2.4 Структура та функції сппр
На сьогодні існує велика кількість різних типів, форм і видів СППР. Незважаючи на це, всі СППР характеризуються чіткою однотипної структурою, яка включає три головні компоненти:
підсистему інтерфейсу (діалогу) користувача;
підсистему управління базою даних;
підсистему управління базою моделей.
Для того щоб ефективно здійснювати підтримку прийняття рішень, компоненти СППР мають виконувати такі функції:
Підтримувати інформаційну модель проблемної області та забезпечувати швидкий і асоціативний доступ до її елементів. Це функція розширення пам'яті ОПР.
Зберігати знання про проблеми, що вирішувались раніше, а також про способи їх вирішення та забезпечення активної взаємодії з ОПР. Це функція збереження і активізації досвіду ОПР та експертів.
Підтримувати генерування ОПР цілей і нестандартних альтернатив. Це функція активізації інтуїції і творчості ОПР.
Забезпечувати побудову, зберігання і використання формальних моделей, що описують окремі аспекти проблемних ситуацій. Це функція підтримки математичного інструментарію.
2.5 Розвиток структури інформаційних систем. Місце сппр серед поколінь інформаційних систем
Інформаційні системи пройшли на сьогодні три покоління розвитку. Кожне покоління відрізняється структурою побудови інформаційної системи і властивостями окремих елементів.
В інформаційних системах першого покоління (відомих у США як «системи обробки даних», а в Україні – «АСК – позадачний підхід») для кожного завдання готувалися окремі дані у вигляді файлових структур, а також створювалася своя окрема модель. У таких системах база даних для підприємства, офісу, установи, об'єднана спільною ідеологією, відсутня. У кращому випадку інформаційне забезпечення окремих задач будується як позадачна база даних.
Інформаційні системи другого покоління використовують загальне інформаційне забезпечення – загальну базу даних. У США такі системи дістали назву управлінських інформаційних систем (IMS), а в Україні – «АЕІС – концепція баз даних». У таких системах моделі, як і раніше, створюються для кожного завдання індивідуально. Самі ж завдання відрізняються досить високим ступенем формалізованості.
Інформаційні системи перших двох поколінь реалізовували, як правило, розрахункові, облікові функції, передачу повідомлень або функції найпростішої обробки. Збільшення продуктивності підприємства досягалося при цьому за рахунок того, що в полі зору системи менеджменту була значно більша кількість партнерів, клієнтів, процесів виробництва, товарів, одиниць зберігання та обліку.
Третє покоління інформаційних систем представляють системи підтримки прийняття рішень (СППР), для яких в англомовній літературі використовується позначення DSS (Decision Support Systems). Такі системи мають не тільки загальну базу даних, але і загальну базу моделей для розв'язання задач і орієнтовані не на автоматизацію функцій особи, яка приймає рішення, а на надання їй допомоги в пошуку хорошого рішення.
Особливості розвитку інформаційних систем можуть бути подані у вигляді схеми (рисунок 2.1).
Рисунок 2.1– Схема розвитку інформаційних систем