Донецька ЗОШ № 30

Проект

з трудового навчання

на тему: «Технологія виготовлення м'якої іграшки»

Виконала:

учениця _______ классу

_________________________

Перевірила:

Кінаш Г.Ю.

Донецьк 20____ р

Урок: 23.1 ____________________________________________________

Тема 2. Технологія виготовлення м’якої іграшки.

( 15 ф.м. х 60' або 20 х 45' )

Основи технології виготовлення м’якої іграшки. Проектування та виготовлення виробу. М’яка іграшка у сучасному декоративно - ужитковому мистецтві.

Іграшка — своєрідний матеріальний відбиток пам'яті етносу, вид народної творчості, органічна частка матеріальної і духовної культури українців.

Зв'язок іграшки з національною самосвідомістю українського народу. Функції іграшки: обрядово-ритуальна, магічна, утилітарна, комунікативна, сувенірна, естетична або місце іграшки в контексті етнокультури (іграшка як релікт культури, як об'єкт гри, виховання, розвитку дитини, засіб пізнання нею світу, фактор, що спонукає до спілкування з іншими дітьми, твір мистецтва, окраса житла). Зв'язок іграшки з легендами, міфами, казками та переказами.

Серед виробів декоративно-ужиткового мистецтва дитяча іграшка є одним із найбільш древніх. На території України археологами знайдені іграшки, вік яких налічує майже тисячу років. Уже в X—XIII століттях в Києві було налагоджене їх ремісниче виробництво.

В різних регіонах для виготовлення іграшки використовували різні матеріали: лозу, солому, глину, деревину, камінь та ін. — залежно від наявних природних ресурсів. Іграшка може прикрашати побут, виконувати певну

утилітарну функцію: — іграшка-подушка, іграшка-гаманець, іграшка-прихватка, іграшка-скринька для зберігання дрібних речей тощо.

Починати роботу доцільніше із найбільш простих плоских іграшок та сувенірів з бавовняних та щільних несипучих тканин (сукна, драпу тощо) (мал. 1.1).

Мал. 1.1. Плоскі іграшки із текстильних матеріалів.

Етапи технологічного процесу виготовлення іграшок:

-виконання ескізу

-підбор матеріалу і підготовка його до роботи

-креслення

-виготовлення лекал

-розкрій деталей (основні й оздоблювальні деталі)

-з'єднання деталей, зборка виробу

-набивання іграшки. додання форми окремим деталям

-кінцеве оздоблення оформлення виробу

Обов'язковим є використання відповідної технологічної документації, зокрема технологічних карт (таблиця).

Для виконання ескізів та креслень іграшок учням доцільно вести окремі альбоми. Викрій лекала виготовляють із щільного паперу чи картону. Кожну деталь готових лекал учні підписують, вказуючи напрям ворсу чи нитки основи, необхідну їх кількість після розкроювання. Лекала кожної моделі іграшки зберігаються в окремому конверті.

Технологічна документація:

- окремі альбоми

- викрій лекала виготовляють із щільного паперу чи картону

- кожну деталь готових лекал учні підписують, вказуючи напрям ворсу чи нитки основи, необхідну їх кількість після розкроювання

-лекала кожної моделі іграшки зберігаються в окремому конверті.

Важливо усвідомлення учнями того, що залежно від форми очей, носа, рота, вух. а також місця їх кріплення змінюється образ іграшки. Виготовлена іграшка може бути доброю чи злою, веселою чи сумною. Дуже часто іграшки за характером схожі на своїх «творців». Поганий настрій завжди передається іграшці, виразу мордочки тварини, пташки чи ляльки. При виготовленні іграшок діти вкладають частку своєї душі. А отже, вчитель має можливість вплинути на розвиток цієї маленької душі, закласти в неї паростки добра і людяності.

Традиційна народна іграшка є феноменальним явищем етнопедагогіки — в кожній українській родині діти виховувались під впливом різноманітного ігрового матеріалу, який має свої специфічні риси. Історично розвиваючись та удосконалюючись, кожен народ створює для власних дітей свої іграшки.

Витоки української традиційної народної іграшки знаходяться в родовому суспільстві, коли для культових потреб людина з різноманітних матеріалів створювала зооморфні та антропоморфні образи, що використовувались як захист від «злих сил», спосіб збереження врожаю, примноження добробуту тощо. У дитячому етносередовищі традиційно використовуються ті самі ігрові образи, що застосовувались для задоволення культових потреб прадавньої людини. Спілкуючись з народною іграшкою через зір і дотик, іноді й через смак (фігурне обрядове печиво, іграшка з сиру, цукру), дитина збагачується загальнолюдським, національним та місцевим досвідом, розвивається, виховується, навчається, прилучається до національної культури, переймає духовність рідного народу. Отже, іграшка об'єктивно виконує педагогічні функції.

М'яка іграшка може бути досить велика, нерухома і рухлива (тварини і ляльки з пришитими і шарнірними кінцівками). Такі іграшки затишні. Дрібні м'які іграшки можуть бути використані як прикраси для новорічної ялинки і маленьких подарунків-сувенірів. В окремих випадках їм можна додати значення сумочки, подушечки, футляра.

Виготовляючи іграшки, ми будемо шити, вишивати, кроїти, формувати, вирізувати. При цьому варто пам'ятати, що всі трудові процеси вимагають особливої старанності, точності і витримки. Ці вимоги зв'язані з характером самої продукції — її маленьким розміром, виразної і до деякої міри складною формою. Іграшка, недостатньо ретельно виконана, утрачає свій образ.

Практична робота.

• Пошук виробів-аналогів мякої іграшки .

Д/завдання: визначити свої побажання щодо виконання мякої іграшки, принести олівці, аркуш.

Прибирання.

Урок: 24.2 ____________________________________________________

Тема: Інструменти та пристосування (наперсток, булавки, голки, ножиці) для шиття м’якої іграшки. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги.

Інструменти для роботи самі звичайні — голки, шпильки, ножиці, наперсток, пінцет і шило.

З розмаїтості ножиців виберемо найбільш підходящі для нашої роботи — господарські, довжиною 110—170 мм. Ножиці повинні легко і плавно відкриватися і закриватися і бути добре відточені.

Для вирізання хутряних деталей необхідно гостре лезо для гоління. От тільки працювати їм краще дорослим, тому що діти можуть поранитися.

Товщина голки залежить від товщини матеріалу, але в будь-якому випадку це повинна бути довга голка, особливо при роботі з товстою тканиною або хутром. Крім голок, нам будуть потрібні шпильки — перенести викрійку на тканину, скріпити деталі.

Ще будуть потрібні папір для викрійки, олівець і лінійка, крейда або загострений шматочок висушеного мила, щоб обрисувати викрійку на тканині, дріт для каркасів іграшок і плоскогубці або гострозубці, щоб зігнути дріт або відрізати від неї шматок потрібної довжини.

Практична робота.

- Розроблення ескізного малюнка м’якої іграшки.

Колірне рішення іграшки. Колір — один з найважливіших засобів створення іграшкового образа. Світ іграшки — мир незвичайного. Тому і колір іграшки найчастіше незвичайний, умовний.

Зібравши різнобарвні шматочки, з'єднавши них між собою, треба вибрати найбільш удалі сполучення квітів. Варто звернути увагу на те, як один колір підсилюється завдяки присутності іншого. Сполучень квітів може бути дуже багато, але вони не завжди виглядають красиво, якщо них розташувати поруч.

Опанувати мистецтвом колірних сполучень допомагає природа. На екскурсіях, прогулянках треба звертати увагу на фарби навколишньої природи, на красу і гармонійність цих сполучень, спостерігати і бачити красиве: польові квіти і хмари на обрії, темний ліс і сліпуче блискаючий сніг. Червоні і жовтогарячі кольори називають теплими, тому що вони як би нагадують вогонь. Розрізняють відтінки теплих тонів: жовтий уособлює золото сонця й осінніх листів, рожевий — весняне цвітіння садів. Зелений колір вважають спокійним, як високу траву лугів, як тишу лісу; синій і фіолетовий кольори — холодними, тому що вони нагадують прохолодь водойм, нічну свіжість.

Кожен колір характеризується тоном, яскравістю і насиченістю. Колірний тон — це кольоровість: червоний, жовтий, синій і т.д. Яскравість — це ступінь близькості до білого кольору. Тому найяснішими, а виходить, і яскравими будуть кольору ближче до білого — рожевий, блакитний, жовтий. Насиченість — це ступінь густоти кольору.

При виборі кольору тканини або хутра для м'якої іграшки треба пам'ятати про те, що колір може зорово змінювати форму і величину іграшки. Світлі і теплі тони здаються ближче, чим темні і холодні. Тому теплі тони начебто збільшують предмет, а холодні зменшують його. Вибір кольору тканини або хутра залежить від персонажа, від його характеру, від призначення іграшки, розміру. Але в той же час кольору в іграшках дуже умовні.

Для зображення птахів і звірів не обов'язково підбирати матеріал, що відповідає даній натурі. Навпаки, чим не звичніше розцвічення іграшки, тим вона буде притягувати. Ця незвичайність розцвічення, її казковість додають іграшкам особливу принадність. Тому правильний підбор сполучення квітів відіграє велику роль у роботі над м'якою іграшкою.

Д/завдання: Вчити ПБП, закінчити малюнок іграшки.

Прибирання.