Методичні рекомендації.

Ендоскопія (фактично означає заглядання усередину латиною) — метод заглядання всередину тіла та обстеження внутрішніх органів людини за допомогою медичного приладу — ендоскопа, без порушення цілісності шкірних покривів та слизових оболонок. Проте, все частіше в хірургічній практиці застосовують травматичні види ендоскопії.

Ендоскои є двох типів: прямі(металічні) та гнучкі(еластичні). Більшого розповсюдження набули еластичні, так як вони дозволяють легше пацієнту перенести маніпуляцію, а лікарю-діагносту адекватніше та якісніше здійснити обстеження. Та все ж таки, є ділянки обстеження, які зручніше, швидше, простіше і надійніше досліджувати прямим.

При ендоскопії ендоскопи зазвичай вводяться в порожнини тіла через природні шляхи, наприклад, в шлунок — через рот і стравохід, в бронхи і легені — через гортань, в сечовий міхур — через сечовивідний канал, хоча у деяких випадках введення ендоскопу вимагає хірургічного створення розрізу в тілі — тоді говорять про травматичну ендоскопію.

Медичний ендоскоп призначений для огляду порожнини і внутрішньої поверхні:

• стравоходу зветься езофагоскоп,

• шлунка — гастроскоп,

• 12-палої кишки — дуоденоскоп,

• товстої кишки — колоноскоп,

• сечового міхура — цистоскоп,

• суглобів — артроскоп,

• черевної порожнини — лапароскоп,

Перелік питань для самостійного опрацювання:

1. Поняття ендоскопічних методів обстеження;

2. Показання , протипоказання та асистування лікареві під час проведення бронхоскопії.

3. Показання , протипоказання та асистування лікареві під час проведення гастродуоденоскопії.

4. Показання , протипоказання та асистування лікареві під час проведення колоноскопії.

5. Показання , протипоказання та асистування лікареві під час проведення цистоскопії.

6. Показання , протипоказання та асистування лікареві під час проведення ректороманоскопії.

Методичні рекомендації

по організації самостійної роботи з предмету

«Основи медсестринства»

Для студентів ІІ курсу відділення: «Сестринська справа»

Тема № 21: Спостереження і догляд за хворими після пункції.

План:

1. Види пункцій.

2. Догляд за хворими після абдомінальної пункції.

3. Догляд за хворими після люмбальної пункції;

4. Догляд за хворими після плевральної пункції.

Рекомендована література:

п. Шевчук М.Г. Київ «Здоров'я» «Сестринська справа» ст.242-246

п. Касевич Н.М. «Практикум сестринської справи» : Київ: «Здоров’я» 2005р. ,ст. 339-346

п.Пасечко Н.В. «Основи сестринської справи»: Тернопіль «Укрмедкнига»2002р. ст. 309-311

Методичні рекомендації

Пункція живота (абдомінальна, лапароцентез) – проколювання черевної стінки з лікувальною метою.

Асцит – накопичення рідини в черевній порожнині.

Ліквор – спиномозкова рідина.

Мета лапароцептезу. Пункцію черевної порожнини здійсню­ють для отримання асцитичної рідини з метою діагностики та лі­кування.

Методика виконання лапароцентезу. Хворий сидить у кріслі, опираючись на його спинку. Шкіру передньої черевної стінки знезаражують і пошарово знеболюють. Прокол передньої черев­ної стінки при асциті здійснюють по середній лінії між пупком та лобковим підвищенням або по краю лівого прямого м'яза живота. У місці пункції, щоб краще просувався троакар, скальпелем роб­лять розтин шкіри завдовжки 0,5—1 см. Троакаром зі стилетом, докладаючи невеликого зусилля, проколюють передню черевну стінку. Потім видаляють з троакара стилет і через трубку витікає цівкою асцитична рідина. Рідину випускають повільно з перерва­ми (1 л протягом 5 хв) для запобігання розвитку колапсу.

Після видалення рідини троакар виймають, на місце пункції накладають шви й асептичну пов'язку.

Можливі ускладнення

1. Кровотеча в черевну порожнину внаслідок пошкодження судин брижі.

2. Пошкодження органів черевної порожнини.

3. Флегмона черевної стінки при порушенні правил асептики.

4. Підшкірна емфізема.

5. Виділення рідини через пункційний отвір.

Види плевроцентезу. Пункцію плевральної порожнини вико­нують з лікувальною та діагностичною метою. Лікувальний плевроцентез показаний у випадку накопичення в плевральній порож­нині значної кількості рідини, а також за необхідності введення в плевральну порожнину лікарських препаратів.

Діагностичний плевроцентез показаний хворим із плевраль­ним випотом невизначеної етіології.

Показаннями до термінового плевроцентезу є травматичний ге­моторакс і пневмоторакс, спонтанний і особливо клапанний пневмоторакси.

Протипоказанням до проведення плевроцентезу є підвищена кровоточивість. Крім цього, не можна здійснювати пункцію в ді­лянках наявності піодермії, оперізувального лишаю.

Зручніше здійснити плевроцентез у процедурному кабіне­ті, де легше дотримуватися правил асептики. Але якщо хворий перебуває в дуже тяжкому стані, пункцію можна проводити в палаті.

Особливості виконання лікувального плевроцентезу. При ліку­вальному плевроцентезі використовують спеціальну голку з ту­пим зрізом. До голки герметичне приєднують стерильну гумо­ву трубку. На трубку ставлять затискувач, щоб уникнути потрап­ляння повітря в плевральну порожнину. Після пункції до гумової трубки приєднують шприц Жане або систему для відкачуван­ня рідини (апарат Боброва, система трубок, затискувач, відсмок-тувач).

Запам'ятайте! Плевральну пункцію треба проводити із суво­рим дотриманням правил асептики!

Діагностичне та лікувальне значення люмбальної пункції. Люмбальну пункцію проводять з діагностичною та лікувальною ме­тою. З діагностичною метою — при черепно-мозкових травмах, запальних процесах, пухлинах головного та спинного мозку, гост­рих порушеннях мозкового кровообігу. При цьому визначають лікворний тиск у центральному каналі спинного мозку. Обов'язко­вим є цитологічне та біохімічне дослідження (визначення рівня білка, цукру, хлоридів) спинномозкової рідини. При люмбальній пункції можливе введення контрастних речовин для діагностики нервових захворювань.

З лікувальною метою пункцію застосовують для нормалізації тиску спинномозкової рідини при менінгіті, субарахиоїдальному крововиливі, епілептичному статусі тощо.

Протипоказанням до проведення люмбальної пункції є: вкли­нювання мозочка у великий потиличний отвір, кома, шок, колапс, пролежні та гноячкові ураження шкіри в поперековій ділянці.

Перелік питань для самостійного опрацювання:

1.Як транспортувати хворого і здійснювати догляд за ним після проведення лапароцентезу.

1. Які можливі ускладнення при лапароцентезі?

2. Як здійснювати догляд після плевроцентезу?

3. Особливості спостереження і догляду за хворими після проведення стернальої пункції.

Методичні рекомендації

по організації самостійної роботи з предмету

«Основи медсестринства»

Для студентів ІІ курсу відділення: «Сестринська справа»

Тема №22: Дуоденальне зондування

План:

1. Підготовка пацієнта;

2. Техніка проведення п‘ятифазного дуоденального зондування.

Рекомендована література:

Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка : Підручник для студ. вищих медичних навч. закладів освіти І-ІІІ рівнів акредитац./ - Київ:» Медицина», 2008. – 253-256.

Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка : Підручник для студ. вищих медичних навч. закладів освіти І-ІІІ рівнів акредитац./За редакцією Л.М. Ковальчука, О.В. Кононова - Київ:» Медицина», 2009. – 437-444 с.

Лісовий В.М., Ольховська Л.П., Капустник В.А. Основи медсестринства: підручник. — К.: ВСВ “Медицина”, 2010. —504-510 с...

Касевич Н.М. Практикум із сестринської справи: навч. посіб. — К.: Здоров’я, 2005. —316-320 с..

п.ЛитвиненкоВ.І. «Сестринська справа»: Київ: «Медицина», 2008 ст.496-500