1.3. Психолого-лінгвістичні особливості писемного і усного мовлення.

v  Психолого-лінвістичні      особливості ПМ

• ПМ є вторинною формою комунікації, яка спирається на графічний, а не слуховий канал зв'язку.

• ПМ відбувається за відсутності співрозмовника, спільної ситуації з адресатом, безпосереднього контакту і зворотнього зв'язку, ПМ має монологічний характер порівняно з діалогічністю усного мовлення.

• ПМ має стійку вмотивованість. Його мотив і задум залежать від суб’єкта письма, а не від реплік партнера по комунікації.

• ПМ не містить додаткових, позамовних, пара-лінгвістичних засобів спілкування, типових для усного мовлення ( жести, міміка, інтонація, наголос, паузи). Для вирізнення нової або важливої інформації в писемному тексті використовують поділ на абзаци, підкреслення, шрифтові виділення.

• ПМ вимагає суворого дотримання мовних норм, граматичної і стилістичної правильності.

• Усвідомлення і вдосконалення всіх операцій пов'язаних із висловлюванням своїх та чужих думок;

v  Писемне мовлення уможливлює

• Автоматизування набутих навичок мовлення;

• Відшліфування відчуття мови;

• Підвищення рівня володіння усним мовленням.

v Писемне

    мовлення

В лінгвістиці

Книжний стиль мовлення.

В психології

Складний процес, в якому відбувається співвідношення мовленнєвих звуків, букв і мовленнєвих рухів, які здійснює людина.

Сугубо монологічне мовлення, оскільки відсутня ситуація спілкування і безпосередній контакт між учасниками.

Процес передачі думки в графічній формі.

В методиці

Об’єкт оволодіння учнями графічною і орфографічною системами іноземної мови для фіксації мовного і мовленнєвого матеріалу з метою його кращого запам’ятовування і в якості допоміжного засобу для оволодіння усним мовленням і читанням , оскільки письмо з ними тісно пов’язано.

Базою письмового мовлення є усне мовлення.

Письмо пов’язано з мовленням самим механізмом породження, що просліджується від замислу (що сказати) через відбір необхідних засобів мови (які потрібні слова, як їх поєднувати та інше).

В процесі письма (як і при читанні) встановлюється графемно-фонемні відповідності:

• При письмі – від звуків до букв – кодування змісту.

• При читанні – від букв до звуків – декодування змісту.