3.3. Зміст та структура пояснювальної записки до програми навчання іноземних мов для середніх шкіл (за автором Биркун л.В. Кну)

Н еобхідність оновлення змісту предмету «Іноземні мови в загальноосвітній школі» характеризується:

нагальною потребою широких верств населення практично володіти такими іноземними мовами як німецькою, французькою, іспанською та англійською як мовами міжнародного спілкування; прагненням батьків забезпечити дітям освіту з іноземних мов з раннього віку; значними можливостями використання іноземних мов в реальному спілкуванні; наявністю різноманітних вітчизняних та зарубіжних навчально-методичних комплексів і автентичних матеріалів; наявністю нових програм підготовки вчителів іноземної мови в університетах, інститутах, коледжах, на факультетах іноземних мов та в інститутах післядипломної освіти; доступністю інформаційного простору для дітей через комп’ютерні мережі, відео, радіо та телебачення.

• Інноваційний характер програми. Вперше створена для 10 років навчання і вивчення іноземних мов в середній загальноосвітній школі;

• враховує останні досягнення в галузі проектування мовних програм та рекомендації Комітету з питань освіти Ради Європи;

• забезпечує наступність початкової, основної та профільної шкіл завдяки спільній структурі змісту та методів навчання, а також оцінювання і вимог до навчального матеріалу;

• підкреслює важливість одночасного розвитку грамотності та біглості усного і письмового мовлення зі значним акцентом на розвитку грамотності в початковій школі та біглості в основній і профільній школах;

• спрямована на використання іноземної мови в міжкультурному спілкуванні, а також на потреби особистісно- соціального розвитку учнів та оволодіння знаннями, навичками і вміннями навчатися;

• враховує і диференціює основні сфери використання іноземної мови:

1) міжособистісну: соціально-побутова і соціально культурна;

2) інформаційну: навчальна,професійна і наукова

3) художню: естетично-літературна і мистецька

• будується на визначальній змістовій лінії сфер і тематичних ситуацій спілкування, а також на: основних чотирьох компонентах міжкультурної іншомовної комунікативної компетенції (МІКК):

1) лінгвосоціокультурний;

2) дискурсивний;

3) стратегічний;

4) лінгвістичний;

• на чотирьох видах комунікативної діяльності: 1) аудіюванні;

2) говорінні;

3) читанні;

4) письмі;

• надає визначне місце лінгвосоціокультурній компетенції як такій, до складу якої входять:

- особистісна: використовувати знання, навички та вміння, формувати і розвивати власні риси характеру, впевненість, відповідальність, евристичні здібності, естетичний емоційно-вольовий та моральний досвід критичного ставлення до себе та само оцінювання;

- соціальна: знання, навички та вміння користуватися системою цінностей суспільства, досвідом міжособистісного спілкування;

- загальноосвітня: знання, навички та вміння критично використовувати досвід вивчення рідної мови, інших предметів;

- соціокультурна: знання, навички та вміння критично орієнтуватися в основних відмінностях, особливостях, перевагах та досягненнях культур країн, мова яких вивчається як іноземна, та культур народів України;

- соціолінгвістична: знання, навички та вміння інтерпретувати та використовувати мовні та мовленнєві одиниці, тексти та ситуації з урахуванням лінгвокраїнознавчих реалій; розглядає дискурсну компетенцію як таку, до складу якої входить:

1) стильва компетенція:знання, навички та вміння інтерпретувати та використовувати тексти основих стилів спілкування;

2) референційна компетенція (знання, навички та вміння розуміти та використовувати тексти із специфічною, загальною і змішаною референцією;

3) організаційна компетенція:знання, навички та вміння розуміти та використовувати основні структурні типи повідомлень, які використовуються для здійснення комунікативних функцій і розподіляються за передбачуваними схемами;

• констатує, що стратегічна компетенція забезпечує володіння механізмами продукування, сприйняття іншомовних висловлювань та повідомлень, успішними стратегіями іншомовного спілкування індивідуально оптимальними стилями вивчення іноземної мови, способами виконання навчальних дій, а також формує готовність і здатність учнів самостійно засвоювати знання, формувати навички та вміння в навчальному процесі, у позашкільний час та упродовж усього життя.

підкреслює, що лінгвістична компетенція забезпечує розуміння мови як системи та:

1) формування:слуховимовних.орфографічних,лексичних,граматичних стилістичних навичок;

2) формування: мовних навичок та мовленнєвих умінь у чотирьох видах комунікативної діяльності: аудіюванні,

говорінні, читанні та письмі;

Має практичний характер, оскільки містить систему оцінювання, зразки завдань і набори мікровмінь.

3 .4. Рівні навченості з іноземних мов.

Програма передбачає три рівні навченості: 1) рівень початкової комунікативної компетенції (2-4 класи, початкова школа) співвідноситься в значній мірі з розробленим Радою Європи рівнем А1, тобто інтродуктивним рівнем (у плані усного мовлення, і може перевищувати його з точки зору писемного мовлення); 2) рівень просунутої комунікативної компетенції (5-9 класи, основна школа) перевищує рівень А2 європейського стандарту («Waystage»). Тобто «рівень виживання», але не досягає «граничного рівня» («Threshhold Level»); 3) рівень просунутої комунікативної компетенції (10-11 класи, старша школа) перевищує в значній мірі рівень В1, але не повністю досягає рівня В2 європейського стандарту, тобто «просунутого» або «незалежного» рівня.

У зв’язку із зміною терміну навчання, у старшій профільній школі планується збільшення годин на вивчення іноземних мов. Вивчення іноземних мов у старшій школі (10­11 клас) здійснюється за трьома (моделями) рівнями:

• рівень стандарту – 3 години на тиждень;

• академічний рівень –3 години на тиждень;

• профільний рівень – 5 години на тиждень.

Навчальні програми не встановлюють порядок (послідовність) вивчення предметної тематики у рамках навчального року, а лише вказують на зміст, вивчення котрого є об’єктом тематичного контролю та оцінювання у рамках семестрового і підсумкового контролю.

Програми з іноземних мов мають наскрізний характер та представлені в єдиній системі, в діяльнісній термінології з чітко вираженою кореляцією між класами.

У зв’язку із прийняттям Закону України №2442­VI від 06.07.2010 року «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально­виховного процесу», а саме зі зміною терміну навчання з 12 років на 11, внесено зміни до навчальних програм. Зміни внесено лише до програм 11 року навчання для усіх типів навчальних закладів. Учні 2-10 класів продовжують навчання за чинними навчальними програмами.