Запам'ятай:

• якщо матеріал темних тонів, для обведення потрібно користуватися світлим олівцем;

• не можна допускати обведення викрійок товстим шматком крейди, тому що при цьому спотворюються розміри окремих деталей;

• для парних деталей на викрійці роблять позначки цифрами 1 і 2, позначки на викрійках допомагають уникнути повторення деталі двічі;

• деталі викрійки (лекала) для рук і ніг двічі розміщають на тканині: спочатку одною стороною — ліва деталь, потім іншої — права, намагаючись ощадливіше використовувати матеріал.

Зшивання деталей м'якої іграшки значною мірою залежить від якості обраного матеріалу і його розкрою.

З несипучих тканин (сукна, драпу, фетру) розмічені по лекалах деталі вирізують точно по лінії і зшивають по лицьовій стороні матеріалу «петельним» швом ниткою в колір тканини.

Зі штучного хутра деталі викрійки також обводять по виворітній стороні і вирізують точно по лінії олівця гострими кінцями маленьких ножиців або лезом, щоб не порушити ворс. Вирізані деталі зшивають по виворітній стороні через край дрібними стібками («петельним» швом) міцною бавовняною ниткою.

При виготовленні іграшок із сипучих тканин (ситець, фланель, байка, штапель, вовна, плюш, шовк) обведені викрійки вирізують, відступивши від лінії олівця на 0,5 див. Готові деталі мечуть швом «уперед голку», після чого зшивають швом «рядок» або «назад голку» по нанесеній лінії. Перед вивертанням зшитої форми іграшки на лицьову сторону роблять надрізи у всіх куточках і вигинах, інакше після набивання форми у всіх кутах будуть утворюватися зморшки.

Практична робота.

• Підготовка тканин до розкроювання.

• Розкладка лекал на тканині, крейдування.

• Розкроювання тканині.

• Контроль якостi крою.

Правила розмічання.

1. Деталі на заготовці розміщують так, щоб відходів матеріалів було якомога менше.

2. Якщо виріб складається з дрібних і великих деталей, то спочатку на заготовці розміщують шаблони великих деталей, а потім меншими заповнюють проміжки.

3. Під час обведення контурів деталей слід враховувати припуски на їх обробку.

4. Спочатку необхідно розмістити всі деталі майбутнього виробу, перевірити їх кількість, правильність розташування, і тільки після цього вирізати.

5. Розмічання більшості матеріалів розпочинають від базової кромки матеріалу.

Д/завдання: закінчити розкрій виробу.

Прибирання.

Урок: 29.7 ____________________________________________________

Тема: Технологія виготовлення м’якої іграшки (плоскої, об’ємної з помпонів).

Практична робота.

- Ознайомитись з послідовністю виготовлення виробу ( плоскою іграшкою, об'ємною з помпонів), скласти ТП своєї іграшки, за допомогою наглядної інструкційної карти на іграшку – ведмедика.

Д/завдання: знати технологічну послідовність виготовлення своєї іграшки, вміти розповісти послідовність. Гольниця, ножиці, тканина.

Прибирання.

Урок: 30.8 ____________________________________________________

Тема: Способи механічного з’єднання деталей.

Види швів. Щоб іграшка була по-справжньому красива й акуратна, нам потрібно згадати, як виконуються деякі ручні шви.(мал.2.5.).

● Зметувальний, або шов «уперед голку». Цей шов допоможе тимчасово скріпити деталі, щоб потім виконати інші шви більш акуратно.

● Шов «назад голку». З лицьової сторони цей шов виглядає, як машинний. Він досить міцний і в багатьох випадках може замінити машинний, застосовується при сточуванні деталей. Для цього шва при розкрої деталей роблять припуски 0,5 див.

● Деталі з щільного хутра або товстих тканин найкраще з'єднувати швом «через край» або «петельним». Стібки в цих швах укладаються вертикально як ліворуч праворуч, так і праворуч ліворуч. При цьому досягається міцне й акуратне з'єднання тканин.

Петельний шов складається з окремих петлеподібних стібків і виконується ліворуч праворуч. Голкою проколюють тканина зверху вниз по вертикальній лінії, при цьому нитка завжди залишається під голкою. Нитку протягають через тканину поступово, тому що різкі рухи утворять неоднаково затягнуті петлі. Якщо нитка йде петлеподібною стороною назовні, то вийде міцний край, і контурна лінія при цьому утворить вид шнура. Петельний шов звичайно застосовують при шитті іграшок із сипучих матеріалів (фетр, сукно, штучна замша, клейонка). Виріб викроюють без додатка на шви і шиють по лицьовій стороні. Петельним швом можна прикрасити одяг ляльок, обшивши краю курточки, фартуха кольоровою ниткою.

● Шов «рядок» застосовується для скріплення деталей. Цей шов досить міцний і цілком заміняє машинний. Рядковий шов виконується, як шов «назад голку», тільки стібки всі однакові і між ними залишають невелику відстань.

● «Підрублений» шов застосовується при підшивці краю виробів із сипучих тканин (ситець, байка, шовк). Перш ніж підшити край виробу, його двічі підгинають убік вивороту. Ширина підгинання залежить від виробу. Підігнутий край прометують швом «уперед голку», а потім починають підшивати. Стібки роблять, захоплюючи голкою одночасно два шари матерії: зовнішній (основу виробу) і внутрішній (загнутий край). З зовнішньої сторони краще захопити одну нитку; у внутрішнього краю можна захопити дві-три нитки. Відгладивши підшитий виріб, позначку видаляють.

● «Стебельчастий» шов служить для прикраси виробів. Намалювавши на матеріалі контур наміченого малюнка, приступають до вишивки його кольоровою ниткою. Проколов матеріал з вивороту, роблять стібок середнього розміру до себе, тобто зверху униз від нитки, і, тримаючи голку до себе, проводять назад на виворіт. Виводячи голку знову на лицьову сторону посередині цього стібка, роблять такий же, як перший, тримаючи голку на себе. На лицьовій стороні голка проходить у той же отвір, де скінчився перший стібок. Стібки повинні бути невеликими і лягати друг до друга. Вишивають на вказівному пальці лівою рукою: голка рухається уперед від працюючих.

Для прикраси одягу добре мати ножиці «зиґзаґ».(мал.2.6.) Вирізані такими ножицями краю тканини додають одягові ошатний вид.

Мал. 2.6 Зигзаг.

Мал. 2.5. Види ручних швів.

Практична робота.

- Закріплення та з'єднання деталей . Шов «уперед голка», «назад голка», «петельний», «стебловий».

Д/завдання: знати назви ручних з'єднувальних швів, вміти їх виконувати та замальовувати.

Прибирання.

Урок: 31.9 ____________________________________________________

Тема: Виготовлення виробу за інструкційними картками.

\

№ п\п	Технологічна операція	Технічні умови виконання, графічне зображення операції
1.	Підібрати клаптик хутра, обкрейдувати лекала, викроїти деталі: 2 деталі голови (№1 на схемі деталей крою), 2 деталі тулуба (№2). 2 деталі задньої лапи (№3), 2 деталі черевця (№4), 4 деталі вуха (№5). 1 деталь хвоста (№6)	Слідкувати за напрямом ворсу, що вказаний стрілкою на лекалах
2.	Дві деталі голови скласти лицьовим боком всередину. Зшити деталі від точки 1 на лінії шиї до точки 2	Зшивати косим обметувальним стібком. Отвір для шиї не зашивати
3.	Зшити деталь тулуба і задньої лапи (від точки ідо точки 4). Виконати цю операцію для лівого і правого боків іграшки
4.	Деталь, яку отримали після виконання операції №3, зшити з деталлю черевця (від точки 5до точки 6)	Зшивати слід, починаючи з кінців лап. Кінці лап
5.	Зшити лівий і правий бік іграшки від точки 7 на лінії шиї до точки 8 через спину і живіт
6.	Зшити деталі вух від точки 9 до точки 10	Отвір не зшивати
7.	Зшити деталь хвоста від точки 11 до точки 12. Для пружності хвоста всередину деталі можна вставити каркас	Зшивати потайним швом з лицьового боку
8.	Вивернути деталь голови
9.	Вивернути деталь тулуба	Спочатку одну задню лапу провести через отвір шиї. потім другу лапу і вивернути половину іграшки. Після цього вивернути передні лапи
10.	Вивернути деталі вух
11.	Набити синтапоном. ватою чи іншим матеріалом голову
12.	Набити тулуб	Спочатку набити задні лапи, потім передні. Далі набивати тулуб до лінії шиї
13.	Зтягнути деталі по лінії шиї на тулубові та на голові
14.	Пришити голову до тулуба	Пришивати потайним швом
15.	Пришити хвіст до тулуба	Пришивати потайним швом
16.	Пришити вуха до голови	Пришивати потайним швом
17.	Оформити мордочку іграшки

Практична робота.

- Візуальна оцінка виготовленого виробу (чистота, акуратність виробу, якість виконання строчок і швів), вимірювання лінійних розмірів деталей.

Контроль якості у процесі роботи.

Д/завдання: виготовлення іграшки. Повторення ПБП при виконанні ручних швейних робіт.

Прибирання.

Урок: 32.10 ____________________________________________________

Тема: Ознайомлення з критеріями оцінювання виробу.

Контроль якості виробу.

1. ПБП при виготовленні виробу:

- дотриманість ПБП при виготовленні виробу ( порядок на робочому столі, правильне зберігання голок та ножиць)

- поведінка учня під час роботи ( розмови, зважання іншим, запізнення)

- прибирання робочого місця після закінчення роботи

- своєчасно виготовлена робота

Зовнішній вигляд:

- акуратність

- оригінальність

- неповторність

- відсутність дефектів на тканині ( врахування дефектів при розкроюванні)

- розкрій ( напрямок нитки основи та утоку, напрямок ворсу, визначення лицьової та зворотньої сторони, якість розкрою ( перекоси, зайва довжина в деяких деталях))

- відсутність висячих ниток

- відсутність вузлів

- якість шва (особливо, якщо шов виконується з лицьової сторони – петельний і не вивертається на зворотню)

- добір тканини до призначення, поєднання тканин ( якщо є комбінування декількох тканин в одному виробі )

- закінчений виріб ( при здачі іграшки все повинно бути закінчено, усунені недоліки, охайність)

- оздоблення

3. Оформлення проектної документації:

- папка

- ПБП

- ручні з’єднувальні шви ( назва, схематичне зображення)

- ескіз виробу

- специфікація деталей крою

- деталі крою ( 2 екземпляри: намальовані та вирізані )

- інструкційна карта виготовлення виробу

- розрахунок собівартості виробу

- захист проекту та роботи

Практична робота.

- Виготовлення іграшки. Оздоблення.

Учні перевіряють наявність недоліків майже виготовленого виробу, роблять аналіз роботи ( причина виникнення недоліків) шукають способи їх усунення або маскування.

Виготовляють виріб за інструкційними картами, дотримуючись ПБП.

Д/завдання: знати критерії оцінювання; перевірити та усунути недоліки роботи за критеріями оцінювання, виготовлення виробу. Оздоблювальні елементи : стрічка, носик, ротик, очі, бісер, гудзики та інше. Синтепон, вата, поролон ( для набивання).

Прибирання.

Урок: 33.11 ____________________________________________________

Тема: Оздоблення іграшки ( ґудзики, намистинки, бісер).

Для створення об'ємної форми іграшки набивають м'якими матеріалами: синтапоном, поролоном, ватою, ватіном, залишками хутра тощо.

Шматочки цих матеріалів перед набиванням треба ретельно подрібнити. Заповнюють спочатку кінці деталей іграшки. При набиванні можна користуватися пінцетом чи дерев'яною паличкою. Але ніяк не ножицями! При їх застосуванні можливі пошкодження рук учнів та порізання деталей іграшки.

Значну увагу слід приділити оздобленню іграшки, наданню їй бажаємого образу. Для виконання очей. носа, рота іграшок найдоцільніше використовувати шматочки шкіри. Часом їх можна замінити ґудзиками, намистинами, блискітками тощо.

Додання форми і зборка виробу здійснюються наступними технологічними операціями:

Додання обсягу деталям іграшки (набивання). Кращим матеріалом для набивання іграшок є синтетична об'ємна иглопробивна тканина — синтепон. Іграшки, набиті шматочками синтепона, дуже м'які і легені, добре стираються і чистяться. Крім того, іграшки можна набивати розрізаними на частині шматком, ватою або поролоном. Набиті деталі іграшки зшивають у виріб.

Оформлення (ока, ніс, мордочка, вуха, вуси й ін.) виробу.( мал. 2.9.).

Ока додають іграшці особливу індивідуальність, роблять її живий, тому повинні бути виконані з особливою старанністю. Ока в іграшок можуть бути самої різної форми, у залежності від обраного персонажа. Можна робити ока з чорних або темно-коричневих ґудзиків. Особливо розповсюдженим матеріалом для їхнього виготовлення є різнобарвна клейонка — старі обкладинки підручників. Можна користуватися також коленкором, фотопапером, шматочками шкіри, тканини і т.п. Щоб око краще виділялося, під нього підставляють подглазник такої ж форми, але розміром небагато більше. Подглазник може визирати з-під ока у виді півмісяця.

Мал. 2.10. Види подглазників

Звичайно подглазник роблять білим, але в окремих випадках добре його зробити кольоровим. Наприклад, у кішки, лева, тигра подглазник може бути зеленим, у зайця — червоним або рожевим, у птахів — блакитним або жовтим. Подглазник може бути подвійним. Наприклад, під чорне око підставляють кольоровий подглазник, а під нього ще білий.

Мал. 2.11. Подвійні подглазники

В іграшках добре смотрятся ока, зроблені з чорної блискучої клейонки в сполученні з кольоровими подглазниками. Вираження очей може бути найрізноманітнішим, у залежності від задуманого образа. Форма очей може бути всіляка: кругла, овальна, напівкругла, каплеподібна (див. мал.).

Мал. 2.12. Форма очей

Ока іграшки можна виконати з прозорих упакувань таблеток, що можуть бути різними по розмірі і формі. Від упакування відрізають два осередки, з кожної сторони в них потрібно залишити по невеликому трикутнику. З їхньою допомогою ока іграшки закріплюються усередині тканини. Попередньо усередину осередку вкладають ґудзик і білий або кольоровий папір. Якщо ґудзик по розмірі вільно лежить усередині упакування, то ока іграшки будуть рухатися, як живі.

Важливо визначити місце кріплення око. У звірів звичайно очі розташовуються на рівні перенісся.

Мал. 2.13. Особливості кріплення очей

Іноді ока пришивають вище їхнього нормального положення, от чого особа деформується і виходить виродливим. Особа ляльки, іграшки потрібно розділити навпіл по горизонтальній лінії і на цій лінії розташувати ока. Щоб вийшли очні западини, місця розташування око втягують за допомогою довгої голки з ниткою № 10. Нитку закріплюють за вухом або в нижній частині потилиці. Якщо ока складаються з декількох деталей, то спочатку них склеюють між собою, а потім примірять на виріб.

Носи тварин роблять різної форми. Найпоширеніша форма носа — це кулька. З чорної тканини (оксамиту, шовку, сатину або тонкої шкіри, клейонки) вирізують коло діаметром приблизно 4 см (розмір залежить від величини голови виготовленої іграшки) і збирають його на нитку швом «через край». Нитку злегка стягають, у мішечок, що вийшов, кладуть вату, після чого нитку стягають до кінця, щоб вийшла кулька (див. мал. 2.14. А).

Мал. 2.14. Види носів тварин

Коричневого фетру вирізують дві частини і зшивають їх разом по вигнутій лінії петельним швом. Через отвір внизу в зшиту форму вкладають небагато вати і, не зашиваючи отвору, пришивають до мордочки (див. мал. 2.14. Б).

Ніс, зображений на мал. В, роблять у такий спосіб: з м'якої клейонки чорного кольору або обкладинки від старих підручників вирізують форму, зображену на малюнку. Два кінці, позначені буквою «а», з'єднують разом і скріплюють ниткою. Не відриваючись нитки, на це місце накладають третій (середній) кінець, позначений буквою «б», і скріплюють його разом із двома попередніми. Розмір носа залежить від величини виготовленої іграшки.

Вуси роблять з кінського волоса або волосіні. Щоб уставити вуси на потрібне місце, на волосі або лісочку роблять петлю, через яку пропускають нитку. Цією ниткою волосся втягують у голову, після чого нитку закріплюють. Звичайно на вуса йде 8— 10 волосків.

Перед тим як остаточно прикріпити накладку, ніс, очі й уші до голови іграшки, треба спробувати зробити це за допомогою шпильок. Посувати них, пошукати найбільш удале розташування.

Практична робота.

- Виготовлення іграшки. Оздоблення.

Учні виготовлюють виріб, уважно ознайомившись зі способами оздоблення.

Д/завдання: виготовлення виробу. Знати способи оздоблення виробу.

Прибирання.

Урок: 34.12 ____________________________________________________

Тема: Робота з інструкційними картами.

При зборці іграшок, що зображують тварин, першими на мордочці розміщають накладку (виступаючу частину морди) і ніс. Накладка на мордочку може складатися з двох деталей, з'єднаних разом, або з однієї, стягнутої по середині. Роблять накладку з тканини або хутра світлих тонів. На накладці можна вишити або намалювати чорні крапки, провернуть через неї нитка (вуси) з корду, кольорові або безбарвної лісочки і закріпити (як описане раніше) або просто зав'язати вузлом по - середині.

Оформлення голівок ляльок. Матеріалом для лялькових голівок може служити трикотаж білий, рожевий або тілесний кольори. У залежності від розміру голівки з трикотажу вирізують коло (наприклад, діаметром 16 див) і збирають його по краї на нитку великими стібками (обметувальним швом). Нитку злегка стягають і в мішечок, що утворився, кладуть вату, після чого нитку стягають до кінця, щоб утворилася щільна кулька.

Місце зборки трикотажу повинне бути на потилиці. Це і буде голова.

З того ж трикотажу вирізують маленький кружок (діаметром приблизно 3—4 див) і роблять кульку тим же способом. Це буде ніс. Ніс пришивають трохи нижче центральної лінії лицьової частини голови.

Щоб особа була більш приваблива, можна зробити утяжку його в такий спосіб: намічаємо олівцем крапки на місці очей «А» і в куточках рота «Б» (як на малюнку), потім голкою з подвійною ниткою проходимо з крапки «А» у крапку «Б» по вертикальній лінії, нитку злегка стягаємо, після чого таким же шляхом проходимо з крапки «Б» у крапку «А», стягши небагато нитку, закріплюємо її в крапці «А».

Мал. 2.15. Оформлення голівок ляльок

Стягати нитку потрібно до такого ступеня, щоб очна западина вийшла на центральній лінії особи. Завдяки такий утяжці, на особі виходять щоки. В очні западини пришивають або приклеюють ока. Рот малюють або вишивають стебельчастим швом червоною ниткою муліне. Такою ж утяжкою можна користуватися при оформленні голівок тварин.

Практична робота.

- Виготовлення іграшки. Оздоблення.

Д/завдання: виготовлення іграшки, закінчення роботи. Зошит.

Прибирання.

Урок: 35.13 ____________________________________________________

Тема: Визначення орієнтовної собівартості виробу.

Тепер, коли ми з вами майже закінчили виготовлення та оздоблення свого виробу – м'якої іграшки, можна зробити розрахунок собівартості виробу. Робиться він для того, щоб ви знали та вміли підрахувати затрачену суму на виготовлення його, а після цього змогли проаналізувати : чи варто було його виготовляти? Чи краще та простіше було б придбати іграшку готову, у будь – якому магазині, та не витрачаючи час на її виготовлення? А також змогли замислитись: чи змогли б ви знайти в магазині таку ж саму річ? Неповторну! Улюблену! Зроблену з любов'ю!

Для того, щоб ви зробили розрахунок собівартості, нам потрібно скласти не дуже складну таблицю, а саме таку:

Таблиця розрахунку собівартості виробу

№з/п	Найменування матеріалу	Кількість одиниць	Вартість одиниці ( 1шт, 1 м)	Затрачена сума
1	Тканина	0,30 см	1м = 30 грн	9 грн
2	Синтепон	0,30 см	1м = 20 грн	6 грн
3	Ґудзики	2 гудзика	1 шт = 0.50 коп	1 грн
4	Стрічка атласна	0,20 см	1м = 1 грн	0,2 копійок
5	Затрачений час	10 годин	15 грн	150 грн
6	Електроенергія	10 годин	0,30коп	0,30 копійок
Всього				166,50 грн

Лампа – 100Вт 1 кВт = 1000 Вт

Робота – 10 годин 1 кВт = 30 копійок

100 Вт * 10 годин = 1000 Вт = 1 кВт * 30 копійок = 30 копійок

Практична робота.

- Розрахунок собівартості виробу.

Учні роблять розрахунок собівартості свого виробу, враховуючи весь свій затрачений матеріал.

Д/завдання: покласти в проект розрахунок собівартості, виконаний на чистову. Закінчити виготовлення виробу.

Прибирання.

Урок: 36.14 ____________________________________________________

Тема: Заключний етап , підведення підсумків роботи, усунення недоліків.

Оцінювання виготовлених виробів – надзвичайно складний процес. Адже виріб необхідно перевірити за усіма показниками якості: функціональними, естетичними, ергономічними, технологічними, економічними.

Оцінюючи естетичні властивості швейного виробу, дивляться, наскільки форма, колір, оздоблення є гармонійним, красивим, якою мірою виріб відповідає модним тенденціям.

Функціональна оцінка визначає, наскільки виріб відповідає призначенню.

Ергономічна оцінка – враховує відповідність розмірам, зручність у процесі використання.

Технологічні властивості оцінюють рівність машинних строчок, краю виробу, симетричність, недостатню волого-теплову обробку. Розміри деталей та їх відхилення визначають за допомогою вимірювальних інструментів – см стрічки, лінійки, кутника.

Економічна оцінка – всі витрати – вартість матеріалів: тканина, нитки, ґудзики, тасьма; вартість електроенергії, затраченої на пошиття, прасування, освітлення рабочого місця; витрачений час на виготовлення виробу.

Колективна оцінка :

-охайний

-неохайний

-дуже неохайний.

-Якісна волого-теплова обробка

-є порушення волого-теплової обробки

-недостатньо відпрасований

-неправильно запрасовані шви.

-Строчки якісні

-строчки з надмірним натягом ниток

-нитка в строчках петляє

-строчки мають пропуски

-строчка розірвана

-строчка дуже нерівна.

-Визнач кількість часу затраченого.

Практична робота.

- Виготовлення іграшки.

Д/завдання: Повторити весь вивчений матеріал. Підготуватись до захисту проекту. Підготувати запитання до інших ( під час захисту проекту, за весь вивчений матеріал, починаючи з ПБП), покласти запитання в папку, щоб не загубити.

Повторити критерії оцінювання виробу.

Прибирання.

Урок: 37.15 ____________________________________________________

Тема: Систематизація та узагальнення знань учнiв з теми. Контроль знань.

Сьогодні ми підведемо підсумки вашої виконаної проектної діяльності. Кожен з вас вийде до дошки, зробить демонстрацію своєї роботи, трошки розкаже про неї: її призначення, з якого матеріалу виконан, де буде використовуватись( може це подарунок), а я перевірю ваш проект, його склад. Ще ми всім класом зробимо аналіз над роботою, визначимо помилки і поразмислимо, як можна було усунути або запобігти ці недоліки.

У цей же час ви будете запитувати один в одного питання за темою ( піднімати руку, я дозволяю запитувати, ні в якому разі не викрикивати, в такому випадку запитання не буде прийматися). Але питання повинні бути за темою, правильно сформовані, відповідь в свою чергу – чітка, обдумана.

А я тим часом вам нагадаю, за якими саме критеріями ви повинні оцінювати готовий виріб: