Для сучасного перебiгу вх дпк характерно:

         омолодження (манiфестацiя захворювання в 7 - 9 рокiв);

         атиповий перебiг (скритий, безболiсний варiант майже у половини хворих);

         збiльшення випадкiв ускладнень i тяжких варiантiв перебiгу;

         резистентнiсть до лiкування, що проводиться;

         нiвелювання сезонностi загострень.

Єдиної класифiкацiї виразкової хвороби не iснує. У клiнiцi найчастiше використовуються нижче вказанi класифiкацiї (табл.2,3).  Таблиця 2. Класифiкацiя виразкової хвороби (А.В. Мазурiн, 1984)

1.Клiнiко-ендоскопiчна стадiя	- свiжа виразка; - початок епiтелiзацiї виразкового дефекту; - загострення виразкового дефекту слизової оболонки за наявностi дуоденiту.
2.Фаза захворювання	- загострення; - неповна клiнiчна ремiсiя; - клiнiчна ремiсiя; - клiнiко-ендосопiчна ремiсiя.
3.Локалiзацiя процесу	- виразка шлунка (мала кривизна, кардiальний вiддiл, антральний вiддiл); - виразка дванадцятипалої кишки (цибулина, постбульбарний вiддiл); - подвiйна локалiзацiя (шлунка та дванадцятипала кишка).
4.Форма захворювання	- неускладнена; - ускладнена: а) кровотеча; б) пенетрацiя; в) перфорацiя; г) стеноз пiлоруса; д) перивiсцерит.
5.Фунцiональна характеристика – кислотнiсть шлункового соку i моторика	- пiдвищена; - знижена; - нормальна.
6.Супутнi захворювання	- панкреатит; - гепатит; - ентероколiт; - езофагiт; - холецистохолангiт.

Таблиця 3. Класифiкацiя виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки (за О. О. Барановим 1996.).

1. Локалiзацiя виразки	- в шлунку – медiагастральна, пiлороантральна; - в ДПК – в цибулинi, зацибулинно; - в шлунку та ДПК.
2. Клiнiчна та ендоскопiчна стадiї:	1) Загострення - I стадiя (свiжа виразка); - II стадiя (початок епiтелiзацiї) 2) Початок ремiсiї -      III стадiя (загоєння виразки): без утворення рубця, з формуванням рубця, рубцевовиразкова деформацiя; 3) Ремiсiя -  IV стадiя (вiдсутнiсть ознак або стiйкий рубець).
3. Тяжкiсть перебiгу	-         легкий; -         середньої тяжкостi; -         важкий
4. Ускладнення	- кровотеча; -  перфорацiя; - пенетрацiя; - стеноз; - перивiсцерит
Обов'язково визначати зв'язок з НР - iнфекцiєю та  характер супутнього гастродуоденiту.

За тяжкiстю перебiгу ВХ видiляють:

         легкий перебiг: строк епiтелiзацiї виразки - 4 тижнi для ВХ ДПК та 6 тижнiв для ВХШ; ремiсiя - понад 1 рiк; вiдсутнiсть ускладнень (27 - 30% хворих);

         перебiг середньої тяжкостi: строк загоєння виразки - вiд 1 до 2 мiсяцiв; ремiсiя — менше року; вiдсутнiсть ускладнень (25% хворих);

         тяжкий перебiг: нетипова локалiзацiя виразок, численнi дефекти (3 та бiльше), строк загоєння - понад 2 мiсяцi або вiдсутнiй, частi рецидиви - бiльше нiж 2 рази на рiк або безперервно рецидивуючий тип перебiгу (40 - 45% хворих).

Лабораторнi та iнструментальнi методи дослiдження.

Обов'язковi обстеження:

1.      Загальний аналiз кровi.

2.      Загальний аналiз сечi.

3.      Визначення групи кровi i резус—фактору.

4.      Аналiз калу на скриту кров (реакцiя Грегерсена).

5.      Протеїнограма.

6.      Езофагогастродуоденоскопiя з прицiльною бiопсiєю слизової оболонки шлунка i ДПК, а також (при необхiдностi) периульцерозної зони (двiчi).

7.      Гiстологiчне i цитологiчне дослiдження бiоптатiв.

8.      Проведення уреазного та дихального  тестiв для виявлення HP.

9.      УЗД органiв черевної порожнини.

Додатковi обстеження:

1.      Рентгенологiчне дослiдження.

2.      Iнтрагастральна рН-метрiя.

3.      Iмунограма.

4.      Неiнвазивнi методи виявлення HP.

5.      Iншi.

Дiагностика виразкової хвороби грунтується на детально зiбраних скаргах  (наявнiсть больового, диспептичного, iнтоксикацiйного синдромiв), особливостях анамнезу життя: обтяжений спадковий анамнез, наявностi виразкового дефекту на слизовiй оболонцi при езофагогастродуоденоскопiї, наявнiсть Hеlicobacter pylori.

Дiагноз ВХ ДПК та ВХШ i її морфологiчний субстрат визначаються тiльки за допомогою езофагогастродуоденоскопiї (рис.1) з прицiльною бiопсiєю слизової оболонки шлунка i ДПК. Встановлюють топографiю, число, розмiри, стадiю виразкового дефекту (I - IV ст.), констатують наявнiсть ускладнень, вираженiсть, варiант i активнiсть супутнього гастродуоденiту, контамiнацiю HP (рис. 2-15) . Езофагогастродуоденоскопiя проводиться до початку лiкування iз дiагностичною метою та через 3-4 тижнi пiсля початку курсу лiкування.

Рис.1. Схематичне зображення проведення езофагогастродуоденоскопiї.

Рис. 2-4. Цибулина 12-палої кишки варiант норми.

Рис.5. Виразка шлунка.

Рис.6. Виразка цибулини 12-палої кишки на переднiй стiнцi.

Рис.7. Виразка основи цибулини 12-палої кишки на переднiй стiнцi iз ознаками деформацiї пiлоруса.

Рис.8. Цiлуюча виразка цибулини 12-палої кишки iз вираженим набрякрм слизової оболонки i деформацiею просвiту.

Рис.9. Множиннi виразки цибулини 12-палої кишки. На переднiй, заднiй стiнках i малiй кривизнi видно три виразки неправильної форми.

Рис.10. Лiнiйна виразка цибулини 12-палої кишки на переднiй стiнцi iз переходом на малу кривизну.

Рис.11-12. Рубцева деформацiя 12-палої кишки.

Рис.13. Стадiя червоного рубця. При загоєннi виразковий дефект заповнений гранулярною тканиною.

Рис.14. Стадiя бiлого рубця. При повному загоєннi лiнiйною виразки залишився лiнiйний, бiлий рубець.

Рис.15. Низхiдна частина 12-палої кишки. При невиражених складках, атрофiї добре вiзуалiзується великий дуоденальних сосок.

При гiстологiчному дослiдженнi бiоптатiв з периульцерозної зони слизової оболонки шлунка (при ВХШ) виявляють гостре запалення з iнфiльтрацiєю i стазом, атрофiю рiзної виразностi; у бiоптатах CO ДПК (при ВХ ДПК) - гостре запалення з iнфiльтрацiєю i повнокров'ям, гiперплазiєю дуоденальних залоз, розростання сполучної тканини. Гiстологiчно в бiоптатi визначають наявнiсть HP i ступiнь мiкробної забрудненостi слизової оболонки (+, ++, +++).

УЗД органiв черевної порожнини – проводиться для скринiнг – дiагностики супутньої патологiї.

Рентгенологiчне дослiдження проводять тiльки у випадку неможливостi виконання ендоскопiчного дослiдження та для дiагностики моторно-евакуаторних порушень, дуоденостазу. Абсолютнi рентгенологiчнi ознаки ВХ (симптом «нiшi», конвергенцiя складок в бiк виразкового дефекту, рубцево-виразковi деформацiї) у дитячому вiцi виявляються тiльки в 18 - 25% хворих.

Лiкування.

Мета лiкування:

1) купувати симптоми ВХ i забезпечити репарацiю виразкового дефекту;

2) усунути контамiнацiю HP;

3) домогтися вiдновлення не тiльки цiлiсностi, але i функцiональної спроможностi слизової оболонки;

4) попередити розвиток загострень i ускладнень.

Основнi принципи лiкування.

Основнi принципи лiкування ВХ залежать вiд топографiї виразкового дефекту (ДПК або шлунок), перiоду хвороби, тяжкостi перебiгу, наявностi ускладнень, вiд зв'язку з HP.

При загостреннi:

1) Вибiр режиму харчування (призначення дiєтичного харчування з поступовим переходом вiд столу № 1а, № 1 до столу № 5), вибiр рухового режиму (оберiгаючий, ЛФК);

2) iндивiдуальний пiдбiр комплексного лiкування з урахуванням етiологiї, провiдних патогенетичних механiзмiв i клiнiко—ендоскопiчного симптомокомплексу.

При HP—асоцiйованiй ВХ лiкування починають з ерадикацiї HP: призначається одна iз загальноприйнятих схем (потрiйна або квадротерапiя) протягом 7 днiв з наступним пiдтвердженням ефективностi ерадикацiї (не менш нiж через 4 — 6 тижнiв пiсля закiнчення антиНР—терапiї) будь-якими двома методами верифiкацiї HP. Як базисному препарату для ерадикацiйних схем перевагу вiддають денолу, для посилення терапiї використовують препарати РРI (омепразол).