вступ
Тема роботи присвячена вивченню фігур експресивного синтаксису в дискурсі засобів масової інформації на матеріалі англійських та українських газетних статей. На сьогоднішній день лінгвісти приділяють досить багато уваги вивченню експресивних синтаксичних конструкцій.
Історичне вивчення емоційності та експресії має достатньо тривалу історію. Дана проблема розглядалася в роботах таких вчених, як В. Гумбольдт, О. Потебня, Є. Касірер, Е. Сепір, Б. Уорф та ін. Також особливості газетної мови досліджено в працях М.А. Жовтобрюха, В. Г. Костомарова, А. В. Швеця, А. Н. Васильєвої, І. П. Лисакової , у дисертаційних роботах М. С. Ковальчука, Т. Г. Жербіної , О. А. Серб енської , О. В. Какориної , В. І. Грицина , О.А. Стикова , О. І. Соколової та Н. М. Іванкової, але у перекладознавчому аспекті ця тема залишилася ще не достатньо вивченою.
Актуальність даної теми полягає в тому, що на сьогоднішній день особливу увагу лінгвістів привертає саме мова преси. Більш того, актуальність нашої роботи зумовлена тим, що роль масової інформації зростає в сучасному суспільстві.
Об`єкт дослідження роботи - експресивний синтаксис.
Предмет дослідження роботи-фігури експресивного синтаксису в дискурсі засобів масової інформації.
Джерельною базою дроботи є: Газета «День» The Day Weekly Digest у перекладах її українською мовою.
Мета роботи-виявити в дискурсі засобів масової інформації фігури експресивного синтаксису, прослідкувати їхні спільні й відмінні риси в тексті оригіналу і в тексті перекладу.
Матеріал дослідження: синтаксичні структури в газетному тексті .
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше проводиться аналіз функціонування фігур експресивного синтаксису в дискурсі засобів масової інформації. До цього часу дослідження фігур експресивного синтаксису велися лише у художній літературі, поезії та прозі. Саме з цієї причини ця тема роботи має наукову новизну.
Практичне значення полягає в тому , що в результаті досліджень було упорядковано мною кваліфікацію фігур експресивного синтаксису.
Структура роботи. Наукова робота складається зі вступу, двох розділів з висновками, до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.
У вступі розглянуто значення експресивного синтаксису в газетному тексті, подається мета, об’єкт, предмет та методи дослідження, обгрунтовується актуальність теми, її наукова новизна і теоретичне та практичне значення.
Розділ 1. В першому розділі був розглянутий експресивний синтаксис. Увага буде приділена також науковцям, які займалися проблемами експресивного синтаксису. Буде детально розглянутий дискурс засобів масової інформації.
Розділ 2. Другий розділ був присвячений особливостям дискурсу масової інформації, тому як перекладачі обходяться з експресивним синтаксисом при перекладі, а також методам перекладу експресивного синтаксису українською мовою.
У висновках були підсумовані результати роботи, а також будуть визначені основні положення, що випливають із проведеного дослідження.
Список використаних джерел включатиме такі позиції: газетні тексти, основні теоретичні джерела та додаткові джерела
РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ЕКСПРЕСИВНОГО СИНТАКСИСУ В ДИСКУРСІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
1.1 Значення експресивного синтаксису в перекладі
Переклад відіграє важливу роль в культурному розвитку людства. Завдяки перекладу люди з однієї країни можуть знайомитись з життям, побутом, історією, літературними та науковими досягненнями інших країн.
Протягом багатьох років переклад як наука цікавив багатьох вчених, кожен з яких давав йому своє визначення. Так професор Бархударов Л.С. визначає переклад як «трансформацію тексту однієї мови в текст на іншій мові».
Мова як засіб порозуміння є не тільки проявом думки, але й почуттів, емоцій, експресії. За “Лінгвістичним енциклопедичним словником”, експресивність – це “сукупність семантико-стилістичних ознак одиниць мови, які забезпечують її властивість виступати в комунікативному акті засобом суб’єктивного вираження ставлення мовця до змісту або адресата мовлення”.
Експресивний синтаксис уміщує такі основні поняття, як почуття, емоції, емоційність, експресія, експресивність тощо. У лінгвістичній літературі існують різні погляди на їх зміст та співвідношення аналізованих понять. У нашому дослідженні витлумачуємо цю мовну категорію як функціонально-семантичну.
Починаючи з 60-х років XX ст. у східнослов'янських синтаксичних студіях з'явився термін "експресивний синтаксис" , який застосовується для опису окремих синтаксичних явищ письмового мовлення, хоч у багатьох синтаксичних працях засади виокремлення експресивного синтаксису відрізняються. Експресивність проектують у розуміння афективного в мовленні, що є обов'язковим складником висловлення за поглядами відомих лінгвістів .
А отже, початку 1960-х років з’явився термін «експресивний синтаксис», хоча саме поняття експресивного синтаксису й досі постає нечітко визначеним і окресленим .
Питання про експресивний синтаксис вперше сформулював Ш. Баллі, який вважав експресивний фактор обов’язковим компонентом будь-якого висловлювання [3, с. 20]. Особливість співвідношення інтелектуального та експресивного рівнів висловлення Ш. Баллі і його послідовники бачили в тому, що експресивний рівень є обов’язковим компонентом висловлення, поза яким останнє не існує. Навіть, якщо в самій структурі висловлення відсутні будь-які компоненти-показники експресії , то вона в ньому виражається самими почуттями мовця. Учений убачає в експресивному чиннику вираження суб’єктивного світу мовця й використання мовних засобів для впливу на адресата.
Визначається велике різноманіття поглядів на поняття експресивності в галузі синтаксису. В останній час доволі часто використовується термін "експресивний синтаксис", який співвідноситься з визначеними синтаксичними конструкціями, при цьому поняття "експресивність" і тут трактується неоднозначно. Експресивність розглядається або як виразність мови [1, с. 213], або як збільшення інформативності одиниць всіх мовленнєвих рівнів .
Слід зазначити, що експресивність має мовну природу, діє через механізми мови, проте її ефект виявляється тільки в мовленні, виходячи за межі слова й словосполучення в текст. Отже, дослідження явища експресивності полягає в аналізі того, як спосіб, який використовує мовець, створює експресивний ефект .
Експресивність як комплексне явище виявляє себе на всіх мовних рівнях, зокрема на синтаксичному – це відхилення від правильного (традиційного) членування речення. Термін „експресивний синтаксис” виник лише в 60-і рр. ХХ ст.
Одиницями експресивного синтаксису постають розчленовані структури, тобто спеціально вичленувані з одного речення два або більше нарізно оформлених
висловлення, причому це не є відхиленням або граматичною помилкою, а є цілком мовновживаними змінами в граматичній будові речення.