 01.01.76.

20. ГОСТ 12.1.005–88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. – Введен 01.01.89.

31