22.Зародження ліберально--демократичних ідей та їх вплив на теорію цивілізації. Уільям Годвін, Едмунд Берк.

Британський утопіст, публіцист, історик Вільям Годвін (1756-1836) отримав духовну освіту, був палким прихильником Ж.Кальвіна і кілька років служив пастором. Однак під сильним впливом французьких просвітників, насамперед Руссо, Гольбаха та Гельвеція, на початку 80-х років пориває не тільки з релігійною діяльністю, а й з християнством. На подальше формування його світогляду значний вплив виявила Велика французька революція.Головна праця Годвіна "Дослідженим політичної справедливості" (1793), в якій він критикує існуючий соціальний устрій, вважаючи його головними проблемами приватну власність, експлуатацію чужої праці та державну владу, яка породжує насилля та обман.Вважаючи необхідним замінити цей несправедливий устрій, він малює власну дрібнобуржуазну утопію справедливого суспільства. В його основі Годвін бачить вільну федерацію наполовину автономних общин, яка складається з незалежних дрібних виробників. Всі відносини в общині базуються на природному праві, тому не вимагають державного управління.В общині Годвіна відсутня приватна власність, яка породжує нетрудові доходи і визначає достаток людини не здібностями, а випадковістю народження. Основою общини виступають індивідуальні господарства, а всі блага розподіляються за потребами, оскільки "багатством мас володіти той, хто може ним скористатися найкращим чином".

Е́дмунд Берк (англ. Edmund Burke; * 12 січня 1729, Дублін — † 9 липня 1797, Біконсфілд, Бекінгемшир) — англійський державний діяч, член Парламенту, публіцист, мислитель. Основоположник теорії британського консерватизму.

. У зрілій політичній діяльності Берк виступав за лояльніше ставлення до англійських колоній уПівнічній Америці і обстоював скасування урядом Акту про гербовий збір, що передбачавоподаткування (фактично визиски) колоній, і який викликав значне незадоволення і спричинював непокору в колоністів. Берк також критикував англійське управління Ірландією, особливо задискримінацію католиків. Берк був проти намагань англійського короля Георга III підсилити свою владу й доводив потребу створення політичних партій, які були б виразниками інтересів груп громадян і які б обстоювали свої чіткі і ясні принципи.

Упродовж багатьох років Берк виступав за реформування управління колоніальною Індією, що тоді перебувала під контролем Ост-Індської компанії. У 1785 році внаслідок затяжного ідеологічного конфлікту він домігся усунення від управління компанією найуспішнішого в історії існування компанії намісника Індії Воррена Гастінгса. Цей ідеологічний конфлікт виник тому, що Берк наполягав на неухильному втіленні в Індії британських законів які засновані на природному праві, притаманному всім людям без винятку, а Гастінгс парирував тим, що західні уявлення про право та законність взагалі не можливо застосувати на Сході.

Велика французька революція, що спалахнула 1789 року, поклала край давній дружбі Берка з очильником англійських лібералів, Чарлзом Фоксом, що, як і решта борців за людські права, привітав революційні події у Франції, тоді як Берк уважав їх демонстрацією охлократії.

У своїй книзі «Роздуми про Французьку революцію» (опублікована 1790 року), Берк виклав свої переконання про те, що свобода може бути тільки в рамках закону й порядку, а всі реформи мають здійснюватись поступово, в еволюційний спосіб. Саме погляди Берка в тому числі вплинули на рішення британського уряду розпочати війну з Францією. Ще більш переконливо з нищівною критикою дій і поглядів французьких революціонерів виступив Берк у памфлетах з приводу тодішніх французьких подій.

Корінь зла мислитель вбачав у відстороненні від традицій і спадкових цінностей (в тому числі управлінських). Берк вважав, що кожнареволюція безоглядно нищить духовні ресурси суспільства й культурно-ідеологічний набуток століть. Радикалізму французьких революціонерів він протиставив британську конституцію та її засади: турботу про політичну спадковість і природний розвиток; повагу до політичних традицій і конкретних правових норм замість абстрактної ідеї закону, чи його сурогату духу закону. Берк був переконаний, що будь-який перерозподіл власності завжди веде до множення в суспільстві несправедливості й загрожує соціальною катастрофою.