3.4. Зв’язок методики навчання іноземних мов з психологією.

Складові науки комплексу взаємопов’язаних психологічних наук

Основні об’єкти дослідження кожної із наук

1. Загальна психологія

Об’єктом дослідження цієї науки є вивчення загальних закономірностей психічної діяльності дорослої людини. Вона є основою розуміння тих психічних процесів, які відбуваються при вивченні іноземних мов

2. Вікова психологія

Вивчає закономірності психічного розвитку людини, формування психічних процесів пам’яті, мислення, уяви, почуттів і психічних властивостей особистості. Допомагає для навчання визначити зміст, методи, прийоми роботи і організувати заняття з урахуванням віку учнів

3. Педагогічна психологія

Педагогічна психологія допомагає виявити мотивацію діяльності учнів у процесі вивчення іноземної мови, створити установку на практичне оволодіння іноземною мовою, визначити і підтримувати інтерес до мови і до народу, який говорить цією мовою. Педагогічна психологія має сформувати правильне ставлення учнів до оволодіння знаннями і до розвитку мовленнєвих навичок і умінь. Знання і врахування вчителем положень педагогічної психології про інтерес, увагу, запам’ятовування допомагає йому обирати і обґрунтувати раціональні методи навчання, управління розумовою діяльністю учнів

4. Психологія мовлення

Положення про процеси оволодіння і володіння мовленням, взаємозв’язок зовнішнього і внутрішнього мовлення і внутрішнього прояву, положення про властивості вербальної пам’яті, закономірності усного і письмового спілкування

5. Психологія спілкування

Наука вивчає проблеми, пов’язані з тим, як людина спілкується. Вона вивчає засоби і види спілкування, серед яких виділяються три основних: соціально – орієнтоване, предметно – орієнтоване і особистісно – орієнтоване. Розрізнення цих видів спілкування є важливим для методики навчання іноземних мов, зокрема для навчання монологічного та діалогічного мовлення. Серед засобів спілкування розрізняють мовні та немовні засоби, які реалізуються в процесі мовлення (наприклад: тексти, які характерні для кожної мови).

6. Психологія праці

Положення цієї науки використовується для визначення шляхів ефективних контактів між вчителем і учнем, що сприяє наукові організації навчання (співвідношення класної і домашньої роботи, використання допустимого часу для роботи з технічними засобами і інше).

Психічний процес

Зміст і врахування в методиці навчання

Мислення

• Визначає свідомий підхід до оволодіння мовним матеріалом, до формування мовних навичок і мовленнєвих умінь. Завдяки цьому, навички і уміння, які формуються швидше і є більш гнучкими і сталими.

• Характерні такі індивідуальні особливості, як: самостійність, швидкість, глибина розуміння навчального матеріалу.

• Різних учнів одного віку відрізняється співвідношення наочно – образних і словесно – логічних компонентів, а також його продуктивності (абстрактне, конкретне мислення).

Вчитель має враховувати особливості мислення кожного учня, шляхом диференційованого відбору прийомів роботи

Пам’ять

Короткотривалу і довготривалу пам’ять, які обидві мають велике значення для реалізації мовленнєвої діяльності. Участь у мовленнєвій діяльності можлива, коли в довготривалій пам’яті зберігаються мовні засоби. Під час мовлення ці засоби передаються до довготривалій пам’яті

Запам’ятовування

Розрізняють запам’ятовування довільне, коли ставиться мета запам’ятати щось, і мимовільну, коли спеціальна установка на запам’ятовування відсутня, а запам’ятовування відбувається в процесі іншої діяльності. Саме мимовільне запам’ятовування має велике значення у навчанні: механічне запам’ятовування граматичних форм, лексичних одиниць само по собі не може забезпечити участь у спілкування. Необхідно не лише запам’ятовувати, але й вживати в комунікації. Для методики навчання ІМ важливі наступні положення: свідоме використання дій та операцій з мовним матеріалом не лише сприяє формуванню навичок, але й забезпечує краще запам’ятовування цього матеріалу, вправляння стимулює інтерес в учнів, що досягається шляхом надання вправам комунікативного характеру.

Зберігання у пам’яті

Зберігання у пам’яті безпосередньо зв’язано з попереднім забування. Кількість повторень слів (від 15 до 20) для їх збереження в пам’яті залежить від: характеру слова і від періоду тривалості: 7 повторів протягом першого тижня, 3 повторення – на другому тижні, 3-4 – на четвертому тижні, а решта – з будь – яким інтервалом у часі.

Типи пам’яті

За каналом

• Образна – запам’ятовування предметів, малюнків.

• Словесна (вербальна) – запам’ятовування слів.

• Зорова, слухова, допитлива, комбінована.

У більшості людей наявні всі види пам’яті але рівень їх розвитку і участь у запам’ятовуванні не однакова. Вчитель має врахувати тип пам’яті учнів і навчання організувати з використання наочності, вербальних засобів, рухливих ігор і інше. Для переважної більшості учнів характерно комбінований тип пам’яті. Розвинути пам’ять кожного типу допомагає зацікавленість учнів, їх мотивоване ставлення до вивченого матеріалу.

Сприймання

Сприймання відображає предмет в цілому, в сукупності його ознак. Види сприймання в залежності від провідного аналізатору: слухове, зорове, дотикове, кінетичне. Для методики важливо врахування того, що слухове і кінетичне сприймання є провідним в навчанні звукового мовлення, зорове сприймання і сприйняття пов’язані з моторикою руки – в навчанні письмового мовлення. В процесі навчання необхідно зберігати індивідуалізацію засобів і форм унаочнення, вміле поєднання наочності і слова, опису і пояснення, конкретної характеристики і узагальнень

Увага – самостійно-психічний процес

Характерні параметри уваги: обсяг, розподіл, концентрація, стійкість і переключення. Залежно від активності людини щодо організації уваги розрізняють її три види: мимовільну, довільну і післядовільну. Довільна увага формується на основі мимовільної, вона може перейти в мимовільну без особливих додаткових зусиль. Довільна увага необхідна там, де не можна створити зацікавленості. Мимовільна базується на зацікавленості Стійкість уваги, ступінь її концентрації, здатність переключатися з одного об’єкту на інший буває різною. В залежності від рецептора виділяють візуальну (зорову) і аудитивну (слухову) увагу, врахування яких має велике значення для навчання іноземної мови. Встановлено, що зорова увага краще актуалізується ніж слухова. При навчанні іноземної мови необхідно врахувати всі види уваги і створювати завдяки вміло підібраним прийомам умови для мимовільної уваги, для концентрації довільної уваги.