Методичні рекомендації.

Дуоденальне зондування здійснюють з діагностичною метою: в одержаних порціях жовчі   визначають наявність лейкоцитів, клітин відшарованого епітелію, одноклітинних паразитів, жовчного піску.

Дуоденальне  зондування виконують також з лікувальною метою. Так, звільнення жовчного міхура і печінкових ходів від жовчі веде до припинення застійних явищ, що запобігає утворенню каменів у жовчному міхурі і подальшому розвитку запального процесу.

Для проведення дуоденального зондування необхідно мати тонкий гумовий зонд довжиною 1,5 м, діаметром 3,5— 5 мм, на кінці якого є олива, штатив з пробірками, шприц ємкістю 10 або 20 мл, лакмусовий папір або інший індикатор, грілку, рушник.

Протипоказання такі, як і для дослідження шлункового соку за допомогою зонда.

Щоб дуоденальне  зондування відбулося успішно, необхідно ретельно підготуватися до нього. За 2—3 дні до цього хворому рекомендують виключити з харчового раціону продукти, які викликають здуття кишок (капусту, картоплю, молоко, чорний хліб). В якості підготовки до дослідження хворому напередодні призначають всередину 8 крапель 0,1% розчину атропіну або вводять атропін підшкірно, а також дають випити небагато теплої води з розчиненими в ній 30 г ксиліту. Вечеря - легкий; газоутворюючі продукти (чорний хліб, молоко, картопля) виключаються.

Зондування слід проводити у спеціально відведеному приміщенні. Під час процедури хворого не можна залишати самого. Медична сестра пояснює йому хід процедури, заспокоює його. Зондування проводять натще.

Перелік питань для самостійного опрацювання:

1. Показання та протипоказання до дуоденального дослідження

2. Підготовка хворого до дуоденального дослідження.

3. Техніка проведення дуоденального дослідження.

4. Техніка проведення п’ятифазного дуоденального дослідження.

Методичні рекомендації

по організації самостійної роботи з предмету

«Основи медсестринства»

Для студентів ІІ курсу відділення: «Сестринська справа»

Тема № 23: Сліпе зондування

План

1. Мета проведення сліпого зондування.

2. Показання та протипоказання до сліпого зондування.

Рекомендована література:

п. Касевич Н.М. «Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка»

Київ «Медицина»2008 ст. 257

п. Смирнов З.М. «Основи сестринської справи» Київ «Здоров’я» 2002 р. ст. 207-209

Методичні рекомендації.

Зондування травного тракту проводять як з лікувальною, так і з діагностичною метою. За допомогою зондування можна діагностувати хвороби жовчного міхура і досліджувати склад жовчі.

Сліпе зондування (тюбаж) сприяє відтоку жовчі з міхура, зменшенню застою жовчі в ньому та зменшенню запального процесу.

У ранці, натще, дають пацієнтові випити один із ентеральних подразників:

30 гр. ксиліту або сорбіту, розчиняють у 50 мл. теплої перевареної води; 2 сирих курячих жовтки; 2 столові ложки рослинної олії. Пацієнтові пропонують лягти у ліжко на правий бік з грілкою біля правого підребер’я. через 40 – 60 хв. Можна дати ще один жовчогінний засіб (вирішує лікар). Тривалість процедури 1,5 – 2 год.

Перелік питань для самостійного опрацювання:

1. Особливості проведення сліпого зондування.

2. Спостереження і догляд за хворим під час проведення сліпого зондування.

Методичні рекомендації

по організації самостійної роботи з предмету

«Основи медсестринства»

Для студентів ІІ курсу відділення: «Сестринська справа»

Тема № 24: Рух і здоров’я.

План

1. Принципи формування здорового способу життя.

2. Роль медичної сестри у пропаганді необхідності рухової активності.

3. Сім принципів методики й організації занять фізкультурою людей у віці 40-60 років.

4. Особливості організації рухової активності дітей і підлітків.

5. Позитивна роль оптимальної рухової активності у людей похилого віку.

Рекомендована література:

п. Шевчук М.Г. „Сестринська справа” Київ «Здоров’я» ст.285-301

п. Пасєчко Н.В. «Основи сестринської справи» Тернопіль «Укрмедкнига» 2002

ст. 352-361

Методичні рекомендації.

Рух – це ознака повноцінного життя, він необхідний для розвитку і росту організму. Фізичні навантаження збільшують життєву ємкість легень – з 3-5 літрів у нетренованих, до 7 літрів у спортсменів, підвищують аерацію легень, що є профілактикою бронхолегеневих захворювань.

Здоровий спосіб життя – такий раціональний варіант формування життєдіяльності людини, завдяки якому вона здатна оптимально реалізувати свої біологічні і соціальні функції, резерви фізичної і розумової працездатності. Здоровий спосіб життя має провідне значення у формуванні і відтворенні здоров’я людини, забезпеченні високої якості її життя і активного довголіття.

Рекомендуючи рух, медична сестра повинна орієнтуватися насамперед на об’єм і характер рухової активності людини, яка великою мірою залежить від специфіки виконуваної роботи. Тисячоліттями життя людей було пов’язане переважно з фізичною працею, на яку припадало до 90% зусиль. За роки останнього століття склалися інші співвідношення, виник дефіцит рухової активності. А без визначеного обсягу постійної рухової активності людина не може дожити до старості, не можу бути здоровою.