2.5.Потреба в поживних речовинах і особливості живлення

Жод­на з куль­тур не мо­же зрівня­тись з цу­к­ро­ви­ми бу­ря­ка­ми за по­каз­ни­ком біологічної про­дук­тив­ності. За оп­ти­маль­них умов ви­ро­щу­ван­ня во­ни мо­жуть фор­му­ва­ти до 28 т/га су­хої ре­чо­ви­ни, що в пе­ре­ра­хун­ку ста­но­вить 90–95 т/га ко­ре­неп­лодів та 35 т/га ли­с­тя. Бе­зу­мов­но, та­ку про­дук­тивність мож­на от­ри­ма­ти тільки за оп­ти­маль­них грун­то­во-кліма­тич­них умо­в та зба­лан­со­ва­но­го жив­лен­ня.

Для ут­во­рен­ня 1 т вро­жаю ко­ре­неп­лодів цу­к­рові бу­ря­ки ви­но­сять з грун­ту близь­ко 5,0–6,0 кг азо­ту, 2,0–2,5 — фо­с­фо­ру, 6,0–7,0 кг калію, що знач­но більше, ніж інші куль­ту­ри. От­же, за уро­жай­ності ко­ре­неп­лодів 50 т/га та від­по­відної кількості гич­ки рос­ли­нам цу­к­ро­вих бу­ряків потрібно: 250–300 кг азо­ту, 100–125 — фо­с­фо­ру та 300–350 кг калію. По­тре­ба у та­ких еле­мен­тах жив­лен­ня, як кальцій, магній та сірка в кіль­кісно­му відно­шенні є ниж­чою, ніж у на­ве­де­них ви­ще ос­нов­них еле­мен­тах, але все ж знач­ною. Особ­ли­во ви­баг­ливі рос­ли­ни куль­ту­ри до та­ких мік­ро­е­ле­ментів, як бор та мар­га­нець. 

Су­час­не зем­ле­роб­ст­во ха­рак­те­ри­зується інтен­сив­ною міне­ралізацією ор­га­нічної ре­чо­ви­ни і де­гуміфікацією ор­них зе­мель.

Цу­к­рові бу­ря­ки спо­жи­ва­ють еле­мен­­­­ти жив­лен­ня про­тя­гом ве­ге­тації не рівномірно. У по­чат­ко­вий період рос­ту — віднос­но не­ве­ли­ку кількість азо­ту, фо­с­фо­ру і калію. Для стрімко­го роз­вит­ку рос­лин на ранніх фа­зах рос­ту цу­к­рові бу­ря­ки ма­ють бу­ти за­без­пе­чені в до­­статній кількості лег­ко­до­с­туп­ним фо­с­фо­ром. Це дає змо­гу рос­ли­нам сфор­му­ва­ти до­б­ре роз­ви­не­ну ко­ре­не­ву си­с­те­му та, відповідно, підви­щи­ти по­гли­нан­ня еле­ментів жив­лен­ня.  У період інтен­сив­но­го рос­ту ли­с­тя знач­но збільшується спо­жи­ван­ня азо­ту. Під час фор­му­ван­ня ко­ре­неп­лодів та в період інтен­сив­но­го цу­к­ро­у­тво­рен­ня та цу­к­ро­на­ко­пи­чен­ня рос­ли­нам потрібно помірне азот­не, але підви­ще­не фо­с­фор­не і особ­ли­во калійне жив­лен­ня. 

У фор­му­ванні вро­жаю цу­к­ро­вих бу­ряків, під час про­цесу цу­к­ро­на­ко­пи­чен­ня, важ­ли­ву роль відігра­ють такі мікро­е­ле­мен­ти, як бор і мар­га­нець. Фази 4–6 та 10–12 справжніх листків є кри­тич­ни­ми по бо­ру, 10–12 справжніх листків — по мар­ган­цю.

З ог­ля­ду на ви­ще­заз­на­чені особ­ли­вості жив­лен­ня цу­к­ро­вих бу­ряків у си­с­те­му удо­б­рен­ня слід вклю­ча­ти такі тех­но­логічні еле­мен­ти, що да­ють змо­гу мак­си­маль­но підви­щу­ва­ти про­дук­тив­ність куль­ту­ри, як-от: пе­ред­посівну об­роб­ку насіння ком­плек­сом мікро­е­ле­ментів, грун­то­ве вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив з лег­ко­до­с­туп­ни­ми фор­ма­ми еле­ментів жив­лен­ня та си­с­те­му ли­ст­ко­вих піджив­лень для мак­си­маль­но­го роз­крит­тя по­тенціалу куль­ту­ри [7].

2.6.Фази розвитку, етапи органогенезу і критичні періоди в житті культури

У процесі індивідуального росту і розвитку цукрових буряків розрізняють етапи, фази і міжфазні періоди. Вони пов'язані з органоутворювальними процесами, формуванням показників продуктивності і специфічними вимогами рослин до умов середовища. Знання закономірностей їхнього проходження необхідно враховувати при здійсненні біологічного контролю протягом вегетації і цілеспрямованого впливу на врожайність.

Закономірності росту цукрових буряків важко зобразити математичною формулою, оскільки фактори росту і їхня взаємодія постійно змінюються і поки що немає способів достовірного визначення їхнього кількісного значення. Однак для розроблення раціональних агротехнічних заходів на практиці необхідно узагальнити типові явища у процесі росту і розвитку цукрових буряків з метою прогнозування строків настання фаз і міжфазних періодів росту залежно від природно-кліматичних, погодних і агротехнічних умов.

Розрізняють 12 етапів органогенезу в індивідуальному розвитку цукрових буряків.

І етап характеризується наявністю недиференційованого конуса наростання у вигляді відносно плоского горбка між двома сім'ядолями. Тривалість етапу залежить від температури і вологості ґрунту. Після утворення зачатків справжніх листків (у середньому через 5– 7 днів після сходів) настає II етап.

На II етапі рослини перебувають до кінця першого вегетаційного періоду. Основа конуса наростання дуже розширюється і перетворюється на головку коренеплоду. Міжвузля не ростуть, тому листки розміщуються дуже зближено. У пазухах окремих розеточних листків закладаються конуси наростання другого порядку, зачатки майбутніх квітконосних пагонів. Коренеплід починає формуватися з другої половини літа, коли асиміляційний апарат достатньо розвинений.

У більшості районів країни III етап проходить у період зберігання коренеплодів у другій половині зими. Спочатку збільшується конус наростання і він витягується, а потім сегментується зачаткова вісь суцвіття. Основною умовою проходження фази є вплив знижених температур протягом 60 і більше днів. Вплив низьких температур на рослину в польових умовах скорочує тривалість III етапу до 5–10 днів (явище цвітушності).

IV етап росту і розвитку настає в період зберігання наприкінці лютого – на початку березня.: У пазухах зачаткових прилистників формуються лопаті суцвіття і починають розвиватися пагони першого порядку. Докінця етапу на лопатях суцвіття утворюються квітконосні горбки.

V етап починається після садіння коренеплодів і нерідко спостерігається наприкінці періоду зберігання. Відбувається диференціація квіткових бугорків, виникають зачатки тичинок і маточки, потім закладається оплодень, але він не закриває пуп'янка.

На VI етапі з археспоріальних клітин у пиляках утворюються тетради, з яких розвиваються мікроспори. Квітконосний пагін росте посилено, а суцвіття – повільно (не виходять з покривних листків). Конуси наростання другого порядку на другому році життя рослини швидко проходять три перших етапи органогенезу і виростають майже такі самі, як головний конус, що видно по галуженню квітконосного пагона. За сприятливих для росту умов на головках коренеплодів розвиваються сплячі бруньки і формуються додаткові квітконосні пагони.

VII етап характеризується посиленим ростом усіх частин квітконосного пагона, суцвіття і квітки.

На VIII етапі суцвіття і квітки досягають остаточних розмірів і форми. У пиляках дозрівають пилкові зерна. Висота квітконосних пагонів 80–150 см.

IX етап – цвітіння і запліднення.

X–XII етапи характеризуються формуванням плодів, розвитком і дозріванням у них насіння.

В онтогенезі, крім етапів, розрізняють фази і міжфазні періоди росту і розвитку рослин.

Етапи органогенезу і фази росту і розвитку рослин цукрових буряків проходять протягом порівняно тривалого періоду. Ефективність догляду за посівами при інтенсивній технології вирощування залежить від строків його виконання, а вони – від розвитку рослин цукрових буряків, стану ґрунту, фази розвитку шкідників і хвороб.

У зв'язку з цим доцільне виділення міжфазних періодів, які характеризують більш докладно проростання насіння в ґрунті і ріст рослин від появи сім'ядолей до збирання врожаю. З практичної точки зору важливо, щоб міжфазні періоди відповідали чітко вираженим морфологічним ознакам рослин і враховувалися при плануванні і проведенні технологічних операцій.

Для рослин цукрового буряка першого року можна виділити наступні міжфазні періоди: сходи, вилочка, 1–2 пара справжніх листків, 3–4 пара справжніх листків, 5–6 пара справжніх листків, змикання рядків, розмикання рядків.

Міжфазні періоди росту цукрових буряків, які характеризують проростання насіння, вихід молодого проростка на поверхню ґрунту, укорінення і ріст молодої рослини, розглядаються більш детально, оскільки вони часто мають вирішальне значення в технології догляду за посівами цукрових буряків.

Тривалість фенологічних фаз максимального наростання маси коренеплодів і інтенсивного нагромадження сухих речовин у тому числі цукру в коренеплодах становить в середньому 80–120 днів. Для позначення конкретних строків виконання технологічних операцій міжфазні періоди в цей час виділяють за кількістю днів після змикання листків у міжряддях до розмикання.

Урахування міжфазних періодів росту і розвитку проводиться з метою виконання технологічних операцій в строки, які найбільш відповідають біологічним вимогам цукрових буряків, стану ґрунту, розвитку бур'янів, шкідників і хвороб, та сприяє різкому підвищенню ефективності агротехнічних заходів догляду за посівами і збирання врожаю.

Продуктивність цукрових буряків є функцією сумісної взаємодії природних і агроекономічних факторів [4].