2.1. Використовувана інформація

У тексті вказують призначення інформації, яку використовують. Потім наводять перелік масивів використовуваної інформації у формі табл. 3.

Таблиця 3

ПЕРЕЛІК МАСИВІВ ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Назва масиву	Ідентифікатор	Максимальна кількість записів
1	2	3

У табл. 3 наводяться масиви, які утворені з вхідних повідомлень і масивів, сформованих іншими алгоритмами для реалізації даного алгоритму.

2.2. Результати розв’язання

У тексті вказують призначення результатів, потім наводять перелік масивів результатної інформації за формою табл. 4.

Таблиця 4

ПЕРЕЛІК МАСИВІВ РЕЗУЛЬТАТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Назва масиву	Ідентифікатор	Максимальна кількість записів
1	2	3

У табл. 4 наводяться масиви, які сформовані для видачі вихідних повідомлень (машинограм, відеограм та ін.), та масиви, що зберігаються для розв’язання цієї або інших задач.

2.3. Математичний опис

Наводять математичну модель чи математичні формули розрахунку основних показників, які формуються в процесі розв’язання задачі, а також опис процесу, об’єктів, перелік прийнятих допущень і оцінок відповідності розробленої моделі реальному процесу в різних умовах роботи.

У математичних формулах мають бути використані позначення реквізитів, які наведені під час опису їх складу (під час опису масивів інформації — див. розд. 3).

Кожній математичній формулі має бути присвоєно номер, що вказується з правого боку від формули і може бути використаний для посилання на цю формулу в підрозд. 2.4.

2.4. Алгоритм розв’язання задачі на еом

У тексті наводять опис логіки алгоритму і спосіб формування результатів розв’язання із зазначенням послідовності етапів розрахунку, після чого подають алгоритм у вигляді схеми (рис. 2) відповідно до вимоги Державного стандарту 19. 701—90 «Схеми алгоритмів даних і систем. Умовні позначення і правила виконання».

Алгоритмом повинні бути передбачені всі ситуації, які можуть виникнути в процесі розв’язання задачі.

При побудові загального алгоритму розв’язання задачі у вигляді схеми можуть бути використані символи, передбачені Державним стандартом 19.701—90. Ступінь деталізації схеми алгорит­му визначає автор розробки. Рекомендованою може бути дета-лізація алгоритму, наведена у прикладі (підрозд. 2.4).

3. Структури інформаційних масивів

У розділі «Структури інформаційних масивів» у тексті вказують номери таблиць, де описані структури масивів; роблять посилання на додатки лістингу структур масивів та лістингу вмісту масивів, а потім по кожному масиву наводять таблиці з описом структури масиву. Таблиця повинна мати таку форму (табл. 5):

Таблиця 5

Найменування	Ідентифікатор у програмі	Умовне позначення у формулах	Формат	Бізнес-правила				Логічні та систематичні зв’язки
				Первинний ключ	Умова на значення	Обов’язкове поле	Індексне поле
Табельний номер	TN	t	9(10)	ПК	—	так	—	ZARP, NARAD…
Код структурного підрозділу	KC	c	9(2)	—	01—32	так	ІДД	STRUKTUR
Прізвище, ім’я, по батькові	PIB	—	A(25)	—	—	так	—	—

Опис масиву (приклад)

Найменування масиву — довідник особового складу.

Ідентифікатор масиву — KADR.

Найменування носія інформації — МД.

Максимальний об’єм масиву — 10 000 записів.

Довжина запису — 37 символів (або байт).

Метод організації — послідовний (прямий).

Ключові упорядкування — код структурного підрозділу, табельний номер.

Ключі упорядкування — код структурного підрозділу, табельний номер.

Ідентифікатор індексного масиву — KADRIND (наводиться в разі використання індексних масивів у середовищі конкретної СУБД).

Бізнес-правила задають умови цілісності даних. Умови цілісності можуть задавати такі бізнес-правила:

Первинний ключ — проставляється ПК, якщо атрибут є первинним ключем.

Умова значення — задається, якщо в базі даних на значення атрибута накладаються певні обмеження (діапазон значень, не більше, не менше за певне значення, не нуль і т. ін.). Діапазон значень наводиться тільки для тих атрибутів, у яких програмно можна контролювати діапазони або в яких атрибут (реквізит) може набирати значення в контрольних межах (наприклад, місяць 01—12).

Обов’язкове поле — вказує на умову наявності значення атрибута в кожному запису (проставляємо «так», якщо значення атрибута не може бути пустим, «ні» — якщо значення поля може бути пустим).

Індексне поле — ознака проставляється, якщо поле може виступати як індекс, а також зазначається, допускається чи не допускається дублювання значення індексу, тобто можливі такі варіан­ти заповнення цієї ознаки:

ІДД — це означає, що поле є індексним, в якому допускається дублювання значень;

ІНД — це означає, що поле є індексним, в якому не допускається дублювання значень.

Логічні та семантичні зв’язки наводяться для ієрархічних і мережевих СУБД або СУБД на основі інвертованих списків, де створюються спеціальні масиви або є особливий механізм поєднання файлів. Для DBASE сумісних СУБД у цьому стовпчику може стояти ідентифікатор файла, з яким у програмі встановлюється зв’язок. За використання Access у цьому стовпчику ставиться назва таблиці (таблиць).

Ідентифікатор індексного масиву наводиться для СУБД, в яких застосовуються індексні масиви.

Нумерація таблиць виконується в порядку подавання їх за тек­стом.