1.Ботанічна характеристика культури

Буряк (Beta) - одно- та дворічна, перехрестнозапильна трав'яниста рослина сімейства Марієвих, овочева, а також кормова і сахороностна культура. Дикоростучий буряк використовували в їжу з незапам'ятних часів. В 2-1 тис. до н.е. введено в культуру (приблизно на островах Середземного моря) буряк листовий.

Це дворічна рослина, що походить від дикорослих однорічних форм, які ще й тепер трапляються на берегах Середземного і Чорного морів, на Закавказзі та в Малій Азії. Дикорослі форми буряку мають грубий дерев'янистий корінь, що містить 0,2—6% цукру.

Буряки відомі ще за 1500—2000 р. до н. е. як листкова овочева культура. Виникли, можливо, в результаті природного схрещування листкових форм з коренеплідними. Ще на початку XIX ст. вміст цукру в коренях цукрового буряку не перевищував 8-10%.

Цукровий буряк у перший рік вегетації формує потовщений корінь з розеткою листків, а на другий — квітконосні стебла й плоди. У холодні роки і на важких ґрунтах деякі рослини вже на першому році життя утворюють стебла й насіння. Це явище називають цвітухою. Явище цвітухи спостерігається за умов прискореного розвитку рослин і значною мірою залежить від спадкових особливостей деяких сортів та ґрунтово-кліматичних умов. Тривалі низькі температури, що встановлюються після появи сходів, скорочують стадію яровизації і сприяють появі цвітухи.

Цвітушні рослини знижують урожай, утруднюють збирання і переробку буряку. Для боротьби з цвітухою у виробництво впроваджують триплоїдні сорти, що не утворюють цвітухи та застосовують відповідну агротехніку.

Коренева система цукрового буряку дуже розвинена, проникає в грунт на глибину 1—1,5 м і складається з потовщеного головного кореня та бічних корінців, які розгалужуються на 0,95—1,2 м. Сильний розвиток кореневої системи потребує глибоких пухких ґрунтів, на яких буряк добре засвоює поживні речовини.

Листки. Цукровий буряк має добре розвинений листковий апарат. Що більше на рослині листків і що довше вони розвиваються, то вища врожайність коренів.

Листки буряку світло - або темно-зелені, серцеподібної форми, з хвилястими краями. Хвилястість листків підвищує їх засвоювальну здатність. Великі листки, які засвоюють найбільше вуглекислого газу, утворюються у середині літа. У перший період вегетації швидше ростуть листки, а в другий — корені.

Наприкінці серпня маса коренів більша за масу листя. Під час збирання цукрового буряку маса листя становить 30—40% від маси коренів. Листя буряку утворює розетку, яка залежно від сорту буває розлогою або сторчовою. Дослідами встановлено, що за слабої інсоляції більші врожаї дають сорти з розлогою розеткою, а за сильної — зі сторчовою. Розмір поверхні листків однієї рослини коливається від З до 5 тис. см² і більше.

Біля основи листків на головці кореня розміщуються репродуктивні бруньки, з яких на другому році життя утворюються квітконосні стебла. Висаджені корені цукрового буряку спочатку утворюють розетку листя, а пізніше — сильно розгалужені, ребристі, квітконосні стебла заввишки 1,5 м і більше у вигляді куща. Стебла мають листки з короткими черешками та поодинокі чи зібрані у групи (по 2—6) квітки.

Квітки буряку двостатеві, з зеленуватим приквітком п'ятірного типу, розміщуються у пазухах приквіткових листочків. Квітки зібрані у суцвіття — нещільний колос. Цукровий буряк — перехреснозапильна культура. Рослини цвітуть довше місяця, утворюючи велику кількість пилку. Пилок переноситься вітром на значні відстані.

Плід буряку — коробочка. Під час достигання плоди зростаються й утворюють супліддя клубочок, який складається з 2—6 плодів. У практиці ці клубочки називають насінням буряку.

Насінина дрібна, бурого кольору, міститься у здерев'янілому квітколожі плода, зверху вкрита добре помітною оболонкою.

Зародок складається з двох сім'ядолей, підсім'ядольного коліна і зародкового корінця. Клубочки кутасті, сіро-жовті, діаметром від 2 до 5 мм. Маса 1000 клубочків 15—45 г, однонасінних плодів — 10—20 г [4].